Сестри Тельнюк завжди стояли осторонь шоу-бізнесу і йшли своєю стежкою. Обираючи для написання пісень вірші найкращих українських поетів: від Василя Стуса і Богдана-Ігоря Антонича до Ліни Костенко й Оксани Забужко. А останнім часом тісно співпрацюють із Сергієм Жаданом, який навіть знявся в їхньому новому кліпі “Хай це буде спів”...
— Це уже четверта пісня, яку ми написали на його вірші, — каже “Експресу” “половинка” відомого дуету. — Поезія Жадана найбільш наближена до того, що сьогодні в серцях і думках наших людей, зокрема, у нас. Тому й з’явилась ця композиція, яка була створена досить швидко. В її рядках — стільки надії й стільки впевненості в тому, що все буде добре...
Він одразу погодився знятися у нашому відео, треба було лише скоординувати графіки. Адже в нього концерти, у нас — також. Урешті-решт нам вдалося зустрітися у Києві та все відзняти. Сергій дуже відкрита, світла й дружня людина. Тому працювати нам було легко. Та й сам задум, як він з’явиться у кадрі, йому сподобався.
— Ви згадали про концерти. Виступаєте нині в Україні чи за кордоном також?
— За межі країни виїздили лише один раз — до Польщі, а так гастролюємо вдома. Останній тур, що мав декілька етапів, у нас був із Національним президентським духовим оркестром. У його рамках відбулись виступи у великій кількості міст: від “мільйонників” до райцентрів. Я зараз навіть усі й не пригадаю. (Усміхається). Причому ми ж не тільки співали, але й багато спілкувалися з людьми. І це надихало!
— Що нового ви довідалися про українців та українок за час повномасштабної війни?
— У мене немає жодного розчарування у наших людях. Вони — прекрасні, сильні, здатні на любов і самопожертву. А ще — готові віддати останнє не те, що ближньому, а тому, кого знають п’ять хвилин. Тож маю велику повагу та віру в українців, яка зміцнюється щодня. Тих же 20% — колаборантів, байдужих та інший непотріб — до уваги не беру. Такі люди є в кожній нації.
— До речі, вас не дивує, що Таїсія Повалій і Ані Лорак досі народні артистки України, а пісні останньої й далі звучать на FM-станціях?
— Є люди, які просто не мають права з’являтися в ефірі українських радіостанцій. Особливо в той час, коли наша країна веде криваву війну. Вони повинні вийти й привселюдно покаятися... За все рано чи пізно треба нести відповідальність, адже вони — співучасники, творці, будівничі того жаху, в якому ми нині живемо. І якщо вони самі не стріляють, то своїми концертами приносять гроші в бюджет Росії... Найвище їхнє досягнення — бути зіркою “на болотах” та розважати тамтешнього царя і його підданих. (Усміхається).
— А як ви ставитеся до тих колег, хто несподівано “прозрів”?
— Багато хто на мовному питанні зробив собі великий піар. Усе життя співали російською та працювали на Москву, а тепер сказали два слова українською чи вийшли з тризубом — Боже, яке щастя для України... Нам з Лесею, на відміну від них, не треба було починати говорити українською мовою.
Не здивуюсь, якщо завтра на сцені з’явиться Світлана Лобода, обмотана жовто-блакитним прапором, в обнімку з Ані Лорак і Тіною Кароль. І разом горланитимуть не про “русского боя”, який, як співала остання, найкращий, а про українського воїна, який найкращий. І будуть далі лізти всюди своїм свинячим рилом...
З цим треба боротися. Інакше ми не побудуємо нову Україну. До слова, ви подивіться, хто з артистів, як почалася повномасштабна війна, одразу випорхнув за кордон, начебто збирати гроші. Це одна й та ж “компаша”... І вони їхали цілими “пачками”, отримуючи дозволи в Міністерстві культури. Тож там багато різних питань.
— Як би ви продовжили речення: “Путін не врахував одного..?”
— Ой, Путін багатьох речей не врахував. Насамперед, що українці — це великий народ. Він досі не вірить у це й говорить про якийсь “киевский режим”. (Сміється). Знаєте, їхня країна побудована на суцільних фейках і крадіжках. Чужої історії, культури, науки... Вони думають, що інші такі ж, як вони. Тому Путін не здатен збагнути, що хтось може жити й воювати чесно.
— Галино, що нині живить ваш оптимізм?
— Я вірю в Бога і в Збройні сили України. Наші захисники — це справжні титани. Завдяки зусиллям цих великих та гідних людей ми взагалі сьогодні існуємо. Сподіваюсь, що, дивлячись на їхні подвиг, силу та відвагу, ми також ставатимемо кращими.
