Народна артистка України — улюблениця не одного покоління. Що й не дивно: її джерельний голос не може не заворожувати. Як і радість та позитив, що випромінює під час спілкування 73-річна Ніна Матвієнко...
— Ніно Митрофанівно, минулого тижня розпочався Великий піст, що триватиме до травня. Якщо не секрет, ви його дотримуєтеся?
— Так, я більш-менш пощу. М’яса, звичайно, не вживаю, але молочне та яйця їм... У цей час стараюсь також більше думати про добро і позитив. Читаю духовну літературу, а ще — слухаю на YouTube “продвинутих” людей. Окрім того, намагаюсь частіше ходити в храми. Вранішні служби не люблю (дуже пізно лягаю, тому потім важко вставати), а ось вечірні — інша річ... Ну й у піст раджу всім менше спілкуватися з енергетичними вампірами. Знаєте, є люди, які, мов пилососи, висмоктують із тебе енергію.
— На щастя, ви свої “внутрішні батарейки” підзарядили, адже відпочивали цієї зими в Єгипті. Раніше вам доводилося там бувати?
— Так, двічі. Один раз я була сама (тоді вдалося подивитись знамениті піраміди в Каїрі), другий — з сином, а тепер — із донькою, зятем та онучкою. Ми провели там три тижні й ніби в казці побували. Щодня засмагали (правда, о п’ятій вечора сонце вже сідало), купалися в Червоному морі (вода — 24 градуси!), їздили на екскурсії. Хоч я частіше сиділа з Ніною, ловлячи у воді маленьких крабів. (Усміхається). А ще ми виступали для наших туристів. Іноді співали романси під гітару просто біля вогнища. (Усміхається).
— А в Україні нині відбуваються концерти?
— У мене немає майже нічого. Щоправда, минулого місяця виступала у філармонії з програмою колядок і щедрівок. Це була така насолода — знову співати! Ми були дуже вдячні людям, що вони не побоялися і прийшли на концерт. Хоч незвично було бачити, що в залі глядачів ріденько. Наче капуста, посаджена на городі. (Усміхається).
Натомість Арсен і Тоня нині виступають, але доволі часто це — благодійні акції. Тепер стало дуже невигідно концертувати: оренда зросла, а збори, навпаки, впали. Скажімо, за зал на 700 місць треба викласти 19 тисяч гривень. А як їх заробити, якщо половина крісел за карантинними вимогами мають бути порожні... Ось така непроста ситуація.
— Ми з вами зараз спілкуємося телефоном, а я не відводжу очей від вашої аватарки у WhatsApp, де ви у рожевій перуці та в стильному картузі. Це була якась фотосесія?
— Звичайно... Не всі знають, що в мене один образ — сценічний і зовсім інший — життєвий. Ой, я завжди була модною дівчиною. (Сміється). Навіть у радянські часи, коли ми дуже бідно жили, отримуючи маленькі зарплати, все одно викручувалась (хоч мала вже двоє дітей, а потім — взагалі троє), залишала собі якусь копієчку на новий одяг. Купувала його навіть у будинку моделей. До речі, в нас був чудовий трикотаж, а які натуральні тканини... Та й із зачісками любила експериментувати, бо мала дуже довге волося, яке по-різному вкладала.
Я завжди була модною дівчиною.
— Ніно Митрофанівно, у вас цього року — 50-ліття шлюбу. Будете якось відзначати “золоте весілля”?
— Я ще не міркувала над тим. Хоча вже якось казала доньці: “Ти поспілкуйся з татом, може, він надумає щось зробити”. У попередні роки тим займалася я. Тож наразі не знаю... Що для мене сьогодні означає любов? Насамперед — повага і терпіння. Навіть коли ви одне одному вже набридли. (Усміхається).
На морі я звернула увагу на одну пару (вони молодші за мене), котра ходила, весь час тримаючись за ручки. Я все життя про таке мріяла! На жаль, не вийшло. Дехто соромиться ходити за ручки... Знаєте, ми з чоловіком весь час кудись бігли. І лише тепер, на старості, починаєш відхекуватися. (Сміється). До слова, мені зовсім не хотілось би повернутися в юність!
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з Іреною Карпою
