Людство вже вступило в ранню стадію нової світової війни, а основні лінії фронту — це Україна та Ізраїль. Третім фронтом незабаром стане Тайвань. Таку версію висловив відомий французький філософ Бернар-Анрі Леві. Він вважає, що США та союзників атакує “слабкий, але дедалі інтенсивніший фронт”, до якого входять Китай, Росія, Туреччина, Іран та радикальний іслам. Про ймовірність початку Третьої світової війни в найближчі три-чотири місяці заявив і кандидат у президенти США Дональд Трамп.
Тим часом також неспокійно на Корейському півострові, де все йде до поновлення бойових дій між КНДР і Південною Кореєю. Пхеньян відзвітував про мобілізацію 1,4 мільйона громадян та вніс зміни до конституції, які визнають Південну Корею “ворожою державою”. То чи може Третя світова стати реальністю? Які основні сценарії та сторони потенційного конфлікту? Про це говоримо з Олегом Магалецьким, дослідником регіоналізму в РФ та співорганізатором форуму “Вільних народів”; Михайлом Басарабом, кандидатом політичних наук, офіцером ЗСУ; Олександром Чупаком, експертом аналітичного центру “Українські студії стратегічних досліджень”; Ілією Кусою, експертом з питань міжнародної політики та Близького Сходу Українського інституту майбутнього.
— Панове, яка, на вашу думку, ймовірність нової глобальної війни?
● О. Магалецький:
— Це лише питання часу. Я б виділив такі можливі фронти. Перший — це Європа. Якщо ми не вистоїмо, то фронт буде поширений на якусь з держав НАТО та ЄС. Мова про Фінляндію, Польшу, балтійські країни. Напад на них не обов’язково буде відкритим, як це сталося з Україною. Це може бути сценарій, який РФ здійснила 2014 року у Криму, — гібридна атака “зелених чоловічків” під чужим прапором, наприклад, білоруським. Вона буде поєднана зі спробами атак на інших фронтах коаліцією Китаю, Ірану та КНДР.
Другий напрямок напруги — Східна Азія. Йдеться про Корейський півострів, де Північна Корея активізує свою агресію. КНДР може атакувати як Південну Корею, так і Японію. Також у цьому регіоні є велика загроза від Китаю: і в Тайванській протоці, і загалом у Південнокитайському морі. Цілком можливо, що, перш ніж напасти на Тайвань, Пекін може вторгнутися, скажімо, на Філіппіни. Навіщо? Щоб поставити нашого ключового партнера США в ситуацію, коли Вашингтон буде змушений обирати, кого саме зі союзників підтримувати.
Третій можливий фронт — Близький Схід, де Іран та його проксі, як, наприклад, Ємен, можуть спробувати “підпалити” регіон. Я б звернув увагу і на Балкани. Росія через своїх сателітів може спровокувати війну і там. У світі нині маємо певну аналогію з 1938 роком. Просто на відміну від Чехословаччини, яку партнери та союзники здали, Україна бореться.
● О. Чупак:
— На мою думку, людство нині перебуває у стані ще менш-більш тихої Третьої світової війни. Але вона вже переходить в активнішу стадію. Триває російсько-українська війна, до якої залучено так чи інакше найбільші мілітарні сили — Росію, США, Китай. Триває активна війна на Близькому Сході між Ізраїлем, на боці якого стоять США, а з другого боку — Іраном, який підтримують Ліван, Ємен та Сирія. Глобальний конфлікт лише розгоряється. Час від часу виникає напруження в Латинській Америці, де Венесуела має територіальні претензії до Гаяни і навіть окупувала частину її земель. Вочевидь, Третя світова війна буде не така вибухова, як дві попередні, вона буде більше розтягнута в часі.
● І. Куса:
— Третя світова війна, ймовірно, не буде в такому ж форматі, як Друга світова. Вона проходитиме чи вже навіть проходить у формі великодержавного суперництва, в якому більшу роль відіграють невійськові методи конкуренції. Головний сюжет війни розвиватиметься між країнами умовного Заходу та умовного не Заходу, тобто між демократіями і тираніями.
Якщо повернутися до ситуації на Корейському півострові, то я не думаю, що там дійде до прямого зіткнення між Північною та Південною Кореєю. Пхеньян в основі своєї зовнішньої політики ставить більше на залякування, ніж на практичні бойові дії. Він зробив ставку на цілковитий відрив від ідеї переговорів та мирного об’єднання Кореї на користь концепції холодного співіснування. Звідси й всі його дії, як-от знищення прикордонних доріг, мобілізація. Але не варто відкидати можливість появи якогось “чорного лебедя”, внаслідок чого можуть відбутися зіткнення на кордоні вздовж 38 паралелі.
● М. Басараб:
— Ми перебуваємо не на ранній стадії початку Третьої світової війни, як про це зазначає Бернар-Анрі Леві. Людство, на превеликий жаль, уже стоїть на порозі повномасштабної війни. Те, що відбувається в російсько-українській війні, у найближчі три-чотири місяці може різко перерости у глобальний конфлікт.
