Чи не щодня у наших медіа з’являються повідомлення про затримання лікарів ВЛК та військкомів, які погоріли на хабарях, чи чиновників, які наживаються на держзакупівлях і примножують свої статки.
Одні схвалюють викриття корупціонерів, кажуть, треба їх виводити на чисту воду. Інші ж вважають, що поширення такої інформації не на часі. Бо вона деморалізує і громадян, які регулярно роблять внески на армію, і самих військових, що становить небезпеку в умовах повномасштабної війни. А ще, мовляв, такі викриття шкодять іміджу України на Заході, який допомагає нам у боротьбі з ворогом. Мовчати про зловживання посадовців до перемоги України у війні журналістів начебто просив і сам президент Володимир Зеленський.
Тож чи варто говорити про проблему корупції, чи наразі краще її не афішувати? Дискутуємо на цю тему разом з експертом з питань антикорупційної політики та держуправління Українського інституту майбутнього Ігорем Поповим, розслідувачем Юрієм Ніколовим, головою експертної організації StateWatch Глібом Каневським та членкинею правління Центру протидії корупції Оленою Щербан.
— Як ви вважаєте, чи потрібно у час війни оприлюднювати інформацію про корупцію в нашій країні?
● Ю. Ніколов:
— Викривати корупціонерів треба. Важливо доводити справи до логічного кінця. Якщо журналісти вказують на ознаки корупційних злочинів, наступний крок має бути за чиновниками і правоохоронцями. Вони повинні звільняти причетних до корупції з посад, розслідувати злочин і саджати в тюрму.
● І. Попов:
— Боротися з корупцією потрібно, але... По-перше, треба перевіряти інформацію про зловживання посадовців, яка з’являється у медіа. На жаль, часто буває так, що оприлюднені факти не зовсім достовірні, а висновки про зловживання радше політичні, а не фахові. Наприклад, як виявилося згодом, яєць по 17 гривень Міноборони не закуповувало, і українські мережі не готові постачати їх за втричі нижчими цінами до районів, що поряд із лінією фронту.
По-друге, розслідувачам я б радив подавати скарги до уповноважених правоохоронних органів та органів влади. Тим паче що при тому ж Міноборони нині діє Громадська антикорупційна рада. До неї входять люди, які мають авторитет у суспільстві і готові вирішувати такі питання. А якщо вже зрушень не буде, тоді можна оприлюднювати скандальну інформацію.
● О. Щербан:
— Категорично не погоджуюся з тим, що корупцію варто замовчувати. Бо корупція — одна з причин того, що ми маємо нині російську агресію, і один з інструментів країни-агресорки взагалі впливати на нас як державу. Не секрет, що через корупцію росіяни впроваджували дуже багато негативних практик своєї агентури в нашій країні.
У перші пів року після масштабного вторгнення навіть якщо факти корупції були, то дуже багато журналістів замовчували їх. Це була частина такого собі договору між суспільством і державою про те, що всі разом працюють на протидію агресорові. Але, видно, за певний час настав переломний момент, коли і журналісти, і суспільство побачили, що корупція, причому масштабна, повертається у наш побут. І якщо нічого не робити, вона зжере нас до такої міри, що ми вже не зможемо протидіяти зовнішньому агресорові.
● Г. Каневський:
— Треба розуміти, що одна річ — запобігання корупції, і зовсім інша — боротьба з корупцією. Те, що відбувається в Україні, — це боротьба з корупцією. Насправді вона може тривати постійно. Постійно можна боротися з медичними комісіями, з військкоматами, з корупційними схемами на оборонних тендерах, де нині банально зросли бюджети, а отже, є можливість вкрасти гроші.
Боротьба з корупцією була і до повномасштабного вторгнення. А те, що тепер побільшало повідомлень про представників медичних комісій, яких ловлять на хабарях, чи про представників ТЦК, які аномально збагатилися під час війни, свідчить про одне: немає запобіжників, які б стримували людей у цій системі не брати хабарів.
Як на мене, про корупцію як про проблему треба говорити. Однак не просто гучно звітувати про затримання хабарників, що робить нині влада, а запропонувати систему запобігання цьому негативному явищу. Посади з високими корупційними ризиками варто зробити більш підконтрольними та прозорими, але водночас — більш престижними, щоб чиновники мали достатні фінансові винагороди та не хотіли брати хабарів, щоб цінували свої посади та боялися їх втратити. Нині я не бачу таких рішень ні на законодавчому рівні з боку парламенту, ні на управлінському з боку уряду.
