Україна теж прагне приєднатись до блоку й п’ять років тому закріпила у Конституції курс на повноправне членство в Альянсі. В Офісі президента зазначили, що 5 стаття НАТО — це найкраща гарантія безпеки для України і що на вступ до блоку без застосування цієї статті наша держава не погодиться.
Що ж передбачає колективна оборона Північноатлантичного альянсу? Про це в розмові з директором Центру дослідження проблем громадянського суспільства Віталієм Куликом, керівником Громадської ліги “Україна — НАТО” Сергієм Джерджем та директором Інституту соціально-політичного проектування “Діалог” Андрієм Миселюком.
— Про що йдеться у статті 5 НАТО, про яку так часто згадують?
● А. Миселюк:
— Стаття 5 НАТО як оборонного союзу каже про те, що якщо хтось із членів Альянсу зазнав збройного нападу, то цей напад вважатимуть нападом на всіх і вживатимуть заходів, аби допомогти союзникові. Тобто реагуватимуть у практичній площині, а не просто на рівні якихось заяв.
Якщо, умовно кажучи, 5 квітня відбувся напад на якусь країну в Східній Європі, то це не означає, що 6 квітня всі решта держав скеровують туди сотні тисяч військових і зброю. Колективна безпека — це попереднє розміщення збройних контингентів на території країн-членів, обмін розвідувальною інформацією, протидія кіберзагрозам тощо. Тобто це багатогранна комплексна співпраця для того, щоб гарантувати безпеку всім країнам, які входять до НАТО.
● В. Кулик:
— Так, тут йдеться про колективну оборону. Це не означає, що в разі наступу тут же відбувається контрнаступ. Це означає, що сторони починають переговори, консультації для вироблення спільної лінії поведінки.
Зрозуміло, що нам би хотілося, щоб у разі вступу України до НАТО на нас також поширювалася стаття 5. Це дозволило б нашим союзникам розмістити військові бази на нашій території, закрити небо над Україною і вжити інших заходів, пов’язаних із наданням військової допомоги.
— Чи була коли-небудь згадана стаття застосована на практиці й чи можемо бути впевнені, що вона справді працюватиме в разі потреби?
● С. Джердж:
— Так, ідея колективної безпеки працює. Саме ця ідея об’єднала країни, що входять до блоку. Колективна безпека дешевша, ніж індивідуальна. Країни, які не є членами НАТО, зазвичай витрачають більше на власну армію. Наприклад, Австрія та Швейцарія витрачають по 4 — 5% ВВП на оборону. А у країн НАТО рекомендована цифра — 2% ВВП.
У разі спільного захисту кожна держава застосовує свої можливості: хтось надає гуманітарну допомогу, хтось фінансову, а хтось військову. Додам, що в НАТО є країни, які не мають своєї армії, як-от Ісландія, а в армії Люксембургу лише 450 військовослужбовців.
● А. Миселюк:
— Стаття 5 Північноатлантичного альянсу була застосована єдиний раз — після терактів у США 11 вересня 2001 року. Тоді заходи колективної оборони передбачали активний обмін розвідданими, допомогу Сполученим Штатам у патрулюванні повітряного простору тощо.
● В. Кулик:
— За роки існування Альянс через відсутність безпосередньої збройної загрози та військових зіткнень замість військово-політичного союзу став політично-військовим. Тобто нині там більше політики, ніж оборони.
Хай там як, але якби якась із країн зазнала нападу, то НАТО стало би на її захист. Однак наразі важко казати, якою саме була б відповідь Альянсу.
— Чи має шанси Україна стати членом НАТО, допоки не закінчилась війна?
● В. Кулик:
— Україна вже давно виконала більшість критеріїв для набуття членства в НАТО. Ми у військовому сенсі, можливо, навіть ефективніші від деяких держав, які нещодавно вступили до блоку (за винятком балканських країн). Але на сьогодні немає політичної волі керівництва НАТО приймати нас до Альянсу. Нагадаю, членами НАТО є Туреччина, Угорщина та Словаччина, які специфічно ставляться до України й блокують наші євроінтеграційні та євроатлантичні перспективи.
● С. Джердж:
— Немає документа, в якому було б сказано, що наявність бойових дій на території країни не дає можливості їй приєднатися до Альянсу. Якби такий документ існував, нам би його вже показали. Але очевидно, що члени НАТО бояться безпосереднього протистояння з Росією, тому не готові нас приймати до своїх лав.
● А. Миселюк:
— Усередині НАТО є негласний консенсус стосовно того, що доти, доки не буде закінчена війна, Україна не може стати членом Альянсу. Може йтися лише про певну військову допомогу. Цей консенсус наразі доволі міцний, і його не мають наміру переглядати. На жаль.
