У 22 роки він став переможцем “Голосу країни”, потім — Youthvision, опісля — Ukrainian Song Project. Нині в Ігоря Грохоцького — чимала армія шанувальників. Про що свідчить, зокрема, YouTube, де хіт “Будь зі мною” зібрав уже понад 4 мільйони переглядів.
— Iгоре, під час самоізоляції ти багато написав нових пісень? Чи ситуація не дуже надихала...
— Ні, я написав десь приблизно сім-вісім речей. Можна сказати, самоізоляція пішла на користь. Оскільки більше часу проводив наодинці зі собою, то був час і на нові пісні, й просто на роздуми... До слова, нещодавно вийшов трек “Тут так людно”, автор слів до якого мій молодший брат. Андрій тепер частенько допомагає мені в створенні пісень. Він вчиться на філології в університеті та пише не тільки вірші, але й романи. Ось готуємо його першу книгу до видання... Тобто в нас такий сімейний тандем. (Усміхається). Плануємо робити пісні не лише для себе, але й на продаж також.
— А наскільки активно сьогодні концертуєш?
— Останнім часом усе частіше. Щоправда, тепер це зазвичай виступи перед невеликою аудиторією. Наприклад, на корпоративах чи мистецьких акціях. Доводилось співати й у магазині однієї відомої ювелірної фірми в Києві. Був показ весільних суконь, а потім — концерт... Зрештою, мені подобається камерна атмосфера. Тим більше, що люблю творчість Джеффа Баклі, а він часто виступав у нью-йоркських кафе. Просто співав під гітару. Так само і я... Хоча в моїй біографії були й стадіони: я співав на “розігріві” в “Океану Ельзи” на “Олімпійському”. А це — 75 тисяч глядачів!
— Як відомо, Вакарчук був твоїм наставником у “Голосі країни” й привів до перемоги. Нині ви підтримуєте якісь контакти?
— Ні, не підтримую. Абсолютно. Чи не хочеться мені іноді набрати його номер? Хіба для того, щоб дещо спитати. Свого часу Святослав Іванович показав одну мелодію і сказав: “Коли напишеш слова, ми зробимо пісню до твого альбому”. В принципі, та річ уже готова, але... Поки що не записана. З банальної причини: немає фінансів. Тому наразі телефонувати Вакарчукові немає потреби. Це просто неактуально.
Наразі телефонувати Вакарчукові немає потреби. Це просто неактуально.
— Скажи, які риси допомагали тобі в житті, а від яких хотів би позбутися?
— Можливо, хотів би позбутися певної ліні й страху перед віком. Ой, мені вже скоро тридцять, а я ще не суперпопулярний чи щось таке. (Сміється). Але потім заспокоюю себе думкою, що багато справжніх музикантів досягали певного рівня далеко не в юному віці, тому...
А які риси допомагають? Мабуть, моє спортивне загартування (Iгор Грохоцький багато років серйозно займався футболом, який полишив через травму спини. — Авт.), самодисципліна та зібраність. Якщо завтра якийсь концерт, то я розумію, що напередодні треба лягти раніше спати. І тут внутрішній годинник не підведе.
— Цікаво, як ти підтримуєш нині фізичну форму?
— Я тепер знову активно граю у футбол. (Усміхається). Можна сказати — повернувся на поле. Виступаю тут за одну районну команду. Так — суто для себе. Задля задоволення... Окрім того, ходжу в зал (роблю, зокрема, вправи для спини) та двічі-тричі на тиждень бігаю по 10 — 15 кілометрів. Особливо інтенсивно займався своєю формою на карантині.
— Думаю, шанувальниці це оцінять. До речі, вони часто задаються питанням: твоє серце нині — зайняте?
— Так. Мені здається, для творчої людини кохання — це дуже важливо. Насамперед — для натхнення... Втім, для мене все одно музика була і є на першому місці... У будь-якому разі волію не виставляти своє приватне життя на загал. Не хочу.
— Ок. Колись ти казав, що мрієш побувати у Пакистані. Уже втілив цю мрію?
— Ні. Мені дуже подобається східна музика, тому, власне, я би хотів відвідати Пакистан, про який багато читав. Хоч у плані безпеки це не найспокійніша країна світу... Хочу також знову побувати в Лондоні (непогано було би з кимось там попрацювати), а ще — полетіти у США, де мене чекають із виступами в деяких університетах. Залишається сподіватись, що ситуація з пандемією стабілізується, й кордони рано чи пізно будуть відкриті.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з лідером гурту Mad Heads
