В Україні близько 600 тисяч дітей проживають у неблагополучних сім’ях. Часто єдиний спосіб врятувати їхнє життя — це забрати від батьків і передати під опіку держави.
ВІТЧИМ ЗМУШУВАВ ДІВЧИНКУ СПАТИ НА ХОЛОДНІЙ ЗЕМЛІ
“Ніколи не забуду випадку, який трапився, коли я тільки почала працювати, — каже Олена Рис, начальниця Служби у справах дітей. — Ми поїхали вилучати зі сім’ї чотирьох дітей. Наймолодшому, хлопчикові, було лише півтора місяця.
Вітчим у цій родині був дуже жорстокий, він загрожував життю та безпеці дітей. Найстаршу дівчинку змушував спати на холодній землі.
Коли комісія приїхала забирати дітей, мати також була п’яна. Дітей жінка віддала без спротиву. До слова, вона досі живе з цим чоловіком. Разом пиячать. Тоді ми знайшли сім’ю, яка погодилася взяти трьох дівчаток (8, 7 і 6 років). А хлопчика відвезли в лікарню на обстеження, а потім забрали в будинок дитини. Два роки нові батьки привозили сестричок провідувати братика, а потім забрали і його”.
У ХАТІ СМЕРДІЛО ДИМОМ ТА СПИРТНИМ, ЇЖІ НЕ БУЛО
Працівниця Служби у справах дітей пригадує ще один випадок, коли алкоголь руйнує сім’ю.
“Із цієї родини ми вилучили двох дівчаток — віком 5 і 7 років. Вони росли в жахливих умовах, — каже фахівчиня. — У двокімнатній квартирі в антисанітарних умовах проживали мама жінки, вітчим (майже її одноліток), а ще брат з жінкою та двома дітьми. Дорослі зловживали спиртним. Пригадую, коли вперше потрапила в цю квартиру, то була шокована. Скрізь лазять таргани. Сморід від диму і спиртного такий, що нема чим дихнути. Їжі не було. Звісно, в усьому цьому жахітті ми не могли залишити дітей. Їх всиновила вчительська сім’я, і тепер у них усе гаразд.
А згодом з’ясувалося, що, коли ми вилучали цих дітей, жінка була вагітна — виношувала третю дівчинку. Дитина народилася, і життя в сім’ї начебто налагодилося — мама прибирала в помешканні, годувала малечу. Брат-пияк із родиною виїхав. Але через два роки все знову пішло наперекіс. Брат з дружиною і дітьми повернувся, в хаті почалися регулярні пиятики. Відтак жінку відправили до лікарні, аби вона поборола алкоголізм. Дитина наразі перебуває з нею”.
А згодом з’ясувалося, що, коли ми вилучали цих дітей, жінка була вагітна — виношувала третю дівчинку.
ЯК САМЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ ВИЛУЧЕННЯ ДИТИНИ ІЗ СІМ’Ї?
“Сусіди, родичі, працівники школи — із цих джерел ми найчастіше отримуємо інформацію про неналежні умови для життя дітей в сім’ях, — каже Олена Рис. — Перевіряємо цю інформацію, неблагополучну родину беруть на облік і час від часу перевіряють. Приїжджаємо без попередження. І завжди даємо батькам час на виправлення. Втім, якщо вдруге, втретє ми приїжджаємо, а умови життя в родині залишаються небезпечними для дитини — то на третій раз її забираємо.
Для цього орган опіки і піклування видає рішення про негайне вилучення дитини з сім’ї. Повідомляємо прокуратуру, а до семи днів подаємо позовну заяву про позбавлення батьківських прав. Коли є рішення суду, дитині надається статус такої, що позбавлена батьківського піклування. І тоді може йтися про сімейні форми виховання: опіку, піклування, прийомну сім’ю.
У день вилучення до місця проживання батьків приходять представник Служби у справах дітей, місцевої влади, працівник Центру соціальних служб, поліції. До маленьких дітей, які не можуть пояснити, як вони почуваються, ми також викликаємо педіатра і “швидку”. За словами чиновниці, поки дитину не влаштують, забезпечивши сімейні форми виховання, вона перебуває у будинку дитини або інтернаті — залежить від віку.
“ДІД ДИТИНИ ВИЙШОВ ДО НАС ІЗ ЛОМОМ”
Соцпрацівниця каже, що батьки по-різному реагують на вилучення дітей із сім’ї. Часто ця процедура буває доволі небезпечною.
“Іноді батьки не проти віддати дитину. Але буває, що кидаються на нас із погрозами, — каже Олена Рис. — Якось ми забирали з родини немовля. А його батько завів бензопилку і рушив до нас. Ще одного разу до нас вийшов дід дитини з ломом, а батько в цей час в руках тримав пляшку із запальною сумішшю і запальничку. На щастя, все минулося. Ми хутко сіли в авто і поїхали.
А от одного разу, пам’ятаю, батько покусав поліцейського, який був з нами на вилученні дитини. Після цього потерпілий більше не захотів працювати у поліції”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як карають за злочини неповнолітніх
