Він багато гастролює не лише в Україні, але й за кордоном. Тільки цьогоріч виступав у Австрії, Канаді, Іспанії, США й Польщі. В останній країні два концерти вже відбулись, а ще два (у містах Катовіце та Люблін) пройдуть цими днями...
— У мене нині справді насичений гастрольний графік, — каже Олександр Божик. — Цьогоріч планую нові концерти у Польщі, а також — у Румунії, Португалії, Бразилії, Аргентині, Парагваї й знову — в Америці та Канаді. Причому я називаю тільки ті країни, де все вже сплановано на сто відсотків. Деякі ж інші — на стадії переговорів.
— З шести скрипок, які маєте вдома, скільки їздять із вами за кордон?
— Три. Одна скрипочка, найдорожча, подорожує зі мною у ручній поклажі, а ще дві — у звичайному багажі. Щоправда, на митному контролі часто дивуються: “А ви не боїтеся, що з ними щось станеться? І взагалі — навіщо вам три інструменти?!” Тоді доводиться показувати фотографію, на якій я граю на трьох скрипках одночасно. І одразу відпадають усі питання. (Усміхається).
До речі, коли я гостював у Канаді, одного дня там термометр показував мінус 38. Потім повернувся до України, де був нуль градусів, а наступного дня вирушив в Іспанію, де виявилось плюс 23. Не тільки я, але й мої скрипочки були в шоці. (Сміється). Відтак довелося віддати один інструмент у ремонт, адже від усіх тих перепадів температури він трошки розклеївся. Вперше за 19 років.
— Скажіть, дружина літає з вами на гастролі?
— Колись вона, звичайно ж, їздила зі мною на концерти. Однак тепер залишається вдома з дитиною. Вікторії — рік і дев’ять місяців. У майбутньому, коли вона стане старшою, плануємо скрізь мандрувати втрьох. Хоча одна спільна подорож у нас уже була: ми літали в Ізраїль.
На концерт і трохи на відпочинок. Донечка стійко все витримала. (Усміхається).
— А як вона реагує на звук скрипки? Заспокоюється чи навпаки...
— Реагує абсолютно нормально. Правда, сам інструмент я ще не даю дитині до рук, бо вона починає рвати струни, ламати смички, бити по скрипці. (Усміхається). Наразі їй подобається більше грати на фортепіано. Вікуся сидить у навушниках і натискає собі клавіші... Натомість дуже нервується, коли хтось поруч співає. Можливо, вона сама стане колись співачкою? (Сміється).
До слова, оскільки через гастролі я мало бачу донечку, то постійно переживаю, чи з нею нічого не трапилось. Часто прокидаюся вночі й не можу вже заснути. Тоді пишу дружині: чи все гаразд із Вікусею? Звичайно, хотілось би більше часу проводити з родиною... Знаєте, мені дуже пощастило з дружиною. Вона фактично пожертвувала своєю музичною кар’єрою заради проекту “Олександр Божик”.
— Якою була найбільша аудиторія, перед котрою вам довелось коли-небудь виступати, а яка найменша?
— Чотири роки тому я грав у Києві, в Палаці спорту, де було 10 тисяч глядачів. Доводилось виступати і на стадіонах: наприклад, у Парагваї. Там мене ніхто не знав, але приймали з такою дикою енергією!
Я тоді почувався зіркою на кшталт Вакарчука. (Усміхається). А найменша аудиторія... Можливо, 10 людей. Я ж виступаю і на корпоративах. Скажімо, нещодавно грав в Іспанії, поблизу Малаги. Вдалося поєднати приємне з корисним, і в Україну я повернувся трохи засмаглим. Навіть не думав, що за пів години на сонечку можна обгоріти. (Сміється).
— Знаю, що у вас є татуювання. Якщо не секрет, скільки?
— Два. На лівій руці — парад планет, а на правій — ім’я моєї донечки. Більше немає. Наразі. (Усміхається). Я належу до шанувальників цієї культури й планую ще зробити тату. Правда, дехто дуже переживає, який вигляд матиму на старості з тими малюнками на тілі (сміється), але я не шкодую!
— Яких поганих звичок чи рис вам хотілось би позбутись, Олександре?
— Колись я був такою дуже лінивою людиною: міг два-три дні взагалі нічого не робити. Ну, дивитися фільми чи бавитись у якісь ігри. Одне слово, гаяти час. (Усміхається). Та згодом став боротися зі своєю найгіршою звичкою чи, точніше, рисою. І тепер кожного дня щось роблю на шляху до мети... Мрію отримати колись “Греммі” за свою авторську музику. Тому багато працюю не тільки над каверами відомих хітів, але й над власними речами. Вважаю, це цілком реально!
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з Катериною Бужинською