— Чи справді перманентні повідомлення про корупціонерів деморалізують суспільство, яке нині активно донатить на армію?
● О. Щербан:
— Безперечно, такі повідомлення демотивують. До війни люди були доволі толерантні до корупції, особливо на побутовому рівні. А тепер вони, зокрема й військові, дуже гостро сприймають такі факти.
● Ю. Ніколов:
— Новини про затримання чиновників на хабарях, навпаки, підбадьорюють людей. Вони бачать, що злочини не минаються корупціонерам безкарно, і це добре. Демотивують новини про те, що, умовно кажучи, якийсь хабарник відпочиває у Монако, купує собі новий мерседес, і його ніхто не чіпає...
— Наскільки сильно новини про зловживання чиновництва б’ють по іміджу України, яка нині надто залежна від допомоги Заходу?
● О. Щербан:
— Багато залежить від того, про які повідомлення ідеться. Для прикладу, приблизно пів року тому була дуже резонансна справа — голову Верховного Суду, власне, найвищу посадову особу в судовій системі країни, взяли на хабарі 3 мільйони доларів. Це кричущий факт. Він свідчить про високий рівень корупції у країні. Але водночас свідчить про те, що в нашій країні є органи, які не бояться викривати такі речі. Цю роботу треба продовжувати, і вона обов’язково дасть результат.
● І. Попов:
— Із Заходом треба бути вкрай обережними. Бо не всі там люблять Україну і не всі хочуть нам допомагати. Опоненти і вороги радо використовуватимуть проти нас будь-які факти корупції, опираючись на інформацію наших авторів.
Хочу наголосити, що розвиток України — це не лише боротьба з корупцією. У нас чомусь усе зводиться до думки, що, мовляв, подолаємо корупцію — і буде добре. Насправді нам передовсім треба говорити про план економічного розвитку — про те, що маємо не лише відновлювати зруйновані мости, а й будувати нові галузі промисловості, нові заводи, створювати нові робочі місця. А за дискусією про потребу боротьби з корупцією план розвитку нашої економіки якось губиться.
● Ю. Ніколов:
— Повідомлення про покарання зловмисників мотивуватимуть наших союзників допомагати нам якомога більше. Бо західні партнери бачитимуть, що Україна бореться з корупцією. Якщо ж вони лише читатимуть повідомлення про те, що хтось краде гроші, а влада і правоохоронці покривають злочини, тобто не реагують на викриття, то це демотивуватиме наших союзників допомагати.
До слова, за декілька днів після появи розслідування про завищені ціни під час держзакупівель у Міноборони президент Зеленський і правоохоронці зробили правильні кроки — взялися за фігурантів цієї справи. Було затримано двох представників міністерства. Це повідомлення разом з повідомленнями про кримінальні провадження проти деяких голів обласних військових адміністрацій та податківців, викритих у корупції, мало позитивний ефект.
Західні партнери, які за декілька днів до цього, під час зустрічі у форматі “Рамштайн”, відмовилися надавати нам танки “Абрамс” і “Леопард”, після новин про арешт і відставку чиновників змінили свою позицію. Президент США Джо Байден подякував особисто Зеленському за боротьбу з корупцією в Україні та ухвалив рішення про передання нам “Абрамсів”. Через декілька годин аналогічну заяву зробив канцлер Німеччини Олаф Шольц, погодившись на передання “Леопардів”.
На Заході переконані: щоб Україна перестала бути корумпованою, вона має показати, що бореться з корупцією, а не замовчувати цю проблему.
● Г. Каневський:
— Повідомлення про корупцію не вражають посадових осіб у Брюсселі чи Вашингтоні, бо вони розуміють, що ця боротьба беззмістовна: боротись можна постійно, а хотілося, щоб у нас просто неможливо було дати чи взяти хабар. Саме тому і США, і європейські країни, коли надають нам фінансову й матеріальну допомогу, одразу виставляють вимогу реформ. Тобто вони не кажуть нам про кількість хабарників, яких ми маємо спіймати. Ні, вони кажуть про те, що ми повинні втілити реформи у різних сферах, зокрема в антикорупційній, у сфері державної служби, держзакупівель, управління державними активами тощо.
Європейці та американці розуміють, що в Україні немає системи стримування. У нас далі дають і беруть хабарі, крадуть на закупівлях, тобто реформи не працюють. Тому нам це радше шкодить. До того ж ворог використовує пропагандистську машину і будь-який корупційний кейс підсвічує на весь світ, щоб посилити сумніви наших партнерів щодо спроможності України змінитися.