НАТО може припинити існування — про це на Заході останнім часом говорять дедалі частіше. Зокрема, адмірал Джеймс Ставрідіс, який у 2009 — 2013 роках очолював Збройні сили США у Європі, заявив: “Світ може стати свідком останніх днів НАТО та створення нової структури на кшталт Організації європейського договору”. Причиною можливого руйнування військово-політичного блоку, який існує вже понад 75 років, екскомандувач вважає нестабільну прихильність Вашингтону до трансатлантичного партнерства та ймовірний розкол між США і союзниками через підтримку нинішньої американської адміністрації диктатора у Москві.
На тому, що існування НАТО під загрозою, акцентував увагу і посол України у Великій Британії та колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. “Очевидно, що Білий дім поставив під сумнів єдність усього західного світу. І тепер Вашингтон намагається делегувати питання безпеки Європі без участі США”, — наголосив він.
Тим часом господар Білого дому Дональд Трамп попередив, що США не захищатимуть членів НАТО, які не витрачають хоча б 2% свого ВВП на оборону. А мільярдер Ілон Маск, який нині є старшим радником американського президента і де-факто очолює Департамент ефективності уряду, взагалі написав, що США треба вийти з Північноатлантичного альянсу. Тож чи справді НАТО доживає останні дні й куди рухатися Україні, якщо цього союзу не стане? Про це — у розмові з директором Центру дослідження проблем громадянського суспільства Віталієм Куликом, виконавчим директором Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Олександром Леоновим та директором Українського інституту політики Русланом Бортником.
— Чи бачите ви нині ознаки руйнування Північноатлантичного альянсу?
● О. Леонов:
— Так, НАТО перебуває у найбільшій кризі від часу його заснування. Якщо після закінчення холодної війни була така собі екзистенційна криза — ніхто не розумів, для чого потрібен Альянс і які завдання виконуватиме, — то тепер під питанням стоїть сама система колективної безпеки.
● Р. Бортник:
— Ми бачимо розкол і всередині Європейського Союзу, і всередині НАТО на правоконсервативне крило та на ліволіберальне крило, які по-різному ставляться до російсько-української війни і взагалі до того, хто ворог, а хто друг. Цей розкол сьогодні паралізує НАТО. І праве крило, очолюване Трампом, почало боротьбу за переформатування Альянсу.
● В. Кулик:
— Нині є великі ризики руйнування чинного світопорядку й остаточної ліквідації НАТО. Це може статися у разі агресії з боку Росії проти одного члена Альянсу, коли не буде реалізовано статтю 5 Договору Північноатлантичного альянсу, тобто коли США відмовляться застосовувати парасольку і вступати у війну. Це означатиме, що Альянс припиняє своє існування. І це стане дуже критичним для Європи, якщо на той час ще не буде створено паралельного каркаса для європейського договору про безпеку.
— То наскільки ймовірно, що НАТО припинить своє існування?
● О. Леонов:
— Поки що в Європі сподіваються на те, що НАТО й далі функціонуватиме і що США не відмовлятимуться від своїх зобов’язань. Водночас багато європейських політиків і суспільство загалом сумніваються, що можна стовідсотково покладатися на гарантії безпеки Альянсу. Тому ЄС ухвалює рішення про терміновий розвиток свого військово-промислового комплексу та своїх збройних сил. Це означає, що суб’єктність Європи в оборонному сенсі збільшуватиметься і що вона дедалі менше залежатиме від Сполучених Штатів.
● В. Кулик:
— Практичних заходів зі створення європейського договору безпеки я наразі не спостерігаю. Чую лише заяви. Європейці все ще сподіваються, що їм вдасться переконати США — якщо не за Трампа, то після нього — не руйнувати НАТО. Бо вони “не тягнуть” збільшення видатків на оборону, не хочуть воювати з Росією і поширювати мілітаристську риторику в суспільстві. А це дуже важливо, бо з боку громадян немає підтримки ідеї створення європейського оборонного блоку та участі у воєнному конфлікті проти умовного агресора. Якщо глянемо на результати соціологічних опитувань, то побачимо, що не так багато німців готові воювати навіть за свою країну.
Тому говорити, що дуже швидко з’явиться альтернатива НАТО у формі європейського договору про колективну безпеку, не варто. Немає критичної маси політичної волі у європейців для реалізації цього проєкту. Але те, що це вже не наукова фантастика, а модель, до якої може рухатися Європа, — позитив. Можливо, коли росіяни вдарять по Балтії, Польщі, Данії чи Фінляндії, цей процес прискориться. Але це будуть дуже великі ризики і збитки для європейців. Їм доведеться з коліс вирішувати питання власної оборони.
