Він — народний артист України. Понад 30 років працює у столичному театрі ім. Франка. На його сцені грає і у “Великих комбінаторах” (так, так, Остапа Бендера), і в “Поминальній молитві”, й у “Шельменко-денщик”... Остання вистава, до речі, йде уже двадцять перший рік! А ще Анатолій Гнатюк — співак, телеведучий, шоумен.
— Анатолію Васильовичу, ви вже призвичаїлись до роботи в театрі в нових умовах?
— Так. Але спочатку було моторошно. (Усміхається). Ми ж звикли до аншлагів, тобто повних залів, а тут виходиш на сцену і таке відчуття, що він порожній. За вимогами карантину виставу можна грати не більше ніж для 300 чоловік. До того ж вони повинні бути в масках та сидіти в шаховому порядку... Однак ми все одно граємо на повну силу, й приймають нас завжди чудово. Адже люди скучили за театром, а ми — за глядачем!
— Ви ж, здається, багато співпрацюєте і з антрепризою?
— Так. Наприклад, граю у виставі “Історії про кохання для дорослих”. Там зібралась чудова компанія: Яніна Соколова, Валерій Харчишин з “Другої ріки”, Олександр Вертинський... За п’ять років у нас склались не просто робочі стосунки, а можна сказати — точніше, треба сказати — дружні. Зустрічаємося і на шашликах, і за горнятком кави, і ходимо одне до одного на дні народження... Ось відіграли нещодавно черговий раз у Києві.
— А в кіно режисери запрошують вас нині?
— Запрошують, але... Якщо пропонують роль, де герой говорить російською мовою, я відмовляюся. Це для мене принципово! Знаєте, сьогодні, коли йде війна — за нашу землю, за нашу історію, за нашу культуру, за нашу мову, — я вважаю злочином знімати фільми російською. Ще й за гроші українців, тобто нас із вами. В Україні ж нині 50 відсотків картин фільмують, власне, російською мовою...
З останніх моїх робіт — серіал “Дві матері”, який уже не раз крутили по телебаченню. Нових проектів наразі не було. На жаль, ситуація з коронавірусом позначилась і на кіно.
Якщо пропонують роль, де герой говорить російською мовою, я відмовляюся.
— Ваша дружина — не актриса. Вона з розумінням ставиться до специфіки акторської роботи? Гастролі, зйомки, репетиції...
— Так, з розумінням. Для мене не проблема прийти серед ночі зі зйомок чи приїхати звідкілясь під ранок. Вона розуміє, що робота в театрі чи на естраді (я ж іще виступаю як співак) забирає багато емоційних та фізичних сил. Тож, коли повертаюсь додому, мені треба відпочити... Нашому шлюбу вже тридцять два роки!
А познайомились ми студентами. Олена — театральний критик, але за фахом нині не працює. Тепер її робота — керувати мною і сином. Він, до слова, автор п’єс “Кафе “Республіка” та “Украдена краса”, в яких я граю у театрі “Сузір’я”... Завжди прислухаюсь до порад дружини. Вона не просто кохана і рідна людина, а й великий друг у професії. Мені пощастило!
— Знаю, що маєте дачу під Києвом. Як часто туди навідуєтесь?
— Улітку ми там живемо всією сім’єю. А під час карантину забрали на дачу й тещу. (Усміхається). Дружина любить поратись на городі. Нехай це лише п’ять соток, але... Цього року все дуже гарно вродило. Помідори, огірки, перець, капуста, синенькі, тобто баклажани. Тож у нас овочі не з базару, а свої, домашні. Як і фрукти. Олена, наприклад, варить із яблук чудове варення. На зиму — супер... Одне слово, нам усього вистачає. Слава Богу, не голодуємо. (Сміється).
— Скажіть, вас часто впізнають там, де не хотілось би, щоб впізнавали? Траплялись якісь кумедні ситуації?
— Кумедні? Одного разу впізнали, коли я стояв біля пісуара. Запитують: “Це ви?” — “Так, це я!” (Усміхається). Найчастіше ж “ідентифікують” у метро. Я маю машину, але, коли поспішаю на виставу, то надійніше скористатись підземкою. У Києві просто шалені корки!
— А зараз ви випадково не за кермом? Чую, що у вас увімкнений навігатор...
— Ні, я на пасажирському сидінні. Їдемо з товаришем на мою малу батьківщину — Херсонщину. Друзі вже готують юшку. До нашого приїзду вона має добре настоятись. У казан додають не тільки рибу, а й чирок. Знаєте, що це таке? Маленька дика качечка, яку щойно вполювали... Оце вам розповідаю, і в мене уже слинка тече. (Сміється).
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з актором Віктором Ждановим
