Чимало українців сподівається на те, що після інавгурації Дональда Трампа переговори про закінчення війни перейдуть у практичну площину. Що новий господар Білого дому зможе натиснути на Путіна і на Зеленського та домогтися припинення збройного конфлікту.
Водночас в експертних колах кажуть, що немає гарантії укладення якихось домовленостей. Мовляв, росіяни нам виставлять такі умови — не про припинення вогню, а про те, якою має бути Україна, — що на них ми ніяк не погодимося. Або ж Дональд Трамп узагалі перекладе питання мирного врегулювання на плечі Європи — нехай сама, як він каже, розбирається зі своїми проблемами. То наскільки ймовірно, що план Трампа, про який говорять уже майже рік, провалиться? Про це — у розмові з експертом-міжнародником Вадимом Трюханом, директором Українського інституту політики Русланом Бортником та головою правління Центру конституційного моделювання Геннадієм Друзенком.
— Чи справді є підстави вважати, що гіпотетичні перемовини про припинення війни можуть бути безрезультатними?
● В. Трюхан:
— Так. Події останніх місяців, надто тижнів підтверджують, що Путін не те що не налаштований на перемовини, а прагне подальшої ескалації та подальшої інтернаціоналізації збройного конфлікту, яким є російсько-українська війна. Недарма він пішов на домовленості з Північною Кореєю, внаслідок яких дістав допомогу не лише зброєю, а й військовими підрозділами КНДР. Недарма використав міжконтинентальну ракету проти України.
Путін не бачить сенсу про щось говорити із Зеленським. Усе, що він хоче, — капітуляція України. І щоб Трамп сів із ним за стіл перемовин та домовився про новий світоустрій, в якому Росія буде еквівалентним гравцем, як у часи Холодної війни, коли Америка і Радянський Союз ділили сфери впливу.
● Р. Бортник:
— Трамп не має на меті припинення чи продовження війни — це ми так зі свого боку намагаємося розуміти світ. Метою Трампа є забезпечення американських національних інтересів. Інтересами США, у розумінні Трампа, є послаблення всіх конкурентів на зовнішньополітичній арені, передусім Китаю, а також зменшення витрат на зовнішню допомогу, на підтримку союзників.
Певен, що Трамп спочатку спробує, так би мовити, добрим словом, використовуючи авторитет, фінансові, військові та політичні можливості США, домогтися стабілізації в Східній Європі. Це дасть змогу Вашингтону переорієнтуватися більшою мірою на Китай, на Південно-Східну Азію і розв’язувати свої проблеми там. Тому що там для них, як вони пишуть, рівнозначний конкурент. Росію ж вони не вважають рівнозначним конкурентом.
● Г. Друзенко:
— Безперечно, немає певності в тому, що переговори будуть успішними. Однополярний світ, коли з Вашингтону можна було вирішити все, уже не працює. У Трампа є серйозні аргументи для Києва і для Москви. США можуть припинити фінансування України, якщо вона дуже пручатиметься. Або обвалити ціну нафти до 50 доларів, що буде катастрофою для російської економіки. Якщо ці аргументи не спрацюють, то війна триватиме. Для американців в Україні немає стратегічного інтересу — їхній безпеці в цьому контексті нічого не загрожує. Так, це принципове питання, але принциповим було питання і Афганістану, і В’єтнаму, і Іраку, проте звідусіль американці вийшли.
Україна для США — не Тайвань і не Південна Корея. Україну буде шкода, але нічого критичного для США не станеться, якщо її здадуть. Тому питання, чи закінчиться війна, залежить, по-перше, від адекватності української влади, тобто від того, чи вона зрозуміє ступінь своєї залежності від Америки і чи вимагатиме можливого, а не неможливого. Подруге, від адекватності Путіна, який може перегнути палицю й домогтися зворотного ефекту, тобто збільшення допомоги Україні.
Наразі все йде до того, що адміністрація Трампа докладе максимум зусиль, щоб досягти швидкого успіху в Україні. Бо закінчити російсько-українську війну було головним передвиборчим гаслом новообраного президента. Ми бачимо, що в Лівані йому це вдалося зробити швидко. Україна — наступна.
— Чи може Трамп перекласти питання війни в Україні на Європу?
● Р. Бортник:
— Якщо не вдасться стабілізувати ситуацію, то Трамп може підтримати продовження бойових дій, але паралельно перекладатиме фінансовий і військово-промисловий тягар на Європу.
● В. Трюхан:
— Якби Трамп хотів, щоб Європа розбиралася сама, то не проявляв би такої активності в українському питанні, яку проявляє ще до вступу на посаду. Він, зокрема, уже обрав спецпредставника з питань України й Росії, який мав досвід участі у в’єтнамській війні та у врегулюванні воєнних конфліктів і який буде вирішувати питання російсько-української війни.