● Р. Бортник:
— Нині ми маємо стадію переформатування НАТО. Бо сучасні геополітичні та військові виклики поставили під питання спроможність Альянсу захищати його членів. Те, що роблять сьогодні Сполучені Штати, свідчить про намагання примусити інші держави збільшити витрати на НАТО. Адже ці витрати переважно перетікають у військово-промисловий комплекс США. Умовно кажучи, підвищення витрат до 5% ВВП для європейських країн означає, що додаткові сотні мільярдів доларів потраплять у військово-промисловий комплекс Америки у формі замовлень на авіацію, на системи протиповітряної оборони, розвідки та інше, чого Європа самостійно не виробляє або виробляє у неналежній кількості чи неналежній якості.
Це такий собі жорсткий шантаж з боку США: “Або ви фінансуєте наші послуги з безпеки, або будете шукати ще більше коштів, щоб самостійно гарантувати свою безпеку. Вам доведеться розробляти зразки озброєнь, збільшувати свої збройні сили, знижувати соціальні стандарти тощо”. Зауважу, що навіть якби європейські країни захотіли розробити яке-небудь озброєння на кшталт винищувача F-35, на це пішло б від 5 до 10 років. Бо треба вкладатися у науку, дослідження, розробки, виробництво, випробування і так далі. Тобто це все складно, довго і дорого.
Наразі усі зацікавлені в існуванні Альянсу. Сьогодні це найдешевший спосіб забезпечення власної оборони, зокрема й для США. Штати люблять говорити, що вони багато витрачають на НАТО і що їхнім коштом інші держави гарантують свою безпеку. Це так і не так. Уявімо собі, що з НАТО вийшли європейські країни. Це збільшення ризиків та військових витрат також для США. Наприклад, у разі потреби обороняти деяких своїх союзників у Європі, як-от Британію.
— Які військовооборонні союзи можуть з’явитися замість НАТО?
● О. Леонов:
— Припускаю, що буде створено альянс європейських країн, причому за участі не лише членів ЄС, а й Великої Британії та Норвегії. Тобто тих держав, які налаштовані разом вкладатися у розвиток своїх військово-промислових комплексів і які, найімовірніше, будуть готові гарантувати безпеку Україні. Нині формується Коаліція рішучих, і на її базі, вочевидь, постане новий оборонний блок.
Хай там як, але наразі немає певності в тому, що НАТО офіційно розвалиться. Це могло би статися після виходу США з Альянсу. Однак Конгрес свого часу ухвалив закон про те, що президент не може одноосібно вирішувати питання виходу з НАТО. Тому європейці створюватимуть свій оборонний союз паралельно, незалежно від того, чи НАТО офіційно припинить своє існування, чи ні. Власне кажучи, такі військово-політичні блоки існують і нині. Наприклад, Сполучені Штати мають оборонні союзи із Південною Кореєю та з Японією. Так само є AUKUS (абревіатура від Australia, United Kingdom, United States. — Авт.) — тристоронній, явно антикитайський оборонний союз, утворений
● Р. Бортник:
— Заяви європейських політиків про те, що треба створювати свій військово-політичний союз, — це намагання тиснути на США, мовляв, ми можемо обійтися і без вас. Крім того, соціологічні опитування громадської думки свідчать, що в Європі є запит на більш суверенну політику ЄС стосовно і безпеки, і економіки, і багатьох інших питань. Тож політики намагаються осідлати цю хвилю. Водночас є розуміння, що створення спецфонду на озброєння у розмірі 150 мільярдів євро, про що оголосила президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, — це кошти, які не тільки сприяють обороні, а які також посилюють політичні та економічні позиції європейських еліт. Однак вважати, що ЄС у коротко- чи середньостроковій перспективі створить свій оборонний союз, не доводиться.
— Чи стане Україна членом НАТО або якогось нового військово-політичного союзу?
● О. Леонов:
— Як на мене, Україна, яку розглядають як члена Євросоюзу, підпадатиме під систему колективної безпеки, що формуватиметься у межах Європи. Ми бачимо, що держави, які ініціюють створення оборонного союзу, фактично говорять нині про допомогу Україні й навіть про відправлення на нашу територію своїх військ. Очевидно, вони розглядають Україну як майбутню складову нового оборонного союзу, як фронтир, де зупинятимуть російські агресивні прагнення. Тобто стратегічно рішення ухвалено. Але багато залежатиме від того, коли в нас припиняться бойові дії, й від того, коли Україна інтегрується в ЄС.
● Р. Бортник:
— Якщо Європа захоче почуватися у безпеці, вона змушена буде залучити Україну до того чи іншого формату безпеки. Як цей формат називатиметься — НАТО, Об’єднані сили Європи, Військовий альянс Європи чи якось інакше — не знаю. Однак усе залежатиме від фіналу російсько-української війни. Якщо Україна збережеться як незалежна держава, а контури мирної угоди дозволятимуть нам вступати до військових блоків, то ми, безумовно, станемо членом якогось проєвропейського, прозахідного військового союзу. Якщо ж умови мирної угоди будуть гнітючими для нас чи ми зазнаємо військової поразки, то очевидно, що про це не йтиметься.
