Син Наталки Сумської й Анатолія Хостікоєва багато грає у театрі й знімається у кіно. З його останніх великих проектів — “Скажене весілля — 3”, де Славко зіграв одну з головних ролей. Кажуть, ця історія матиме продовження?
— Так, тепер йдеться про цілий серіал із улюбленими героями, — розповідає “Експресу” Хостікоєв-молодший. — Зйомки вже розпочались і триватимуть до вересня. Звичайно, дуже приємно працювати в гарній команді, яка стала вже ніби однією сім’єю. Наприклад, із Назаром Задніпровським, моїм екранним батьком, я знайомий ще з дитинства, а нині граю в одному театрі. Тож був радий нашій зустрічі ще й на знімальному майданчику.
До речі, як людина я дуже люблю комедії, тобто проекти, в яких є гумор та позитив. Проте як акторові мені цікаві й драматичні ролі. Маю такі у своїй фільмографії та дуже ціную їх. Глядачеві видніше, але мені здається, що я гарно існую як у першому, так і другому матеріалі... Так чи інакше — завжди радий, коли є якась захоплива робота.
— Після “Скаженого весілля — 3”, де вашого героя з пригодами одружували, виникає банальне питання: чи маєте в планах візит до РАЦСу?
— Звичайно. (Сміється). Адже вже досить довго, десь із першого чи другого курсу інституту, поряд зі мною — гарна людина. Вона мене дуже любить та підтримує. Найголовніше ж — я почуваюсь із нею дуже комфортно. Ми живемо разом, але... Не хочеться забігати наперед, оскільки має настати слушний час. Зрештою, хочеться, щоб ситуація з пандемією у світі трошки нормалізувалася. Аби не влаштовувати у нинішній нервовій атмосфері такі масштабні події, як весілля. Тому, думаю, що не завтра чи після-завтра, проте в найближчому майбутньому все у нас буде. (Усміхається).
— Ви не назвали імені своєї коханої, але знаю, що це — актриса Анастасія Рула. Ви, здається, служите в одному театрі?
— Так, усе правильно. Після закінчення вишу Настя рік попрацювала в театрі ім. Лесі Українки, а потім перейшла в театр ім. Франка. Їй дуже хотілося виходити зі мною на одну сцену, як і мені. Нині ми задіяні разом у кількох виставах — наприклад, у “Кайдашевій сім’ї”. Знаєте, це колосальне задоволення — грати з людиною, яку любиш, та шукати в собі певні емоції. Це не передати словами. До речі, з батьками також дуже приємно працювати. Я від цього отримую неймовірну насолоду!
Це колосальне задоволення — грати з людиною, яку любиш, та шукати в собі певні емоції.
— Сезон у театрі закінчився, тож можна подумати про відпочинок. Куди хотілось би вирватися цього літа в перервах між зйомками?
— Торік під час карантину зрозумів, що найкращий відпочинок — це взяти з собою намет, байдарку та поїхати кудись на Десну або Дніпро. Туди, де можна увечері посидіти біля вогнища й біля води. Такий релакс ліпший, ніж у Єгипті, Туреччині чи деінде за кордоном... Тож, щоб відпочити і тілом, і душею, я вибираю все ж таки Україну.
— До слова, про тіло. Як у вас складаються чи не складаються стосунки зі спортом?
— Як можна було зауважити у фільмі “Скажене весілля — 3”, я набрав вагу. (Усміхається). Проте працюю над тим, щоб її скинути. Знаєте, у період локдаунів це було непросто. Проте тепер розумію, що найближчим часом треба повертатися до хорошої форми. Адже більшість ролей потребують від актора, щоб він був худенький, із розвиненими м’язами і т. д. На жаль, тепер я не маю таких успіхів, як під час зйомок серіалу “Чаклунки”. Тоді мені довелося скинути за місяць-півтора 15 кг. Щоб можна було зніматись в еротичних сценах. Це була чудова мотивація. (Сміється). Зрештою, підтримувати форму слід не тільки задля професії, але й для здоров’я. Одне слово, нічого не вдієш — треба, треба, треба займатися спортом!
— В’ячеславе, ваша мама має багатолітній стаж за кермом, а ви — водій?
— Я активний користувач таксі. (Усміхається). По-перше, це мобільно, по-друге, комфортно, по-третє, не треба думати, де припаркувати машину. У Києві сьогодні це справжня проблема. Скажімо, під нашим домом — місця просто немає. Якщо ж купувати місце в якомусь паркінгу, то воно коштує, як квартира. Ну не хочеться мені викидати на таке гроші...
Натомість мама їздить на “Фольксваген-гольфі”. Інколи дає мені посидіти за кермом, особливо, коли їдемо з театру ім. Франка додому. Щоразу при цьому каже: “Давай, але тільки обережно!” Тобто побоюється, як і батько, що їхатиму швидко. (Усміхається). Наразі ж не планую купувати автомобіль, а й далі користуватимусь таксі. Так зручніше!
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з лідером гурту “Фіолет” Сергієм Мартинюком