Не тільки росіяни, але й поляки вживають прийменник “на”, коли йдеться про нашу країну. Це неабияк дратує українців. Проте тепер ситуація у Польщі зміниться на нашу користь.
“Беручи до уваги особливу ситуацію та особливі почуття наших українських друзів, які часто сприймають вислови “на Україні”, “на Україну” як ознаку ставлення до своєї країни як до несуверенної, Рада польської мови заохочує використання синтаксичної форми “в Україні” і “в Україну”, — йдеться в офіційному повідомленні.
“Поляки нині для нас багато роблять. Навіть унормовують мовні форми, і це неабияк приємно”, — каже Лариса Масенко, українська мовознавиця, докторка філологічних наук, професорка, академік АН ВШ України.
— Чому форма “на Україні” в українській мові неправильна?
— Форма “на Україні”, традиційна для граматики польської та російської мов, ненормативна з погляду українських правил прийменникового керування, — пояснює Іван Ціхоцький, мовознавець. — Прийменник “на” з власними географічними назвами використовують лише у випадку, якщо така назва номінує частину іншої самостійної адміністративно-територіальної одиниці. Наприклад, району, області чи етнографічного регіону (на Волині, на Буковині, на Донбасі, на Львівщині і т. д.). Якщо ж треба утворити прийменникову форму із назвою окремої країни, тоді використовуємо “в” (“у”): у Німеччині, у Хорватії, в Англії, в Україні.
— Чи є винятки, коли було б правильно вживати прийменник “на”? Як щодо Шевченкового “На Вкраїні милій...”?
● Л. Масенко:
— Таких винятків немає. Коли Шевченко писав свій “Заповіт”, Україна не була суверенною державою. Зрештою, тоді мовні норми не були абсолютно усталені, а лише формувалися. Тому Тарас Григорович вживав разом зі словом “Україна” паралельно два прийменники — і “на”, і “в”.
— Чому росіяни й поляки досі використовують “на”, а не “в”?
● І. Ціхоцький:
— На момент виникнення таких висловів територія України на правах етнічного регіону входила до складу Речі Посполитої й Московського князівства. Вираз “на Україні” зафіксований у польських та московських історичних джерелах з XVI — XVII століть.
Намагання ж уживати подібні конструкції у ХХІ ст., а тим більше вводити їх у граматичний канон, є свідченням імперської заангажованості нащадків колишніх метрополій. Поляки, як бачимо, від таких комплексів впевнено звільняються. Нащадки ж московитів, навпаки, створюють окремі граматичні винятки, аби акцентувати увагу на своїх геополітичних амбіціях.
● Л. Масенко:
— У росії у 1990-х почали писати “в Україні”. Проте під час останнього візиту до Києва в 2013 році путін, виголошуючи промову, вживав лише прийменник “на”, згадуючи Україну. І відтоді саме така мовна форма використовувалася в їхніх документах. Думаю, це робилося свідомо. Прийменник став засобом для приниження нашої країни. У росії у такий спосіб підкреслювали, що не вважають Україну самостійною державою.
● І. Ціхоцький:
— Українці, до речі, все частіше вживають іронічну форму “на росії”, демонструючи московитам своє зневажливе ставлення і в такий спосіб.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, чи буде напад з Білорусі
