Уявіть, що вашу подругу б’ють і ображають якісь агресивні люди. А ви, замість того, аби захистити її і зупинити знущання, висловлюєте співчуття і даєте газовий балончик — мовляв, сама захищайся, я не хочу бруднити руки. Приблизно така ж ситуація між Україною і цивілізованим світом на фоні агресії Росії.
На очах у всього світу не просто ведеться війна Росії проти України — чиниться геноцид українського народу. Інакше важко назвати ту дикість і те варварство, яке демонструє нині оскаженілий агресор. Українське керівництво не втомлюється закликати західних партнерів зупинити ракетний терор та воєнні злочини Росії. Просить більше підтримки, зокрема новітньої зброї.
Безперечно, західні партнери дуже багато допомагають нам і фінансами, і зброєю. Та чи не мали б бути їхні дії рішучішими? Чи не час урешті зупинити терор? Скільки ще Захід буде спостерігати за геноцидом українського народу, начебто відкуповуючись подачками зброї?
Про це — у розмові з директором Центру зовнішньополітичних досліджень ОПАД, військовослужбовцем ЗСУ Сергієм Пархоменком, експертом Міжнародного центру перспективних досліджень Ігорем Петренком, керівником політико-правових програм Українського центру суспільного розвитку Ігорем Рейтеровичем та політологом Андрієм Золотарьовим.
— Як гадаєте, чи не час нашим західним партнерам бути більш рішучими?
● І. Рейтерович:
— З одного боку, Захід міг би допомогти більше — фінансами, військовою технікою чи навіть безпосередньо збройними силами, про що йшлося на початку війни. З другого — міг би робити і значно менше, ніж робить. Наші міжнародні партнери тут обрали (принаймні для себе) своєрідну золоту середину.
Захід вважає, що його підтримки загалом досить, щоб Україна не просто не програла (на що робили ставку на початку великої війни), а обов’язково перемогла.
● С. Пархоменко:
— Треба розуміти, що через хибну пацифістську політику західних урядів 2000-х років кількість зброї було істотно зменшено. Наші партнери просто не можуть дати більше техніки та боєкомплекту, оскільки не мають належних резервів. Однак, якби Захід діяв рішучіше й надав ще на початку весни хоча б половину того наступального озброєння, яке ми стали отримувати на початку літа, Україна змогла б звільнити Херсон ще до листопада і втримати Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Кремінну.
● А. Золотарьов:
— Проблема в тому, що Вашингтон намагається руйнувати Росію поступово, а не одномоментно. США роблять ставку не на швидку військову перемогу України, а на стримування Росії. Штати бояться, що швидка перемога України на полі бою призведе до того, що ситуація вийде з-під контролю і ядерна зброя РФ опиниться не в тих руках.
Проблема в тому, що Вашингтон намагається руйнувати Росію поступово, а не одномоментно. США роблять ставку не на швидку військову перемогу України, а на стримування Росії.
— Чим насамперед мали б ще допомогти нам США та ЄС?
● І. Петренко:
— По-перше, варто збільшувати санкційний тиск на Росію, щоб вона, умовно кажучи, захлиналася. Нині бачимо, що пробуксовує питання нафтогазового ембарго, що немає узгодженості в ЄС щодо стелі ціни нафти, що РФ обходить ті санкції, які на неї вже наклали.
По-друге, нам потрібно більше зброї. Передусім — новітніх систем протиповітряної та протиракетної оборони та засобів для наступу.
● С. Пархоменко:
— Нині, попри те, що Захід не готовий офіційно вступити у війну, Україні варто надати ракети радіусом дії понад 300 км і більше систем ППО на зразок NASAMS чи Patriot. Ну і, звичайно, літаки.
В ідеалі хотілося б бачити участь авіації держав НАТО в ударах по угрупованню росіян на території України. І, звичайно, підтримку протиповітряних сил держав НАТО у збиванні російських ракет принаймні по лінії нашого західного кордону. Як на мене, для ефективної протидії Росії має бути створена єдина система ППО НАТО і України.