— Хто кому в ньому протистоятиме?
● М. Басараб:
— Два умовні блоки сформовано. Це антиамериканський блок, до якого входять Китай, Росія, Іран, КНДР та їхні союзники. А з протилежного боку — вільний світ на чолі зі США. Задум запуску одразу кількох війн у найближчі місяці у найвразливіших для Вашингтону локаціях полягає в тому, щоб повпливати на результат голосування на виборах у США. І щоб очільник Білого дому був змушений прийняти нову геополітичну реальність та розпочав свою каденцію з гострої потреби сідати за стіл переговорів. На перший погляд, усе це недобре для нас, бо відвертатиме увагу партнерів від нашої війни. Водночас глобалізація конфлікту між вільним і тоталітарним світами — це значно краще для нас, аніж ризик залишитися з Росією наодинці.
● О. Магалецький:
— Зауважу, що сателітами коаліції, до якої входять РФ, КНР, КНДР та Іран, є режим Ніколаса Мадуро у Венесуелі, Білорусь, хусити, радикальна ісламська секта “Бока Харам”, ХАМАС, “Хезболла” тощо. Вони прагнуть не лише повністю змінити політичну мапу світу, але й підважити основи міжнародного права. Тобто ту систему, що була створена за результатами Другої світової війни.
— Чи можливо запобігти Третій світовій війні?
● О. Чупак:
— Для цього треба агресорам давати по зубах. Якщо наші партнери пожертвують Україною, щоб не допустити Третьої світової, то одержать ще більшу війну, ніж та, яка точиться нині. Путін не раз заявляв про бажання відродити Радянський Союз. А це означає контроль не лише над Україною, але і над країнами колишнього Варшавського договору, балканськими державами.
● М. Басараб:
— Зрозуміло, що нікому не хочеться воювати та гинути. Однак кожен день продовження російсько-української війни наближає планету на один крок до Третьої світової. Китай доволі тихо поводився впродовж першого року війни РФ проти України. Він придивлявся до того, як західні партнери реагуватимуть на свавілля Москви. Їхня повільна реакція стала сигналом для всього антизахідного блоку, що можна нападати на інші країни, загарбувати чужі території і за це нічого не буде, ніякої кари. Звісно, є санкції. Але хіба вони повноцінно працюють? Авжеж ні.
● О. Магалецький:
— Потрібні воля, лідерство і рішучість. Зупинити поширення війни з України на інші регіони світу може лише максимально жорстка відповідь РФ. Успіх Росії в Україні не лише пришвидшить її агресію проти інших держав, але й розв’яже руки Китаю, Ірану. Будь-які поступки, будь-яка слабкість вільного світу щодо альянсу чотирьох держав призведе до Третьої світової. Про це свідчить досвід попередньої війни. Психотипи Гітлера, Путіна, Сі Цзіньпіна дуже схожі. Вони, бачачи можливість використати силу, її використають. Не сумнівайтеся. Коли Гітлеру дали можливість спершу анексувати Австрію, провести її аншлюз, а потім окупувати Чехословаччину, то це не привело до уникнення Другої світової війни, а лише посилило його позиції. А далі була капітуляція Франції, Бельгії, Нідерландів та війна в Європі.
● І. Куса:
— Історія свідчить, що інтересами слабших жертвують. Якщо постане питання — або ядерна війна, або Україна, то нами, на жаль, можуть пожертвувати. Для більшості держав пріоритетною є міжнародна безпека, а не вигідне для нас завершення війни.
— Чи може дійти до застосування ядерної зброї у разі Третьої світової?
● О. Магалецький:
— Путін та його оточення не просто готові, а хочуть використати ядерну зброю. Вони вважають, що не дістануть не те що симетричної, а навіть асиметричної відповіді за такі дії.
● М. Басараб:
— Ні. Це шантаж. Всі хочуть жити, заробляти та процвітати. Ядерна зброя — це скринька Пандори. Я вірю повідомленням західної преси, що саме Китай категорично заборонив Москві навіть думати про застосування ядерки. У Пекіні не помирати хочуть, а розвивати свій глобальний вплив і збагачуватися. Застосування ядерної зброї аж ніяк не відповідає цим планам. Шантаж потрібен для того, щоб зламати волю Заходу і нав’язати свій порядок. У крайньому разі для досягнення цієї мети буде розв’язано кілька збройних конфліктів, але без застосування ядерної зброї. Подальший перебіг подій залежить від того, чи зможуть нарешті Вашингтон і його союзники продемонструвати свою силову і технологічну перевагу.
● О. Чупак:
— Сьогодні загроза ядерної війни виходить не так від Росії, яку стримує Китай, як від Ірану. Тегеран офіційно не має ядерної зброї, але активно розвиває ядерну програму. Якщо одна ядерна країна застосує таку зброю, то це можуть зробити й інші. Наразі такий сценарій малоймовірний, але він є і на нього треба зважати.