Як на мене, Трамп усвідомлює, що не може дозволити собі повторити конфуз Байдена, який, м’яко кажучи, реалізував вихід США з Афганістану. Трамп переміг на хвилі посилення очікувань американського суспільства щодо зміни підходів до участі Вашингтону в урегулюванні російсько-українського конфлікту. Тому дотримуватиме передвиборчих обіцянок. Спробу організувати перемовини Путіна із Зеленським він робитиме. Але якщо вони зірвуться, то позиція Трампа кардинально зміниться.
— Якого розвитку подій тоді чекати?
● Р. Бортник:
— Нас чекає продовження війни на виснаження, коли вже Європа виступатиме нашим основним фінансовим і політичним партнером, а США продаватиме Україні та ЄС свою зброю. Затяжна війна триватиме до моменту, доки одна зі сторін не капітулює — доки внутрішня криза в Росії чи в Україні не створить ситуації, за якої уряд не зможе продовжувати війну і буде вимушений приймати більшу частину вимог, які висуває противник.
● Г. Друзенко:
— Якщо перемир’я не буде укладено через відмову українського політичного проводу держави, який не зможе реально оцінити своїх сил, тоді нас чекають дуже темні часи. Це буде просто катастрофа, аж до колапсу української державності. Треба розуміти: ми критично залежні від американської допомоги. І зброї нам брати більше ніде, навіть якби були гроші. Уся Європа разом із Британією виробляє зброї у чотири рази менше, ніж Росія. Без Кореї, Ірану та Китаю. Це оцінка німецького міністра оборони. Якщо зброї не буде, зникне мотивація воювати, фронт посиплеться. Ми матимемо революційну ситуацію.
Якщо ж Україна погодиться, а Путін зірве переговори, то нам дадуть більше зброї, більше фінансів. Але питання знову-таки в тому, чи вистачить українцям мотивації. Бо зброя сама не стріляє, фінанси не дають результату на фронті. Багато вирішує мотивація. Що корумпованіша, неефективніша, несправедливіша держава, то менше людей хоче за неї ризикувати життям і вмирати.
● В. Трюхан:
— Певен, якщо переговори зірвуться через відмову Путіна йти на поступки, то Трамп посилить тиск на Росію, зокрема надасть Україні більше зброї. Щоб показати, що слабкості американського лідерства з відходом Байдена настав кінець. Недарма Трамп та багато представників його команди під час виборів і вже після них звинувачували та звинувачують адміністрацію Байдена у тому, що вона не надала достатньої допомоги Україні для перемоги. Що залишила адміністрації Трампа велику проблему, яка може стати навіть причиною Третьої світової війни.
Трамп напевне не проводитиме такої ж беззубої, неоднозначної політики, яку вів Байден, і не намагатиметься врятувати Україну, не допустивши поразки Росії. Він або змусить нас піти на якісь невигідні для нас умови — цього, на жаль, не можна відкидати, або надасть нам усю потрібну зброю для того, щоб ми перемогли Росію і зламали хребет путінському режиму.
— Скільки ще триватиме війна, якщо ніхто ні про що не домовиться? Чи матимуть сторони ресурси для продовження бойових дій?
● В. Трюхан:
— Війна може тривати ще декілька років. Якщо Захід нарешті не почне запроваджувати не якісь точкові, а дієві секторальні санкції проти РФ і не контролюватиме їх виконання. Якщо ж дієві санкції будуть, то росіяни не зможуть далі вести війну, і вона завершиться якимось перемир’ям.
Якщо ж Захід і далі провадитиме таку політику, як нині, може бути так, як в ірансько-іракській війні, коли обидві сторони виснажилися, стали неспроможними вести бойові дії далі й заморозили конфлікт. Єдине, чого я не допускаю, — це того, що Росія добровільно капітулює або Україна добровільно капітулює.
● Г. Друзенко:
— Я думаю, що наступного року війна закінчиться — або колапсом України, або перемир’ям.
● Р. Бортник:
— Нині ми маємо факт не світової, але міжнародної війни, у якій безпосередньо чи опосередковано беруть участь щонайменше 70 країн. Лише формат “Рамштайн” — це 60+ держав. Росія ж у цій війні спирається щонайменше на ресурси Білорусі, Північної Кореї, Ірану й на китайське економічне вікно. Тож навіть у разі вичерпання можливостей для ведення бойових дій, наприклад, у Росії чи України, все одно будуть знаходитися сили й держави, які надаватимуть додаткові ресурси у кредит, як допомогу, як завгодно, і війна може тривати ще довго.
Якщо миротворчі зусилля проваляться, то війна, найімовірніше, триватиме ще щонайменше два-три роки — до початку нової виборчої кампанії у США або до моменту, коли дійде до якоїсь серйозної кризи всередині України чи Росії.
