Ймовірний масштабний наступ Росії на Україну — тема номер один у провідних країнах світу. Британія, Латвія, Данія, США, Канада відправляють до нашої держави додаткове озброєння та гроші. Ворог здатний на все, кажуть експерти. Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний заявив, що ми маємо справу з армією РФ, яка налічує майже мільйон військовослужбовців. “Це не ілюзія, це реальна загроза”, — сказав він. Протистояти їй будуть, зокрема, Сили територіальної оборони України. Розповідаємо все найважливіше про цей рід військ.
Отже, з 1 січня в Україні почав діяти закон “Про основи національного спротиву”, який передбачає формування окремого роду військ — Сил територіальної оборони. Що це за формування, які його завдання та як туди потрапити служити?
— Буде сформовано чотири регіональні центри ТРО, — каже Сергій Грабський, полковник запасу ЗСУ, голова ради ГО “Всеукраїнське об’єднання “Союз учасників миротворчих операцій”. — На їхній базі сформують 25 бригад — по одній в кожній області та Києві. До складу бригад будуть входити батальйони, які відповідають кількості районів в області. Наприклад, якщо в Львівській області тепер сім районів, то бригада тероборони складатиметься із семи батальйонів.
Кількість військовослужбовців у бригаді та батальйоні залежить від кількості населення в області та районі. Це гнучкіша система, ніж загальноприйнята в ЗСУ штатна чисельність. Тому бригада і батальйони, наприклад, у Львівській області будуть численніші, ніж бригада і батальйони, приміром, у Чернівецькій, адже вона менша. Батальйон складатиметься з рот, роти — із взводів.
Кожна бригада буде мати свою специфічну структуру, відповідно до завдань та особливостей області. Наприклад, у гірських регіонах підрозділи ТРО повинні вміти вести бойові дії в одних природних умовах, у приморських — в інших, зокрема вміти патрулювати узбережжя, вести спостереження за акваторією...
— Хто керуватиме ними?
— Керівник центрального органу виконавчої влади. У разі запровадження воєнного стану буде створено військово-цивільні адміністрації. Це відповідник ОДА в мирний час. Її голова здійснюватиме загальне керівництво, адже у разі війни треба буде переводити функціонування всієї області на воєнні рейки. Водночас військове керівництво підрозділами ТРО здійснює командування ЗСУ.
— Які основні завдання сил тероборони?
— Основне завдання — виконання поліційних функцій із здіснення заходів режиму військового стану. Йдеться про організацію блокпостів, патрулювання, охорону стратегічних об’єктів, контрдиверсійну боротьбу. Це дасть змогу максимально вивільнити мобілізаційні ресурси для посилення регулярної армії, що виконує завдання безпосередньо в зоні бойових дій.
— Чим буде тероборона озброєною?
— Сили тероборони — це легка піхота. Їхнє озброєння — стрілецька зброя та легкі броньовані автомобілі.
— Який алгоритм дій, якщо вторгнення почалося і територію займає ворог?
— Якщо ж агресора регулярна армія все-таки не зупинила і на територію області заходять ворожі війська, підрозділи ТРО відходять разом із регулярною армією. Але частина сил залишається, оскільки вступає в дію частина закону про національний спротив. Керівники органів місцевої влади за погодженням із військовими до того часу повинні організувати національний спротив: мережу, фахівців та бази. Мережа — це система управління та організація, база — ресурсне забезпечення. Простіше кажучи, йдеться про створення партизанських та диверсійних загонів.
Якщо ж агресора регулярна армія все-таки не зупинила і на територію області заходять ворожі війська, підрозділи ТРО відходять разом із регулярною армією.
— З кого складатимуться підрозділи тероборони?
— Ядро — військовослужбовці-контрактники. Тобто буде постійний склад військовослужбовців та резервісти, які, у разі потреби, прибувають у підрозділ, отримують зброю та розпочинають виконання завдань у складі підрозділу. Вони підписують контракт саме для служби в теробороні.
— Чи можуть сили тероборони залучити до виконання завдань на фронті?
— Ні. Завдання на фронті виконують контрактники та резервісти регулярної армії. Контрактники ТРО ж “працюють” на території конкретної адміністративно-територіальної одиниці.
— Як готують тероборонівців?
— Для кожної бригади створюється із врахуванням специфіки місцевості програма бойової підготовки. Людина на факультативній основі буде проходити заняття, стрільби — за типом зборів резерву регулярної армії. Але якщо резервістів викликають раз на рік на збори тривалістю до місяця, то тероборона може збиратися частіше, але на день-два. Це організовано так, щоб людина не відривалася на тривалий час від буденного життя.
На час зборів тероборонівцям дають ті ж соцгарантії, що й іншим резервістам, — зокрема, за ними зберігається місце праці.
