Він познайомив українців із творчістю Софокла, Евріпіда, Горація, Овідія, Сенеки, адже є автором багатьох перекладів з давньогрецької та латинської мов. Днями Андрій Содомора відсвяткував 82-й день народження. А незадовго до цього отримав престижну Премію міста літератури ЮНЕСКО.
Її присудили за переклад творів Гесіода “Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла”.
— Нагороди й премії отримую зі щирою вдячністю, але й з розумінням того, що вони, ті відзнаки, — це заслуга й усіх тих, хто спрямовував мене на стежку знань, — каже "Експресу" Андрій Содомора. — Не забуваю і батькової науки: “Взявся за чепіги — не випускай із рук!” Хоч більше люблю залишатися в тіні й просто працювати. Особлива радість для мене, коли чую живий відгук на щось чи перекладене, чи своє, оригінальне.
— Над чим працюєте тепер?
— Повернувся до Горація. Мій переклад його творів вийшов друком у 1982-му, а працював я над ним десь на початку 1970-х років. Тепер по-іншому дивлюсь на твори чільного римського лірика, та й досвіду в мене набагато більше. Хочу серйозно зредагувати переклад, видати його з новою передмовою і новими коментарями.
— Час, щоби прочитати щось для душі, ще залишається?
— Часу бракує. Переважно перечитую. Передусім те, що в моєму житті мало найбільшу вагу. Повертаюся до Шевченка, Франка, інших авторів (з філософів — найчастіше до Паскаля), намагаюсь відчитати в їхніх текстах те, чого не вловлював раніше. Раджу й студентам частіше звертатися до джерел.
— Відчуваєте, як змінюються настрої нових поколінь?
— За мого студентства ще ходили з каламарями (чорнильниця. — Авт.)! А тепер світ відкрився: інтернет, моментальний доступ до інформації, замість книжки — екран, замість пера — клавіші. Великі можливості, але ще більші загрози: легко потонути в безкраї інформацій, і, щонайгірше, — знеособитися, втратити себе, бездумно пливти за течією. При такому технічному оснащенні й такому потокові інформації вкрай важливо спромогтись на свою обгрунтовану думку.
При такому технічному оснащенні й такому потокові інформації вкрай важливо спромогтись на свою обгрунтовану думку.
— Першого грудня ви відсвяткували 82-й день народження. Як зазвичай його проводите?
— День народження святкую і в родинному колі, і з друзями люблю зустрітись, і, звісно, — за роботою. “Жодного дня без лінії” — намагаюсь і я триматись цієї важливої настанови античних.
— Левову частку життя ви прожили у Львові. Тепер часто нарікають на те, що наше місто перестає бути культурною столицею. Погоджуєтеся?
— Ще й досі, не лише вухом, а й усім тілом чую, як львівською бруківкою торохтить селянський віз — батько іноді брав мене, ще підлітка, з собою до Львова. Із тих часів Львів став іншим, а все ж — залишається Львовом. Хай у нашому житті загалом переважають споживацькі тенденції, культурне життя доволі інтенсивне — театральні фестивалі, кіно, концерти, літературні зустрічі, творчі вечори, виставки, нові експозиції у музеях, бібліотеках.
Втім, можна говорити й про негативне: навіть у середмісті є чимало споруд, які впродовж десятиліть потребують реставрації, а це, звичайно, вимагає значних капіталовкладень. І ще: дуже важливо, при всій повазі до наших гостей, щоб у львівських написах домінувала українська мова.
— Не знайшла вас у соцмережах. Вони вас не цікавлять?
— За браком часу сторінки й справді не маю. Втім, не лише за браком часу: мушу зізнатися, що з технічними винаходами “не дружу”, нелегко освоїв і найпримітивніші функції комп’ютера, а такі слова, як “гаджет”, “смартфон”, інші новотвори — наразі щось чуже для мене.
— Як підтримуєте здоров’я та хорошу фізичну форму?
— За молодих років любив різні види спорту. Тепер — хіба що ходу, та й то вже не спортивну. Під час ходи (звісно, коли не поспішаєш), добре про щось думати, міркувати, виношувати якусь фразу. Багато з тих речей, які я переклав чи написав, укладалися саме під час ходи. А фізичну форму підтримує праця — думання, що, з погляду античних, власне, і є життям. Отож, за їхнім зразком (“Хочеш, щоб тебе любили, — люби”), можемо сказати й так: “Хочеш довго жити — живи”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з Тарасом Прохаськом.
