“Як же так — ми змушені підтримувати ЗСУ, а вони збагачуються?!”, “Хлопці гинуть в окопах, а чиновники крадуть”, “Це вершина цинізму: гроші, які б мали іти на армію, осідають у кишенях посадовців”. Так пересічні громадяни реагують на повідомлення про незаконне збагачення та корупцію у Міністерстві оборони. І таких повідомлень, на жаль, не бракує.
Ось декілька, що з’явились останніми днями. Працівники Державного бюро розслідувань у співпраці з Офісом генпрокурора викрили на незаконному збагаченні колишнього начальника Центрального управління продовольчого забезпечення Командування Сил логістики ЗСУ Олександра Козловського. За даними слідства, чиновник у 2022 — 2023 роках набув необгрунтованих активів на суму майже 58 мільйонів гривень. Ідеться, зокрема, про автомобіль Toyota, квартиру в Києві, 53 земельні ділянки на території України та інше майно.
Правоохоронці оголосили підозру начальникові Головного управління капітальних вкладень Міноборони Юрієві Лісовському, який у 2022 — 2023 роках незаконно збагатився на 14 мільйонів гривень. На ці гроші чиновник придбав майно, яке переписав на цивільну дружину, — дві квартири у новобудовах, гараж, паркомісце у Києві і три авто преміумкласу, зокрема марки LEXUS та BMW.
Прокуратура викрила на корупційній схемі колишнього керівника державного підприємства Міноборони “Укрконверсбуд” Олександра Ілюху та директора приватного підприємства “Бау Комплект” Вадима Листопада, які вимагали хабар у розмірі 600 тисяч доларів за дозвіл на забудову земельної ділянки, що перебуває у підпорядкуванні Міноборони.
Чому чиновники крадуть як востаннє і як їх поставити на місце? Дискутуємо на цю тему разом із членкинею правління Центру протидії корупції Оленою Щербан, позаштатним радником НАБУ Євгеном Шевченком та головою правління Міжнародної ліги захисту прав громадян України Едуардом Багіровим.
— Чому посадовці Міноборони не гребують можливістю наживи, попри те, що викриття таких випадків має великий суспільний резонанс?
● О. Щербан:
— Насправді зловити корупціонера, так би мовити, за руку нелегко. Однак є можливість притягти його до відповідальності за незаконне збагачення. Ідеться про випадки, коли посадовець має так багато активів, що не може пояснити їх своїми законними доходами. Стаття про незаконне збагачення була додана свого часу до нашого законодавства дуже непросто — її у високих кабінетах найбільше бояться (передбачає до 10 — 12 років позбавлення волі).
На превеликий жаль, українські правоохоронці не дуже люблять покликатися на цю статтю у своїй практиці. Бо Конституційний Суд на сумнівних підставах уже скасовував відповідальність за незаконне збагачення. А нечесні на руку чиновники користають із цієї ситуації.
Взнаки далося і те, що після повномасштабного вторгнення було скасовано обов’язок для депутатів та держслужбовців подавати декларації про майно й доходи. Поновили таку вимогу лише в жовтні минулого року.
● Є. Шевченко:
— Ми судимо по собі: з початком великої війни наше відчуття реальності змінилося, потреба допомоги одне одному посилилась. А психологія корупціонерів не змінилась. У тих хробаків, які все своє життя грабували державу та наживалися за рахунок корупційних схем, можливості для збагачення зросли кратно, і вони їх використовують. Якщо раніше якийсь військком чи тиловик міг нечесним шляхом заробити 2 тисячі доларів на місяць, то тепер — 2 — 3 мільйони доларів.
Чому так? Чиновники на вищих щаблях крадуть, бо їх ніхто не карає. А ті, хто на нижчих щаблях, дивляться: якщо можна їм, то чому нам ні? Коротко кажучи, гасла представників нинішньої влади на кшталт “Настане весна — саджатимемо корупціонерів” залишилися просто гаслами...
— Як можна зупинити охочих набити кишені? Можливо, варто запровадити перевірку на поліграфі для кандидатів на високі посади?
● О. Щербан:
— Універсальних інструментів, які б забезпечували потрапляння на держслужбу доброчесних людей, немає. Практика свідчить, якщо є відкритий конкурс на посаду з реальною перевіркою бекграунду людини, то це 50 — 60% гарантії, що вона буде доброчесною. Наприклад, за вісім років діяльності НАБУ, де використовують поліграф, жодного детектива не зловили на хабарі. Натомість у Державному бюро розслідувань, де людей також перевіряють на поліграфі, багато проблем, бо там “ручний” конкурс.
Безумовно, потрібні відкриті конкурси на посади в секторі оборони, у правоохоронних органах і так далі. Але маємо розуміти: ці інституції працюватимуть як слід, якщо будуть справді незалежними від політичної влади.
— Чи підтримуєте ви ідею щодо посилення відповідальності за корупцію та незаконне збагачення у час війни?
● О. Щербан:
— Як на мене, це доволі популістична ідея. Важливо не так передбачити відповідальність, якої б усі боялися, а зробити так, щоб вона працювала, щоб покарання було невідворотним. Бо можна передбачити покарання у десять разів суворіше, але якщо воно не працює, якщо є можливість відкупитися чи затягнути справу в суді, то нічого не зміниться. Треба, щоби спершу працювали ті норми, що є, а вже потім їх посилювати.
● Є. Шевченко:
— Звісно, можна помножити на два всі тюремні вироки. Наприклад, якщо нині максимальне покарання за корупційними статтями — 12 років позбавлення волі, то посилити його до 24 років. Але я не впевнений, що це суттєво змінить ситуацію. Якщо людина готова вкрасти мільйон доларів у держави, то не зважатиме на те, чи їй 12 років тюрми загрожує, чи 24 роки.
Щоб було менше зловживань у сфері оборони, треба оцифровувати бюрократичні процеси, як-от закупівлі, надання довідок, проходження ВЛК тощо. Тоді можна буде мінімізувати вплив посадових осіб на ці процеси.
Та й загалом треба посилювати боротьбу з корупцією. На жаль, ми часто бачимо факти викриття хабарників та корупціонерів, але не бачимо фігурантів карних проваджень за гратами. І тут, повторюю, багато що залежить від президента Зеленського, тобто від його політичної волі позбуватися нечесних на руку людей, які нині на високих посадах.
● Е. Багіров:
— Щоб зробити жорсткішим покарання для тих, хто розкрадає бюджет України, потрібно змінювати закон. А для цього потрібна політична воля політичних сил, представлених у Верховній Раді.
З початком масштабної війни варто було б посилити кримінальну відповідальність за корупційні діяння. Наприклад, я за те, щоб за розкрадання у розмірі понад тисячу неоподатковуваних мінімумів громадян (а на сьогодні це 1 мільйон 514 тисяч гривень) карали на термін від 25 років до пожиттєвого ув’язнення. Упевнений, посилення покарання дасть результат. Я бачу, як змінилася ситуація після запровадження жорсткішої відповідальності за викрадення авто: таких випадків одразу стало менше.
Чиновники, які крадуть у час війни, — це мародери. Я взагалі назвав би їх співучасниками вбивств наших військових. Адже гроші, які вони привласнюють, мали б піти на боєприпаси, на техніку, на озброєння, отже, мали б наблизити нашу перемогу. Гуманного підходу до цих людей не може бути!
