Виконавець хітів “Надія є” і “А я на морі” останні декілька років живе за океаном. Лише зрідка він навідується в Україну. На радість шанувальникам та родині. Тож, коли я зателефонував Вадиму Красноокому, не сподівався застати його вдома. Але мені неабияк поталанило...
— Я прилетів до Києва зовсім недавно, — каже лідер гурту Mad Heads. — Пів року провів на карантині в Канаді, спостерігаючи прекрасні краєвиди озера Онтаріо. (Усміхається). Займався спортом, писав пісні (на одну з них — “Серця відкрити” — ми зняли відеокліп на порожніх вулицях Торонто), просто розмірковував про життя...
А як тільки з’явилась можливість, тобто привідкрились кордони, відразу приїхав до України. І навіть встиг уже виступити на благодійному футбольному матчі для дітей-переселенців, що проходив на стадіоні “Динамо”. Причому виконав Гімн України. Такий досвід у мене був уперше. Давно хотілося, але не було нагоди.
— На ваш погляд, коли український шоу-бізнес вийде на той рівень, на якому був до карантину? Принаймні теоретично...
— Дуже нескоро. І це стосується не тільки нашої країни, а й усього світу. Тут уже досить багато втрачено. Як щодо бізнесу, так і, власне, шоу... Сьогодні чимало всілякої музики, вона доступна в інтернеті, будь ласка. Але людям потрібні живі виступи. Адже концерти — це не тільки про послухати. І навіть не стільки! Це — долучитися до великої кількості людей, відчути ту енергію, бути її частиною. А це неможливо в іншому форматі...
Звичайно, все колись повернеться на круги своя, але то буде тривалий і болісний процес. Що в Україні, що в тій же Америці.
— До речі, скільки років ви живете за океаном?
— Уперше я там “десантувався” чотири роки тому. Але прожив у самій Канаді десь половину того часу. Адже багато мандрував по світу — від США (іноді навідувався туди щотижня) до Європи... Попервах було важко. І через серйозні мовні перешкоди (хоча я думав, що знаю англійську), і через відірваність від усього того, що знав та любив до цього. Правда, я мав можливість приїздити в Україну й часто нею користався...
Звичайно, це все досвід. І тут “плюсів”, очевидно, більше, ніж “мінусів”. Я побачив життя, яке дуже відрізняється від нашого, українського, та пожив ним. Спочатку в мене був культурний шок, хоча я думав, що готовий до всього. (Усміхається). Тепер же розумію, що мати дві точки зору на життя доволі корисно. Адже, звівши всю інформацію докупи, отримуєш більш об’єктивну картину світу.
Я побачив життя, яке дуже відрізняється від нашого, українського, та пожив ним.
— На сайті “Мед Хедз” вичитав, що ви вегетаріанець. Ця інформація ще актуальна?
— Так, актуальна. Правда, я вегетаріанець широкого профілю. (Усміхається). М’яса не вживаю, а ось рибу, морепродукти, яйця та молоко — так. Проте в певні періоди стаю цілковитим веганом і переходжу тільки на рослинну їжу... Таких поглядів я дотримуюсь уже понад десять років. І спочатку намагався фактично всім довкола їх нав’язувати. Нині ж можу поділитись досвідом, лише якщо комусь це справді цікаво. Не буду нікого агітувати: “Негайно переставайте їсти м’ясо!” Розумію: те, що підходить мені, не обов’язково корисне комусь іншому.
— На початку нашого інтерв’ю ви згадували про заняття спортом. Які тут у вас інтереси?
— Мій найулюбленіший вид спорту — гірські лижі. Однак це взимку, а ось улітку волію плавати та кататись на велосипеді. Люблю також футбол, але то — колективний вид спорту, тому поганяти м’яча вдається вкрай рідко. Та й часу завжди бракує... Інша річ ровер, сів — і вперед!
— А з автомобілями ви дружите? На яких “тачках” гасаєте? I який у вас стаж за кермом?
— Декілька десятиріч. Адже за кермом я з дуже юного віку. За той час встиг поїздити на різних машинах. Починаючи зі стареньких “Жигулів” та завершуючи “Фордом Ескейп”. На останньому була можливість багато мандрувати дорогами Канади і США. Це — “американець”, маленький позашляховик, такий кросовер...
Чи траплялися якісь пригоди? Так, але незначні. Наприклад, зіткнення на виїзді з АЗС. Або одного разу хлопчина, який вийшов із сербського ресторану в Торонто, сів у свою машину і здав у мене “задом”. Неприємно, але не критично. Натомість в Україні не маю авто, бо все, що відбувається останні пів року в моєму житті, я не планував. (Усміхається).
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з письменником Андрієм Любкою
