У неї багато іпостасей: співачка, телеведуча (у вересні, до речі, хіт-параду “Територія А” — 25 років), художниця, письменниця, а ще — волонтерка... З нагоди ювілею (скажу вам по секрету: їй виповнилось п’ятдесят) заслужена артистка України дала інтерв’ю “Експресу”.
— Анжеліко, нещодавно у вас був день народження, точніше — ювілей. Як ви ставитесь до дати, що вас “наздогнала”?
— Який ювілей? Мені завжди вісімнадцять. А вісімнадцять — це не ювілей, це просто ще один день народження. (Усміхається). До речі, декілька років тому я “святкувала” уродини на Світлодарській дузі, на передовій, військові подарували мені оберемок маків. Щоб зібрати їх, довелося зняти розтяжки на полі. Невідомо де взяли торт зі свічками і нагодували нас солдатським пісним борщем (бо я не їм м’яса). Такого емоційного й зворушливого свята у мене ніколи не було! Цьогорічний день народження був карантинно-телефонно-інтернетним. Зате долучитися і привітати зміг кожен.
— Ви періодично їздите у зону ООС. Нерідко товариство вам складає Сергій Жадан. Давно знайомі?
— Так, Сергій Вікторович (позивний Класик) — мій побратим. Ми були знайомі багато років до того, як війна перетворила нас на рідних людей. Історій безліч, але мої воєнні спогади дуже хаотичні, моє єство захищається від жорстокої дійсності й блокує ці спогади. Всяке було — ділилися їжею, теплими речами, сперечалися, реготали, співали...
А якось у жахливому смердючому готелі (якщо його так можна назвати) ми всі не могли довго заснути, списалися, зійшлися, і Жадан читав свої свіжі вірші, які потім увийшли в книгу “Тамплієри”. Я цілий вечір проплакала, бо історії з нашого життя стали болючою поезією... Тепер хлопці їздять без мене, бо мені нема як добратися до Харкова, але розповідають, як їм мене не вистачає. Мені їх — теж.
— Ви часто виставляєте у фейсбуці фото у вишиванках. Якщо не секрет — скільки їх у вашому гардеробі?
— Багато, як для однієї людини, але я не лічила. Усі вони улюблені. І для мене кожна вишиванка, як моя друга шкіра. На фотосесіях мене часто одягають у колекційні й навіть музейні речі, тому не все, що є на фото у фейсбуці, належить мені. Моя головна вишиванка — у серці.
— Чи належите ви до водіїв? Якщо так, то яке авто маєте? Скільки у вас років стажу за кермом?
— Так, я багато років за кермом. Колись побачила червону машину, полюбила її й тепер вона — моя найближча подруга, з якою ми по світу поїздили, пережили багато випробувань і шалених пригод... Та моє головне авто — життя, яким доводиться керувати з юності. І тут скільки б не було у тебе стажу за кермом — завжди знаходяться повороти й віражі, до яких ти не готова, які вражають, вчать, надихають, пресують, роблять щасливою й дарують нові відкриття.
— Ваше приватне життя покрито “завісою таємничості”. Чи можете трохи її привідкрити? Бодай з нагоди ювілею...
— Я рано стала публічною людиною і все моє життя давно — як на долоні. Його розглядають під мікроскопом, вигадують подробиці, рахують статки, перелічують закоханих у мене чоловіків, регулярно видають мене заміж.
У якийсь момент я так втомилася бути на виду, що мій організм зламався і мені довелося витягати себе зі страшної халепи. А моя загадкова хвороба, яка тримала мене прикутою до ліжка, навчила менше розповідати про себе те, що не стосується інших. Моє життя — у моїх піснях, у моїх полотнах, у моїх книжках, лекціях, благодійних акціях, фестивалях. Знаєте, останні п’ять років моє життя — між миром і війною, тотальна втома й боротьба з посттравматичним синдромом, який я сама собі діагностувала.
— Анжеліко, як би ви продовжили речення: “Життя не буде нудним, якщо...”?
— Не розумію, що таке нудне життя. Я не та, кого водять за налигач, чи штовхають у спину. Я та, хто вічно йде, рухається, літає, творить, веде за собою, надихає... Світ — великий і прекрасний. Хіба може бути в ньому нудно? Але якщо ви наполягаєте саме на формулі, то життя не буде нудним, якщо ти сам не нудний. (Усміхається). Будьте щасливими — наповнюйтеся щодня світлом, ходіть світом та “світіть”. І не давайте злу й темряві збити вас зі свого життєвого шляху!
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з музикантом Віктором Морозовим
