Під стінами Офісу президента громадські активісти вкотре вимагали ратифікувати Стамбульську конвенцію. Це — міжнародна угода Ради Європи щодо насильства проти жінок та домашнього насильства, відкрита для підписання 11 травня 2011-го у Стамбулі. Україна підписала цю конвенцію ще у 2011 році. Але донині не ратифікувала її. Що змінює запровадження цього документа?
— Після ратифікації Стамбульської конвенції Україна буде зобов’язана щороку звітувати щодо теми насильства перед міжнародними комісіями, — каже Олена Шевченко, очільниця громадської ініціативи “Марш жінок”, правозахисниця. — Це допоможе нам нарешті з’ясувати реальну кількість випадків насилля. Статистика буде уніфікована до міжнародної й збиратиметься централізовано.
Коли жінка звернеться у поліцію і правоохоронці видадуть терміновий припис, аби кривдник не наближався до своєї жертви, вона зможе оселитися в анонімному шелтері — місці, де їй нададуть житло і все необхідне. Пункт про шелтери — один із найважливіших, адже тут вказано, що в кожному регіоні на десять тисяч населення має бути одне місце в шелтері для жертви насилля.
Що ще важливо — ці прихистки будуть анонімні. Так, тепер у деяких регіонах нашої країни є такі шелтери. Але вони не анонімні. Усі знають, де ці місця. То як втікати від кривдника?
Також ця конвенція передбачає, що діти в родині, де є домашнє насильство, автоматично будуть вважатися потерпілими.
— Чи захищає ця конвенція права чоловіків, які також бувають жертвами насилля?
— Так. До речі, коли її ратифікують, у державних органах, зокрема в правоохоронних, мають бути введені обов’язкові освітні заходи, які повинні навчати всіх, що таке насильство й чим воно зумовлене. І ми сподіваємося, що це дозволить чоловікам в Україні не соромитися звертатися по допомогу.
— Які ще норми передбачені в конвенції?
— Стамбульська конвенція більш повно дає визначення та криміналізує такі види злочинів: переслідування (сталкінг), сексуальні домагання, сексуальне насильство, у тому числі згвалтування, каліцтво жіночих геніталій, примусовий аборт та примусова стерилізація тощо.
До прикладу, сьогодні в українському законодавстві немає взагалі визначення такого виду злочину, як переслідування, — відтак за ці дії немає і жодних покарань, а у поліції у відповідь на скаргу вам скажуть: “Коли щось станеться — тоді й приходьте”.
— Від кого залежить ратифікація цього документа в Україні?
— Передусім від президента, який має внести проект Закону України “Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами” на розгляд Верховної Ради. А після цього за нього мали би проголосувати нардепи.
Утім наразі влада зволікає з ратифікацією, зокрема через те, що проти цього — Всеукраїнська Рада Церков та релігійних організацій.
— Чому релігійна спільнота проти Стамбульської конвенції?
— Всеукраїнська Рада Церков однозначно виступає проти ратифікації Стамбульської конвенції через те, що вона запроваджує поняття “гендер” і “гендерна ідентичність”, — каже протоієрей Олекса Петрів, УГКЦ, член секретаріату Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій. — Тобто конвенція пропонує ігнорувати факт наявності біологічних ознак статей, які характеризують жінку або чоловіка, а також зобов’язує навчати дітей нестереотипним гендерним ролям. А це несе загрозу спотворення у молодого покоління своєї статевої ідентичності та популяризації одностатевих сексуальних стосунків.
— Якщо забрати зі статей конвенції поняття “гендер" та “гендерна ідентичність”, можна говорити про її ратифікацію?
— Так. Адже загалом інші пункти конвенції цілком нормальні.
— Чи вивчали ви українське законодавство з протидії насиллю, яке є тепер? На вашу думку, воно достатньо захищає жертв насилля?
— Я не лише вивчав, але й брав участь у прийнятті законів щодо протидії насильству. Наше законодавство пішло дуже вперед, але так — його ще треба змінювати. Також застосовча практика законів у життя недосконала. Ми погоджуємося, що потрібно вдосконалювати закони, аби реально боротися з домашнім насиллям. Але ми проти впровадження гендерної ідеології.
— Що ви скажете на це, пані Олено?
— На наш погляд, наприклад, поняття “гендерно обумовлене насильство”, що означає “засноване на соціальних ролях у суспільстві жінок і чоловіків”, — дуже важливе. Поясню на простому прикладі — люди вважають, що чоловік має право гвалтувати свою дружину. Зрештою, такі дії й згвалтуванням не називають — бо жінка буцімто зобов’язана, бо це така її соціальна роль. Із цими стереотипами й прагне боротися конвенція.
— Нині конвенція ратифікована у 33 країнах світу, серед яких немає Британії, Ліхтенштейну, Чехії, Угорщини. Чому ці країни не впроваджують документ?
— Ці країни не хочуть ратифікувати конвенцію з тих же причин, що й Рада Церков в Україні.
— Якщо президент не подасть законопроект про ратифікацію, якими будуть ваші дії?
— У березні ми знову будемо виводити людей на вулиці. А тепер просимо всіх підписати петицію до глави держави з вимогою ратифікувати конвенцію.
* Гендер — це поняття, яке визначає соціальну стать людини, що не вимірюється її біологічними особливостями.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, чому ліки не можна викидати у смітник чи зливати у каналізацію
