Перелік кроків, які має реалізувати українська влада, заступник радника Білого дому з національної безпеки з питань міжнародної економіки Майк Пайл відправив на адресу Координаційної платформи донорів, прем’єр-міністру України Денису Шмигалю та в Офіс президента України.
Реформи, які повинна провести Україна для продовження надання їй допомоги, стосуються не лише роботи Міноборони України й усіх силових відомств, а й функціонування наглядових рад Державних підприємств, антикорупційних органів (САП, НАБУ, НАЗК), Вищої ради правосуддя і загалом судової гілки влади.
Наскільки виправдані такі вимоги США й чи здатна Україна їх втілювати, поки обороняється від агресора? Обговорюємо з політологом, керівником Центру громадської аналітики “Вежа” Валерієм Клочком, експерткою Центру політико-правових реформ Ольгою Піскуновою та політологом Сергієм Тараном.
— За своєю структурою документ більшою мірою пов’язаний з питаннями протидії, запобігання та боротьби з корупцією, — розповідає Валерій Клочко. — Американці рекомендують унормувати на рівні закону те, як корелюються посадові обов’язки керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури й очільника Офісу генерального прокурора. Коли до Конституції вносили зміни через створення САП, була допущена колізія, за якою керівника органу, що мав би бути незалежним, за підсумками конкурсу призначає генеральний прокурор. Це неправильно, адже робить таке призначення політично залежним: генпрокурор може не погодити призначення або затягувати його.
У судовій реформі також чимало подібних правових прогалин, як-от остаточне призначення судді указом президента чи відбір кандидатів на посади Радою доброчесності, яку призначають “свої” ж — ВККС.
Є чимало питань і до прозорості роботи митниці. Держава щороку втрачає мільярди доларів через контрабанду, тому закономірно, що в США питають: “Чому нічого не робите з тим, що вас грабують на митниці, поки ви шукаєте гроші на війну?”
— Чи не є вимоги США своєрідним “шантажем” України? I чи реально виконати всі ці пункти, поки в Україні триває кривава війна?
● О. Піскунова:
— Пункти, які зазначені в листі, — це передусім вимоги українського громадянського суспільства. І, направляючи такого листа, американські партнери радше підтримують українців, ніж ставлять їм ультиматум. Потреба в цих реформах нагальна, бо проблема корупції з війною не зникла, а лише загострилася. А ці кроки реальні до виконання. Те, що стосується запобігання корупції, прозорості конкурсів до органів антикорупційної інфраструктури, можна реалізувати, ухваливши законопроекти або прийнявши інші політичні рішення. А деякі з них уже частково реалізовані. Наприклад, у переліку є відновлення декларування.
● В. Клочко:
— Казати, що Захід примушує нас здійснювати реформи у період війни, — це маніпулювати, бо йдеться не про кардинальні реформи, а про точкові зміни до законодавства, що усунуть лазівки, якими користується влада для тотального контролю за судовою та правоохоронною системами.
● С. Таран:
— Справді, деякі реформи під час війни проводити складно, зважаючи на військові обмеження. Наприклад, як можна говорити про боротьбу з корупцією без повноцінної свободи слова чи можливостей вільного доступу до інформації? Викриття корупції тепер стало надзавданням. Також чи можна стратегічно робити реформи, якщо немає політичної конкуренції, обумовленої зрозумілими обмеженнями воєнного часу? У таких умовах перелік, надісланий США, виглядає жорстким, але вибору в нас немає.
— А якщо Україна не реалізує зазначені вимоги, то втратить військову допомогу США?
● С. Таран:
— Звісно ж, американські партнери, висуваючи ці вимоги, були дипломатичними, а ультимативності цьому листу радше додав наш соціум. Однак важко заперечити, що нереалізація цих вимог підважуватиме підтримку України. Я переконаний: після завершення цього етапу російсько-української війни вимоги від американців будуть ще більш жорсткими.
Однак жорсткість вимог нівелюється тим, як їхнє виконання зрештою вплине на безпекову ситуацію в Україні. Пункти, яких вимагають американці, прямо пов’язані з теперішніми й майбутніми інвестиціями в Україну. Розташування іноземних приватних компаній на території України у випадку нових загроз спонукатиме світову спільноту більш активно реагувати. Пенні Пріцкер, спецпредставниця США з питань економічного відновлення України, заявляла, що спілкувалася з американськими бізнесменами й вони готові інвестувати в Україну, але для цього вони мають отримати гарантії, що їхні кошти будуть у безпеці. І йдеться не про російські ракети.
— А чому американці висунули такі вимоги саме тепер?
● В. Клочко:
— Вони хочуть контролювати свою допомогу Україні. Тому ще на початку 2023 року затвердили спеціальну програму контролю за фінансовою допомогою. У нас вже працювало троє аудиторів зі США, щоправда, вони здійснювали короткі місії. Крім того, Білий дім відправив в Україну наглядачку за проведенням реформ (нею стала ексміністерка торгівлі США Пенні Пріцкер), а Пентагон — провідного інспектора для контролю використання американської військової допомоги (Роберта Сторча).
● С. Таран:
— Допомога США українцям стала в Америці предметом політики. Кожен цент, який надходить Україні, скрупульозно обговорюють опозиціонери, вимагаючи в Байдена звітності. Тому для Білого дому важливо бачити, що їх витрачають за призначенням. Звідси — жорсткі вимоги до реформ.
Та логіка США полягає не лише у внутрішній політиці, а й у стратегічній перспективі. Будь-який успіх України в світі, зокрема в реформах, стане успіхом США. Як і будь-яка невдача. Білий дім не хоче, щоб Україною йому дорікали так, як Афганістаном. Тому такі вимоги — виправдані.