● І. Рейтерович:
— Думаю, західні країни, які межують з Україною, розмістять додаткові системи протиповітряної оборони на кордоні. Але маємо розуміти, що ці системи захищатимуть лише їхню територію.
— А як щодо живої сили? Чи можуть західні країни скерувати своїх військових на територію України для формування спільних бригад на кшталт канадсько-української?
● І. Петренко:
— Іноземці можуть брати участь у воєнних операціях на території України лише як добровольці. Національні уряди не можуть підтримати скерування своїх військових нам на допомогу, бо це означало б фактичний вступ країн НАТО у війну. І британці, і американці, і представники інших країн воюють на нашому боці у складі Інтернаціонального легіону.
— Як іще Захід спроможний зупинити Росію? Чи може він, для прикладу, заморозити всі фінансові операції з цією країною?
● І. Петренко:
— Можна просто внести Росію до чорного списку FATF — переліку юрисдикцій із високим рівнем ризику. Такий крок ускладнить торгівлю з РФ, оскільки кожна транзакція буде під лупою. Крім того, допоможе позбавити російську військову машину фінансування і не дасть оминати міжнародні санкції через наявні лазівки.
● І. Рейтерович:
— Щодо банків, які ще не відімкнено від системи SWIFT, то таке рішення буде ухвалено після того, як визначать стелю цін на нафту (це, вочевидь, відбудеться у грудні) і стелю цін на газ (цього варто чекати вже наступного року).
— Чи реально заблокувати РФ у всіх міжнародних організаціях?
● І. Рейтерович:
— Основна зміна, якої варто очікувати, буде в ООН. Усе йде до того, що буде запущено процес реформування ООН у частині обмеження права вето Росії або взагалі виключення її зі складу організації. Коли збільшиться кількість держав, які ухвалили рішення про визнання Росії країною-терористом, ООН зможе піти на такий крок. Але це питання не тижнів, а місяців.
● С. Пархоменко:
— На жаль, статути і правила міжнародних організацій мають свої вади, що зменшують можливості виключення Росії з їхнього складу. Поки що бюрократія грає на користь терористам з Кремля.
— Які ще заходи тут можуть бути дієвими?
● І. Рейтерович:
— Чомусь західні країни забули про одну річ — про персональні санкції проти членів родин російських урядовців. Каральні заходи мають бути запроваджені не тільки проти урядовців, а й їхніх дружин, коханок, дітей і так далі. Бо нині виходить так, що на деяких високопосадовців накладено санкції, а їхні дружини їздять до Європи і ні в чому собі не відмовляють. І діти їхні живуть на гроші, які урядовці накрали і заробили, зокрема, й на війні з Україною.
● С. Пархоменко:
— Захід мав би завдати удару Ірану — як економічного, так і військового (маю на увазі, удару по місцях виробництва зброї). Якщо ця країна не припинить терористичної політики щодо своїх громадян та підтримувати державу-терориста Росію.
Звичайно, вступ деяких держав НАТО у війну на боці України аж ніяк не завадив би. Хоча цілковита економічна ізоляція РФ — теж доволі непоганий крок.
— Чи можемо сподіватися на активнішу підтримку Заходу?
● І. Петренко:
— Потенціал підтримки України ще не вичерпано. Важливо, щоб українська влада і дипломати грамотно взаємодіяли із Заходом, доводили потребу у розширенні допомоги, тоді матимемо більше.
● С. Пархоменко:
— Геноцид можуть зупинити передусім ЗСУ. Ми бачимо, що у США з боку трампістів та іншої агентури Кремля все частіше лунають непрямі заклики до України щодо переговорів, а отже, і до поступок. Маємо покладатися на наші Збройні сили. Але не сумніваюся, що і Захід зробить ще дуже багато, щоб знищити економіку Росії.
