Вони — священники, які надають духовну підтримку пацієнтам. Працювати в умовах пандемії їм нелегко. Про особливості служіння в лікарнях, де лежать хворі з коронавірусною інфекцією, ці священники розповідають “Експресу”.
“НАЙЧАСТІШЕ ГОВОРИМО ПРО ІЗОЛЯЦІЮ”
Священник Ігор Ліпчанський працює в Долинській лікарні (Івано-Франківська область), яка є опорною по COVID-19. “Заходжу в лікарню й одразу одягаю бахіли, маску, окуляри. Іноді — захисний костюм”, — каже він.
Хворі переважно кличуть священника для духовної розмови або ж хочуть приступити до сповіді та причастя. “Важких хворих єлеопомазую одноразовими паличками, які потім треба спалити. Причастя даю з ложечки, яку попередньо дезінфікую в спиртовому розчині, — розповідає священник. — Пацієнтів з коронавірусом я не відвідую, але вони телефонують до мене. Найчастіше говоримо про ізоляцію — брак контактів вганяє їх у чималий стрес”.
“Хворі на коронавірус потребують духовної підтримки, — додає отець Володимир Мощич, медичний капелан УГКЦ при Львівській обласній інфекційній лікарні й “Охматдит”. — Телефонують, розповідають, як сумують за тим, що не можуть відвідати богослужіння, прийняти Святі Тайни”.
Хворі на коронавірус потребують духовної підтримки.
Отець Володимир розповідає, що нещодавно хрестив у реанімації новонароджених. “Взяв із собою святу воду у пляшечці. Одяг такий же, як у медиків, халат, бахіли, рукавиці, маску, хіба що без окулярів, — каже він. — До карантину часто запрошували на Таїнство ще й хрещених, нині — йду лише я. Можуть бути батьки, якщо їм дозволить адміністрація і вони мають негативний ПЛР на коронавірус”. Дітки, яких хрестять капелани, переважно мають вроджені вади, потребують складних операцій.
“ОБОВ’ЯЗКОВО ЙДУ ДО ТИХ, ХТО ПІДКЛЮЧЕНИЙ ДО ШВЛ”
Cвященник Григорій Драус у костюмі з 14-ти елементів захисту.
Римо-католицький священник Григорій Драус з квітня регулярно здійснює душпастирську опіку в Львівській обласній інфекційній лікарні. Він — один із небагатьох священників, які відвідують пацієнтів із коронавірусом. “Я одягаю захисний костюм, який складається з 14-ти елементів: халат, бахіли, шапочка, дві пари рукавиць, маски, екран, окуляри... — розповідає подробиці. — Єпітрахиль беру поверх спецодягу, тому її потім дезінфікую. Чесно — у цих “обладунках” дуже спекотно, завжди беру зі собою запасну сорочку та штани, бо після восьми годин праці їх можна викручувати — такі мокрі!”
Коли отець Григорій заходить до хворих на COVID-19, то каже їм: “Мир вам! Я — священник. Господь любить вас, послав таке випробування, бо у вас — сильна віра. Христос подібно страждав на хресті, і також не міг дихати. Але Бог стає поруч із кожним, хто страждає”. “Якщо людина бажає сповідь — проводжу її, — розповідає він. — Обов’язково йду до тих, хто підключений до апаратів ШВЛ, непритомний, аби помолитись поряд із ними”.
За словами священника, серед пацієнтів, яких він відвідував, були хворі, що одужали і потім приходили до нього на парафію. “А ще пам’ятаю пацієнтів, біля яких молився у реанімації, а нині вони вже у палаті, і кажуть: “Отче, скоро вийдемо”. Є пацієнти, яким хвороба допомогла щось переосмислити: чув навіть слова: “Дякую Боже, що я захворів, тепер розумію, що справді важливе у житті”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як пережити смерть близької людини
