У цьому тексті ми дамо відповіді на надзвичайно актуальні нині запитання: яку роль відіграють магістральні лінії інтернету, як створюють такі лінії, чи справді легко вивести їх з ладу і чи можна знайти їм заміну?
На технічному рівні роботу інтернету забезпечують сотні тисяч різних операторів, кожен з яких має свої кабелі. Ними оператори з’єднуються один з одним і під’єднують до них своїх клієнтів. Але неможливо, щоб кожен оператор мав прямі кабелі до кожного з решти операторів у світі. Звідси постає потреба у транзитних (магістральних) операторах.
“Прості оператори повинні взаємодіяти одні з одними, щоб пакет з даними користувача потрапив до клієнта того оператора, який на нього чекає. І тут у пригоді стають саме магістральні лінії інтернету — щоб систематизувати та впорядкувати трафік, — розповідає експерт з телекомунікацій Олексій Семеняка. — Вони створені з кабелів, які складаються з оптоволокна (дає змогу передавати дані за допомогою світлової хвилі. — Авт.). Ця технологія зв’язку на сьогодні найбільш ефективна, оскільки так можна передавати максимальний обсяг трафіку на великі відстані, на противагу використанню мідних кабелів чи супутникового зв’язку”.
— Як пролягають магістральні лінії інтернету?
— Кабелі можуть пролягати не лише на суші під землею, а й під водою. Наприклад, зв’язок Європи та Південної Америки йде по декількох кабелях на дні Атлантичного океану. Кабелі є й на дні морів, зокрема Чорного, Балтійського, Північного...
— Скільки у світі таких магістральних ліній?
— Є спеціальна мапа, на якій зображено всі підводні кабелі. На 2014 рік їх було близько 200. Нині дослідники Telegeography нарахували 486 кабельних систем. Різниця чимала, але завдяки насамперед морським, а не океанським кабелям. Локальні магістралі дном морів регулярно з’являються, тому що прокладати такі кабелі технічно набагато простіше. Наземних кабелів значно більше — декілька тисяч, проте їх порахувати важче.
— Чи є території, де не пролягають магістральні лінії інтернету?
— Так. Серед основних причин такої ситуації — мала чисельність населення і складний ландшафт. Наприклад, це типова проблема для Альп. Я відвідував там місто, де взимку було лише 11 жителів. Заради такої кількості прокладати кабель не дуже економічно обгрунтовано. Тож там немає нормального інтернету. Як приклад можна навести і Сомалі. Це дуже бідний регіон, у якому важко й дуже небезпечно працювати. Через це там немає магістральних ліній інтернету, хоч Африка — це регіон, який тепер дуже стрімко розвивається. Також є регіони на цьому материку, де прокладати кабель дуже складно й тому часто економічно невиправдано через спеку та пустелі. Такі зони трапляються і в Південній Америці. Саме тому Ілон Маск і будує Starlink, бо інші варіанти доступу до інтернету там неможливі.
— А чи пролягають магістральні лінії інтернету в Україні?
— Так, вони є, але не вкрай важливі в світовому масштабі. Був кабель із Криму, але нині він, здається, не працює, і були плани будівництва нових кабелів до Грузії, та вони поки що не реалізувалися. Україна геополітично тепер “кінцевий пункт” сподівання інтернету, тож українські магістральні кабелі мають лише національне, а не міжнародне значення.
Раніше, приблизно десять років тому, більшість трафіка Україна отримувала з рф. Але коли росія почала війну, ми переорієнтувалися на магістральні лінії, що йдуть з Європи. Кількість кабелів через нашу територію потрібно збільшувати задля більшої диференціації (наразі більшість кабелів йде до Києва). Це питання нашої безпеки в майбутньому.
— Яка потужність таких ліній?
