Минулого року наші співвітчизники потратили на гральний бізнес 207 мільярдів гривень! Майже в 15 разів більше, ніж у 2022 році. При цьому безготівкові операції у легальному сегменті азартних ігор проти позаминулого року зросли з 4 до 83 мільярдів гривень. Такі дані навів НБУ у доповіді щодо міскодингу й тіньових фінансових операцій.
За словами голови парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данила Гетманцева, на збільшення загального обігу у сфері грального бізнесу насамперед вплинула його легалізація. Нацбанк провів перевірки банків та небанківських фінансових установ і виявив численні порушення під час проведення операцій із використанням електронних платіжних засобів. Відкликано та анульовано ліцензії деяких банків і ряду фінансових компаній. У результаті скоротилися фінансові операції з порушенням вимог законодавства, зокрема з використанням міскодингу — вид шахрайства у банківській еквайринговій мережі, який полягає в підміні призначення платежу. Коли, приміром, нелегальні казино вдають буцімто платежі йдуть не за ставки, а за інші послуги, наприклад, за комп’ютерні ігри або мобільний зв’язок. За наслідками таких перевірок торік від грального бізнесу до державної скарбниці надійшло 10,4 мільярда гривень податків, що у 50 разів більше проти 2021 року і майже в 15 разів більше, ніж позаторік. Чи можуть ці цифри свідчити і про те, що українців “затягнули” азартні ігри?
— Сума отриманих коштів від азартних ігор залежить не від кількості людей, які беруть у них участь, а від їхніх доходів, — зазначає Антон Кучухідзе, голова громадської спілки “Всеукраїнська рада гемблінгу”. — Статистики кількості гравців ніхто веде. Та і їх неможливо порахувати. Бо ж значна частина гемблінгу, тобто сфери азартних ігор, на жаль, досі перебуває в тіні. Сюди також варто додати лотерейних операторів, які займаються нелегальними азартними іграми і до яких держава не виставляє жодних претензій.
— А чи не призведе розгортання грального бізнесу до того, що українці частіше ставатимуть залежними від азартних ігор?
— Людей, які мають непереборний потяг до азартних ігор, називають лудоманами. Лудоманія — це хвороба, подібна до алкоголізму чи наркоманії, — каже Олексій Іванкін, засновник сервісу моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру Опендатабот. — В Україні немає чіткої статистики щодо реальної кількості людей з ігровою залежністю. Але про те, що їх кількість збільшується з року в рік, свідчить реєстр лудоманів. Якщо в 2021 році, за даними Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (КРАІЛ), до нього було внесено лише 195 осіб, то у 2022-му — 450, а минулоріч — 3871 особу. Для лудоманів передбачено тимчасові заборони на відвідування гральних закладів на ігрових онлайн-платформах терміном від шести місяців до трьох років. До реєстру лудоманів можуть вносити тих, хто самостійно подав заяву на обмеження в іграх або за рішенням КРАІЛ (на підставі заяви родичів, а також за забороною суду). Аналіз свідчить, що 99% українців потрапили до реєстру з власної ініціативи, 1% — за рішенням КРАІЛ, а за рішенням суду не внесено жодної особи. Наприкінці минулого року парламент ухвалив закон, який забороняє видавати банківські позички внесеним до реєстру лудоманам. Але таке обмеження діє лише в тому разі, якщо зазначено, що людина використовувала кредитні кошти для ігор.
— Чи правда, що деякі наші військовослужбовці грають в азартні ігри й програють левову частку “бойових”?
● А. Кучухідзе:
— Я б не назвав цю проблему масовою. Справді, є військові, які за допомогою азартних ігор намагаються зняти стрес, позбутися негативних емоцій і хоча б на якийсь час “втекти” від жахіть війни. Але не всі з них здатні до самоконтролю і можуть вчасно зупинити гру. Заборонити або обмежити їм доступ до гемблінгу практично неможливо. Держава створила для затятих ігроманів захисний механізм у формі реєстру лудоманів.
Однак він недосконалий щодо військових. Бо у реєстр мають право вносити дані тільки члени родини. А вони не бачать, як служить і на що витрачає зароблені гроші їхній чоловік, батько чи син. Тому було б логічно дозволити командирам бойових підрозділів вносити до такого реєстру дані про лудоманів-військових.
Але зауважу, що через реєстр можна обмежити доступ тільки до офіційних ігрових сайтів. Натомість затяті любителі азартних розваг зможуть далі грати на нелегальних платформах, абсолютна більшість яких безпосередньо пов’язана з Російською Федерацією. Тож бійці повинні усвідомити, що, програючи гроші на таких платформах, вони фінансують окупаційну армію. Та й участь у грі на нелегальних сайтах виманює персональні дані бійців, включаючи інформацію про їхню геолокацію. А знаючи місце скупчення військових, ворог намагатиметься завдати по ньому ракетних чи артилерійських ударів, що може мати катастрофічні наслідки не лише для самих ігроманів, але й для їхніх бойових побратимів.
