Найвідомішому грузинському акторові та співакові — вісімдесят один! У кіно він уже давно не знімається, а ось сцену не полишає. Збираючи незмінні аншлаги що у Франції, що в Латвії, що в Україні...
— Вахтангу Костянтиновичу, ви у ніч із 31-го на 1-ше будете вдома чи на сцені?
— Новий рік я зустрічаю вдома. І так було завжди. Мене спокусити неможливо навіть високими гонорарами. (Сміється). Ніякі гроші не замінять спілкування у родинному колі... Мій син, який живе в Канаді, на свята також приїздить до Грузії. Пригадую, коли він був зовсім маленький, одного разу я переодягнувся Дідом Морозом. Та коли дитина мене побачила, то злякалась і зі сльозами втекла. (Усміхається). Після того випадку я більше ніколи не повторював такі експерименти. Навіть задля онуків.
— Кажуть, нещодавно ви відгуляли на весіллі одного з них?
— Так. Одружувався середній онук, мій тезка, Вахтанг. Натомість у молодшого, якому 25 років, ще все попереду. (Сміється). Весілля влаштували у ресторані. Було майже 200 чоловік. Увесь вечір грав хороший джазовий оркестр. Чи співав я перед гостями? Ні-і-і. (Усміхається). Там і без мене було дуже цікаво... У весільну ж мандрівку молодята вирушили у Париж.
До речі, два місяці тому я також був у французькій столиці, де мав концерти. Нині, як і раніше, багато гастролюю. Ось щойно прилетів із Києва, де виступав на корпоративі, а вже незабаром приїду до вас знову. Заплановано десять виступів... Навіть сам дивуюсь, звідки ще сили беруться. Втім, стараюсь не піддаватись болячкам!
— Коли я телефонував вам сьогодні на мобільний, щоб домовитись про інтерв’ю, ви були в лікарні...
— Так, на гемодіалізі (метод очищення крові, який використовують при серйозних проблемах із нирками. — Авт.). Проходжу його тричі на тиждень. Тобто через день. Окрім суботи та неділі. Звичайно, це виснажує. Адже доводиться робити процедуру навіть тоді, коли їду кудись на гастролі. І так — уже шість років... Знаєте, моя мама колись казала: “старость — не радость, а большая гадость”. Коли ти молодий, не розумієш глибини цих слів. Тепер же можу підтвердити їх слушність. (Зітхає).
— Попри проблеми зі здоров’ям, ви так і не кинули курити?
— Це єдине задоволення, що залишилось у моєму житті... Певний час я курив електронні сигарети, та потім відмовився від них. Адже одного разу летів до сина в Канаду й усю дорогу в мене у роті була та “штука”. І що ви думаєте — я отруївся... А нещодавно дивився по телебаченню передачу про шкідливість електронних сигарет. Виявляється, у деяких американських штатах їх уже заборонили!
— Повертаючись до більш приємних тем: у вас, окрім онуків, здається, є правнучка. У який клас вона вже ходить?
— У другий. Олександра — розумниця. Всім нам удома допомагає. (Усміхається). Ходить на англійську мову, займається танцями, а ще має абсолютний слух і чудовий голос. Так, вона любить музику, але подивимось, що буде далі. Не знаю... Скажімо, я в дитинстві захоплювався малюванням і лише потім став співати, а з часом зніматись у кіно. До слова, я й нині малюю. Правда, дуже рідко. Чи не хочу влаштувати виставку своїх робіт? Ні, не думаю. (Сміється).
— Вахтангу Костянтиновичу, які страви зазвичай можна побачити на новорічному столі грузинів та у вас особисто?
— Ну, з обов’язкового — це сациві, порося, солодощі (наприклад, волоські горіхи, обсмажені в меду), добре вино й горілка. Решта меню уже залежить від господині. Чи радше — від гаманця господаря. (Усміхається). Та не менш важливі, звичайно, тости, які виголошують присутні за столом...
Користуючись нагодою, хотів би передати новорічне вітання українцям. Бажаю, щоб у вас настало мирне життя, щоб в усіх була робота, щоб діти ходили до школи й щоб, крім зустрічі гостей, інших проблем не було. Квітів і хороших пісень вам. Хай живе вільна Україна!
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, чому одних глядачів захопило, а інших обурило різдвяне привітання Кевіна Спейсі
