Наші західні союзники мають певні побоювання щодо наслідків послаблення і поразки Росії. А тому не завжди оперативно реагують на запити Києва щодо надання тієї чи іншої зброї. Захід боїться, що поразка Росії у війні й можливий розпад РФ матимуть наслідки, з якими буде важко впоратися. Зокрема, стануть серйознішими безпекові виклики для країн, що межують з РФ, як і питання контролю над ядерним озброєнням. Чи так це?
— Дійсно, Захід боїться поразки Росії у цій війні, а також — розпаду РФ, — каже Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”. — Передусім ЄС та США турбують питання контрольованості ядерної зброї. Є позиція, що не можна допустити ситуації, коли ядерна зброя буде в руках осіб на кшталт Євгенія Пригожина чи Рамзана Кадирова. Оскільки це великий ризик виникнення терористичних атак та її неконтрольованого використання.
Існує сценарій, за яким процес дефрагментації РФ виглядатиме як війна всіх проти всіх. І Росія фактично стане центром тероризму, матиме вигляд абсолютно роздробленого анклаву терористичних організацій різного спрямування, які можуть використовувати певні світові гравці у своїх інтересах. І це, вочевидь, партнери України поки що оцінюють як небажаний сценарій. Утім, є й інший.
— Який?
● І. Петренко:
— Що із суб’єктами, які можуть утворитися на території РФ, буде легше домовитися і схилити їх на свій бік. Тож розпад РФ — не конче катастрофа, якої варто боятися.
— На жаль, певні стереотипи достатньо живучі в американському політичному істеблішменті, який є неоднорідним, — каже Ігор Рейтерович, кандидат політичних наук, керівник політико-правових програм ГО “Український центр суспільного розвитку”. — Варто нагадати, що 1 серпня 1991 року президент США Джордж Буш, виступаючи в українському парламенті, застерігав від розпаду Радянського Союзу. Цю промову назвали “котлетою по-київськи”. Відтоді минуло 32 роки, Радянський Союз розпався і нічого катастрофічного не сталося. Аналогічно буде й з поразкою та розпадом РФ.
— Чого ще боїться Захід?
● І. Петренко:
— Попри все, Росія дуже інтегрована у світовий геополітичний, геоекономічний і геостратегічний процеси. Тому розпад Росії, якщо він продукує, скажімо, навіть 10% додаткових загроз, зокрема міграційних, що спричинять напруження на кордонах країн НАТО, є викликами та ризиками для інших гравців. Відповідно Захід хоче їх уникнути. Наприклад, щоб не виникло проблем із постачанням ресурсів, продовольства, з логістикою.
— А наскільки серйозний фактор Китаю?
● І. Рейтерович:
— Він — один із головних. У Сполучених Штатах багато політиків, котрі вважають, що ключовий супротивник США — Китай, а не Росія. Зокрема, більшість республіканців дотримуються такої позиції. І кажуть, що головний тягар допомоги Україні мають нести країни ЄС, а не США. У Вашингтоні дехто боїться: якщо сильно загрузнути у війні проти Росії, це призведе до того, що РФ остаточно втратить свої позиції та її “поглине” Піднебесна. Це своєю чергою непропорційно посилить Китай.
● І. Петренко:
— Дійсно, частина американського істеблішменту, зокрема радник президента США із нацбезпеки Джейк Салліван, розглядають ослаблену Росію як певний інструмент, який можна залучити на свій бік у протистоянні з Китаєм. На сьогодні Пекін використовує Росію у своїх інтересах. Тому Захід хоче переграти Пекін і перетягнути РФ на свій бік. А повна поразка Росії цьому може завадити.
— Чи якось позначаються ці страхи наших партнерів на темпах надання допомоги Україні?
— Захід боїться перейти так звану червону лінію, а тому й не надає нам все необхідне озброєння, — вважає Петро Черник, військовий аналітик, полковник ЗСУ у відставці. — Не варто думати, що на Заході живуть якісь надлюди.
● І. Рейтерович:
— РФ залишається найбільшою ядерною державою. І не враховувати цей аспект політики у США не можуть. Тож, коли приймається рішення про надання Україні допомоги, наші союзники дивляться на це через призму ядерної ескалації. Тому не варто очікувати 100% підтримки України. Принаймні поки що.