— А хто може підписати контракт про службу в ТРО?
— Укласти контракт можуть чоловіки та жінки, придатні за станом здоров’я для проходження військової служби, віком від 18 до 60 років, — пояснює Марія Левко, пресофіцерка Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. — Запрошують як тих, хто вже має досвід військової служби, так і тих, в кого його нема (військову спеціальність такі здобудуть уже під час служби). Термін першого контракту — три роки. Різниця між контрактниками ТРО і іншими контрактниками ЗСУ полягає в тому, що військовослужбовець ТРО проходить службу в своїй області.
— Які соціальні гарантії у контрактників тероборони?
— Вони такі ж, як і в інших військовослужбовців за контрактом ЗСУ. Грошове забезпечення — відповідно до посади та звання. Для осіб рядового, сержантського та старшинського складу — це від 10 500 до 17 000 гривень. На час служби за контрактниками також зберігаються місце роботи та посада на цивільній роботі. Військовослужбовців ТРО забезпечують військовою формою, спорядженням та зброєю, як і всіх військовослужбовців ЗСУ.
— Який іноземний досвід застосування таких сил?
С. Грабський:
— Прикладом ефективного використання тероборони є Польща. Там, зважаючи на ситуацію на білоруському кордоні, зрозуміли, що збройних сил мирного часу не вистачить, щоб подбати про безпеку. Тож на території країни створено чотири зони територіальної оборони з різним рівнем готовності. У них є чорна зона — найвищий рівень готовності у воєводствах, які межують з Білоруссю, червона — другий рівень (це, зокрема, і кордон з Україною), помаранчева та жовта зони. Остання — це найнижчий рівень готовності на західному кордоні країни.
У чорній зоні територіали повинні прибути протягом години і розпочати виконання завдань. Червоній на це дається до 6 годин, помаранчевій — до 12-ти, а в жовтій вони просто приводяться в готовність.
ЧОМУ Я ОБРАВ ТЕРОБОРОНУ?
“Експрес” розпитав людей, котрі служать у ТРО, про їхній досвід, набутий там, а також про мотивацію. Ось що вони нам розповіли.
Старшина резерву Дмитро Запорожець, 52 роки, монтажник: “У 2014 — 2015 роках я брав участь в АТО у складі 80-ї ОДШБр. Після демобілізації був записаний в оперативний резерв бригади. Раз на рік проводились збори резервістів тривалістю місяць або два тижні. Утім не завжди була можливість відірватися від роботи. Водночас я розумію, що війна триває, треба буде готовим відбивати агресію ворога. Тож вирішив підписати контракт про службу в резерві територіальної оборони. Зібрав необхідний пакет документів, пройшов медкомісію...
Тренування у ТРО виявилися навіть інтенсивнішими, ніж в оперативному резерві. Майже щотижня збираємось. Стріляємо, проходимо тактичні заняття з медицини. Колектив тут злагоджений, люди мотивовані. Ми готові відбивати агресію ворога”.
Капітан резерву Ірина Йосипенко, 53 роки, хірургиня Державного закладу “Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України”: “У 2014 році я пішла на війну добровольцем. У 2018 році у мене закінчився контракт з окремим батальйоном морської піхоти ЗСУ. Якраз тоді виникли проблеми із здоров’ям, тож я планувала полікуватися та повернутися в армію. Утім проблеми виявилися серйознішими, ніж гадала. Після лікування довелось повернутися до професії цивільної лікарки.
Коли тероборона збиралася на волонтерських засадах, я їм викладала тактичну медицину. Потім підписала контракт про службу в резерві ТРО. Тепер обіймаю посаду начальниці медичної служби батальйону. Війна триває, і я переконана, що країну треба захищати усіма можливими способами”.
Лейтенант запасу Павло Литвинський, 26 років, провідний спеціаліст департаменту муніципальної безпеки КМДА: “Я підписав контракт, щоб поліпшити свої навички, здобуті на кафедрі військової підготовки. Крім того, у мене батько — ветеран ЗСУ, який загинув під Іловайськом. Вважаю, що кожен чоловік у нашій країні має знати військову справу”.
Молодший лейтенант резерву Сергій Огородник, 37 років, журналіст: “У мене закінчився річний контракт із теробороною, бо раніше можна було й на рік укладати. Тепер у процесі підписання трирічного. Мотиви дуже прості — із своєї землі я нікуди втікати не збираюся, буду захищати її. Опір ворогу має бути організований. Тероборона — це військовий організм, який може дати бій. Я служу з побратимами, в яких не сумніваюся. Це дорослі, успішні, освічені та мотивовані люди. Ми готові боронити нашу державу”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як карають “євробляхерів”