— Є кабель, по якому йдуть оптичні волокна та передаються незалежні потоки даних на різних частотах з певною швидкістю. Тепер ліміт для окремої частоти становить 400 Гб у секунду, декілька років тому це було 100 Гб у секунду. Кількість волокон і кількість частот, які використовують, залежить від багатьох параметрів. Коли умови прокладання ідеальні, в кабелі може бути 288 волокон, по кожному використовуватиметься 96 частот передачі даних на швидкості 400 Гб у секунду. Тобто у сумі ми можемо отримати 10,5 Пбіт. Проте така пропускна спроможність наразі не потрібна, тому й волокон використовується менше, і частот. Якщо ж говорити про підводні кабелі, то в них кількість волокон менша, ніж у наземних, через захист. Адже тільки тиск води — це вже дуже серйозний фактор. Сучасні кабелі дном океану можуть пропускати десятки Тбіт на секунду.
Сучасні кабелі дном океану можуть пропускати десятки Тбіт на секунду.
— Хто контролює магістральні лінії?
— Власники (окрема компанія або консорціум), які інвестували свої кошти й у майбутньому використовуватимуть цей кабель, та національні і міжнаціональні регулятори.
— Яка кількість світової інформації передається через кабельні магістралі?
— По-перше, інформація, яка надходить від вас до провайдера зв’язку, може піти далі, або іншому клієнтові того самого оператора. Така ж картина буде в наступного оператора в ланцюжку. Тобто ми легко якусь частину трафіка можемо врахувати два, три чи десять разів. Щоб цього не сталося, ми маємо отримувати інформацію про склад усього трафіка від кожного оператора, що, очевидно, неможливо. По-друге, кожен оператор зв’язку — це комерційна компанія, яка купує та продає трафік. Скільки його він має — комерційна таємниця, адже це економічна модель кожного оператора. Тому всі оцінки можуть бути лише суб’єктивними та дуже приблизними. Але оскільки альтернативи передачі даних кабелями поки що не дуже високопродуктивні, можна сміливо стверджувати, що частка трафіка, який передається між операторами тільки кабелями, близька до 99,9%.
— Яка загроза магістралям існує? Адже експерти кажуть, що росіяни мають план деінтернетизації світу за допомогою свого підводного флоту. Які це може мати наслідки?
— Насамперед існують загрози через природні катастрофи, зокрема землетруси, та випадкову діяльність людини. Наприклад, часто пошкоджують кабелі якорі кораблів, деякі технології лову риби та збору морепродуктів. Також справді є можливість, що рф почне руйнувати цілеспрямовано магістральні кабелі. Це росіяни можуть зробити за допомогою спеціальних дистанційно керованих підводних човнів, які здатні розривати, швидше за все, точковими вибухами магістральні кабелі на дні. У разі, якщо будуть зруйновані всі кабелі, інтернет не зможе працювати взагалі в світовому масштабі. Якщо ж руйнування буде часткове, то швидкість інтернету значно впаде, але він продовжить працювати. Деякі програми чи проекти можуть перестати функціонувати, бо в них закладена певна пропускна здатність трафіка, якої не буде. Одне можна сказати точно: це буде надзвичайна подія світового масштабу.
— А чому говорять саме про руйнування росією підводних кабелів, а не наземних?
— Якщо йдеться про кабель на континенті, то значить він пролягає через певну країну. Кожна захищає свою інфраструктуру. А коли це океан, то це нейтральна та неймовірно велика територія, яку захищати дуже важко. Тому, коли росія зробить удар по об’єкті на континенті, то буде очевидно, що це зробила вона. А якщо по кабелі в океані — то зможе сказати, що “то не ми”, “нас там нема” чи “а ви доведіть”.
— Як охороняють магістральні лінії інтернету?
— Інформація про захист непублічна.
— Чи траплялися аварії на магістральних інтернетлініях?
— Так, безсумнівно. Наприклад, на початку пандемії коронавірусу була аварія трансатлантичного кабелю. Тоді обладнання, яке приєднане до нього, вийшло з ладу через перенавантаження. Також у 2019 році була аварія у королівстві Тонга. Тоді цілий острів залишився без інтернету. Причиною стало судно, яке закинуло якір надто близько до магістралі. При спробі його підняти він зачепився за кабель і розірвав його.
— А чи може супутниковий інтернет стати конкурентом кабельному?
— Глобально, на рівні всього світу, у найближчі 20 років — навряд.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також текст про те, як проходить курортний сезон на окупованих територіях
