Він — соліст “Піккардійської терції”, заслужений артист України, лауреат Шевченківської премії. Їздить на гастролі, викладає в академії, працює у студії. Проте наша розмова з Андрієм Капралем цього разу не про нові пісні, а про здоров’я.
— Якщо не секрет, ти робиш зранку руханку?
— Був період, що робив кожного дня. Присідав сто разів, відтискався і т. п. Нині ж фізкультурою не займаюся. (Усміхається). Для того також треба мати натхнення. Щоб ті всі вправи були в “кайф”, а не через силу... Звичайно, я розумію, що це треба для здоров’я. Можливо, найближчим часом повернуся до ранкової розминки.
— А бігом випадково не захоплюєшся?
— Це категорично не моє. Адже маю варикоз, надлишкову вагу й проблеми з суглобами в минулому. Коли був школярем, сім місяців ходив на милицях. Усе через те, що на одній нозі стерся хрящ. Офіційна медицина не надто допомогла, тому батьки звернулися до народної цілительки. І що ви думаєте: вона мене вилікувала! Інакше довелося б робити ендопротезування кульшового суглоба. Поки що, слава Богу, все своє. (Усміхається).
— Ти згадав про надлишкову вагу. Не зважувався на дієту?
— Я в таке тепер не бавлюся. Коли ще був студентом, намагався скинути зайві кілограми. Пробував різні дієти, мучився з тим усім... Ну так, я схуд, але потім набрав удвічі більше. (Сміється). Тому не хочу себе мордувати. Проте дотримуюсь роздільного харчування. До того ж стараюсь якомога менше їсти смаженого. Якщо м’ясо, то запечене, тушковане чи варене. Ну й овочі та фрукти.
— А як із солодким?
— Я його люблю, але маю внутрішній запобіжник. Ніколи не почну ранок з солодощів та й на ніч не їстиму десертів. Не питиму також каву з тістечком. Щоб не перебити її гіркий смак, який мені подобається. Тут треба обирати: або смаколик, або напій... Чай? Вживаю мінімально. Зазвичай взимку — щоб зігрітися. Тоді він добре “заходить” з медом чи цитриною.
— Кажуть, ти свого часу активно курив?
— Так, багато. Іноді — дві пачки на день! Більше за звичкою, ніж задля задоволення. Час до часу треба було попускати дим. (Сміється). Потім же зрозумів, що таким чином завдаю шкоду своєму голосу. А це ж те, чим я заробляю на життя. Тож після 14 років куріння вирішив кинути. Робив це чотири рази, але безрезультатно. Згодом — це був великодній піст — спробував уп’яте. І з Божою поміччю вдалося. Тож я не курю вже 22 роки!
— Оскільки зайшла мова про голос: як часто ти потрапляв до рук фоніатра?
— Проблеми зі зв’язками можуть виникати двічі на рік. Причому так конкретно. Скажімо, цієї зими в нас був “сольник” у Києві. Я трохи занедужав, але виступав. Через день — два концерти у Львові. Зранку прокидаюся і майже не можу говорити. Довелося їхати до фоніатра, яка зробила мені “заливку”. І потім я чудово “відпахав” два концерти.
— До стоматолога навідуєшся профілактично чи більше ситуативно?
— Звісно, якщо щось болить, то намагаюся не відтягувати. А так — раз на пів року буваю у дантиста. Підеш з дітьми, а заодно й тебе оглянуть. На щастя, не маю зубних каменів чи якихось особливих проблем. Хоча... Мені тепер треба вирвати один “пеньок”. Лікар попередив: після того може набрякнути щока. У мене ж нині часті виступи. Не вийдеш же на сцену, коли в тебе пів “будки” надує. (Усміхається). Тому треба чекати, коли буде пауза, й видалити той залишок зуба.
