Турецька суднобудівна компанія Karpowership, яка є виробником, оператором і власником найбільшого у світі флоту енергокораблів, заявляє, що веде переговори про їх відправку до українських берегів. “Ми обговорюємо розміщення трьох суден поблизу Одеси загальною потужністю 300 мегават”, — сказала членкиня правління компанії Зейнеп Харезі.
Як працюють такі станції, скільки споживачів можуть забезпечити електроенергією? Про це говоримо з Володимиром Омельченком, директором енергетичних програм Центру Разумкова та Геннадієм Рябцевим, директором спеціальних програм НТЦ “Психея”.
— Панове, що таке плавучі електростанції?
● В. Омельченко:
— Це кораблі, на борту яких встановлене обладнання, що спалює скраплений природний газ, мазут або біодизель і виробляє електроенергію. Бортову електростанцію під’єднують до берегової мережі, по якій і транспортується електроенергія далі. Один такий корабель може виробляти 100 мегават електроенергії. Якщо мова йде про три такі судна, то це 300 мегават. Цього достатньо, щоб частково ліквідувати дефіцит електроенергії в Одеській області.
На сьогодні світовий ринок цих послуг становить приблизно два гігавати електроенергії. Цього вистачить, аби забезпечити живленням приблизно п’ять мільйонів домогосподарств. Найбільше судно компанії має потужність 500 мегаватів. Плавуча електростанція може бути підключена до національної електромережі за 30 днів. Ідея забезпечити Одещину електроенергією з плавучих електростанцій, як на мене, правильна.
● Г. Рябцев:
— Плавучі електростанції працюють, як звичні наземні електростанції. Єдина їх відмінність від останніх у тому, що вони можуть пересуватися водою. Забезпечують електроенергією прибережні регіони, котрі потребують додаткового чи аварійного енергопостачання.
Вони можуть допомогти вирішити проблему з електропостачанням лише Одеси, але не всього регіону. Бракує сумарної потужності. Крім того, плавучі електростанції потрібно ще зв’язати з береговою мережею. А вона має бути достатньо розгалужена, щоб передати всю вироблену електроенергію всім споживачам. Варто зазначити, що ця турецька компанія — єдина такого типу діюча у світі. Всі інші, які будували та експлуатували плавучі електростанції, вже припинили свою діяльність. Причина — низька дохідність. Компанія Karpowership — найбільший орендодавець плавучих електростанцій, вона нараховує 36 таких суден.
Вони можуть допомогти вирішити проблему з електропостачанням лише Одеси, але не всього регіону. Бракує сумарної потужності.
— Наскільки реально, що цей план вдасться реалізувати?
● Г. Рябцев:
— Передусім потрібно гарантувати безпеку плавучим електростанціям. З огляду на те, що Одещина постійно перебуває під обстрілами, з цим можуть виникнути проблеми. Турецька сторона заявляла, що цим мала б зайнятися ООН. Але для цього потрібна згода Росії.
— Якою може бути ціна електроенергії з такої станції?
● В. Омельченко:
— Вищою, ніж вироблена на українських АЕС чи ТЕС. Так, компанія зазначає, що судна можуть постачати електроенергію за ціною 20 — 25 євроцентів за кіловат-годину. Тому постає питання, а хто компенсуватиме різницю у тарифі?
● Г. Рябцев:
— Коли йдеться про необхідність налагодити електропостачання, з огляду на те, що надворі зима, питання вартості електроенергії відходить на другий план. Адже якщо електроенергії зі стаціонарних станцій немає взагалі, то немає інших способів, ніж залучити плавучі електростанції.
— А де у світі їх вже використовували?
● В. Омельченко:
— Енергокораблями користуються країни Африки, Азії, котрі мають мало наземних електростанцій та дефіцит електроенергії. Зокрема, в Гамбії, Гані, Гвінеї-Бісау, Лівані, Сьєрра-Леоне, Судані, Замбії.
Уперше плавучі електростанції були використані в США ще в 20-х роках минулого століття. Коли на узбережжі країни стався блекаут, то для подолання енергодефіциту було вирішено використати саме плавучі електростанції.
