Колишній киянин понад 25 років знімається на “фабриці мрій”. Його можна побачити у таких блокбастерах, як “Індіана Джонс”, “Місія неможлива”, “Пароль “Риба-меч” та ін. Ілля Волох працював із Томом Крузом, Брюсом Віллісом, Джоном Траволтою, Бредом Піттом... А тепер до цього списку додався й Вілл Сміт.
— Iллє, на екранах щойно пройшов бойовик “Двійник”. Iз Віллом Смітом, який виконує в ньому головну роль, ви зустрілись на знімальному майданчику вперше?
— Так, уперше, — каже актор, до якого я зателефонував у Лос-Анджелес. — Від роботи з Віллом залишились чудові враження! Це людина з гумором, дуже легка у спілкуванні, ніякого гонору. Із зірок, з якими доводилось працювати, він та ще Г’ю Джекмен позитивно вирізняються...
До речі, я міг не потрапити до цього фільму, адже спочатку мав грати інший актор. Ту сцену навіть уже відзняли, але потім вирішили все переробити й запросили мене. (Усміхається).
Грати ж довелось такого собі шпигуна, який “зливає” інформацію героєві Вілла Сміта — кілерові, котрому за сценарієм протистоїть його молодий клон...
Ой, було дуже цікаво! Тим більше, що знімав “Двійника” лауреат “Оскара” Енг Лі, відомий за стрічками “Горбата гора” і “Життя Пі”.
— Цікаво, скільки проектів уже нараховує ваша голлівудська фільмографія?
— Понад сто шістдесят! Це і кіно, і серіали... Я приїхав у США в 1990 році, а вперше зіграв у Голлівуді в 1993-му. Нині ж заробляю на життя винятково у кіно й належу до середнього класу акторів. Звичайно, такі потужні фільми, як “Двійник”, бувають нечасто. Інша річ — різноманітні телевізійні проекти. Ось учора проходив черговий кастинг... До речі, я досі отримую гроші, так звані роялті, за картини, в яких знімався ще в дев’яностих роках. Що не може не тішити. (Усміхається).
— Знаю, що ви також граєте на театральній сцені. I навіть привозили гоголівські “Записки божевільного” до України...
— Так. Торік восени я вперше виступав у Києві, а цьогоріч весною — в Одесі. У планах — привезти п’єсу Гоголя й до Львова. До того “Записки божевільного” вже бачили в Лос-Анджелесі, Нью-Йорку (я зіграв тут шістдесят вистав!), Дубаї та Лондоні... Звичайно, працюючи на театральній сцені, грошей особливо не заробиш. Та для мене дуже важливо не зупинятися на досягнутому й увесь час рухатися вперед. А ще — зберегти пристрасть до того, чим ти займаєшся. У нашій професії — це головне!
— Ваш батько, як і раніше, живе у Києві?
— Рік тому, якраз восени, тата не стало. Для мене це було шоком! (Після паузи додає). Востаннє ми говорили по телефону за годину до його смерті. Я тоді звернув увагу на трохи дивний голос, але батько мене заспокоїв.
Мовляв, то через спину, яку він потягнув. А потім, серед ночі, зателефонувала його дружина і сказала, що в тата стався серцевий напад. Я одразу ж вилетів із Нью Йорка, де проходила прем’єра фільму “Мисливець-убивця”, до Києва... Звичайно, тепер, коли приїжджаю в рідне місто, все трохи інакше. (Зітхає). Ну, а мама давно живе зі мною у Лос-Анджелесі.
— Вам не хочеться потішити її онуками?
— Чесно кажучи, раніше я про це не думав. Одинадцять років прожив у цивільному шлюбі й питання дітей ніколи не було на порядку денному... З тією жінкою я врешті розійшовся, а згодом зустрів іншу, з якою торік ми розписались. Моя дружина — не американка, вона — француженка. До того ж — молодша... У нас усе чудово, і ми вже працюємо над тим, про що ви запитуєте. (Усміхається).
— Iллє, 22 листопада вам виповнюється 55 років. Будете святкувати ювілей?
— Наразі я нічого особливо не планував. Подивимось... Знаєте, не почуваюсь на ті роки. Цифра п’ятдесят п’ять якось не збігається з моїм внутрішнім станом.... Та головне, що я все ще повен енергії та бажання працювати. Хочеться відкривати в собі нові грані й підкорювати чергові рубежі!
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з журналісткою "Експресу" Лесею Ясинчук
