Цьогоріч в Україні намолотили 32,8 мільйона тонн пшениці, що майже на третину більше, аніж торік. Утім, попри такий значний урожай, пекарі прогнозують здорожчання хліба й кажуть — країні бракує якісного зерна для його виробництва.
“Річ у тім, що погодні умови цьогоріч не сприяли виробництву висококласної пшениці, — каже Родіон Рибчинський, директор асоціації “Борошномели України”. — Так, із зібраних 32,8 мільйона тонн 42 — 45% — це пшениця 2 — 3 класу, а решта — 4 класу, тобто фуражна. Це найгірший показник з 2015 року. Наприклад, у минулому році співвідношення було зворотним: лише 42% припадало на фуражне зерно, яке використовують для відгодівлі тварин. Нині ж маєм дефіцит пшениці 2 класу, яка, власне, йде на виробництво борошна і випікання хліба”.
— А як щодо першого сорту пшениці?
— Її — мізер. Це зерно найвищої якості з вмістом білка 14% та 28% клейковини. Виростити таку пшеницю вкрай важко.
— Скільки зерна потрібно Україні для задоволення власних потреб?
— 5,4 мільйона тонн зернових культур, зокрема пшениці — 4,4 мільйона тонн, — каже заступник директора Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки”, академік НААН Микола Пугачов.
— Але хіба немає такої кількості врожаю?
— Так, ми зібрали понад 32 мільйони тонн пшениці, із них продовольчої — 18 — 19 мільйонів тонн. Але чимало високоякісної пшениці вже експортовано за кордон, — пояснює Іван Томич, експерт аграрних ринків, експрезидент Асоціації фермерів та приватних землевласників України. — Станом на початок листопада експорт пшениці становив 12,815 мільйона тонн. Якщо він продовжуватиметься такими темпами, то навесні матимемо серйозні проблеми із зерном для борошна. Плюс — деякі фермери притримують урожай висококласної пшениці з надією, що ціни на неї лише зростатимуть.
Р. Рибчинський:
— 92% пшениці, яка вивозиться з України, — продовольча. Бачачи таку загрозливу ситуацію, борошномели та пекарі відкликали свої підписи під меморандумом про взаєморозуміння між Міністерством аграрної політики та продовольства й учасниками зернового ринку, де було визначено граничні обсяги експорту продовольчої пшениці на рівні 25,3 мільйона тонн. Адже це — надто велике число, зважаючи на обставини.
— Мабуть, розпродавши власне зерно, Україні доведеться імпортувати його для виробництва борошна?
— Можливо. Але імпортне зерно не буде дешевшим, аніж українське. І це позначиться на кінцевій ціні для споживача.
М. Пугачов:
— Також пекарі, ймовірно, закуповуватимуть борошно за кордоном. Протягом останніх 10 років в Україні виробництво борошна скоротилось на 37,5% — з 2,4 мільйона тонн у 2011 році до 1,5 мільйона тонн у 2020-му. Водночас імпорт житнього й пшеничного борошна зростає. Україна закуповує його в Білорусі, Туреччині та Італії.
Протягом останніх 10 років в Україні виробництво борошна скоротилось на 37,5% — з 2,4 мільйона тонн у 2011 році до 1,5 мільйона тонн у 2020-му.
Останні два роки зменшення виробництва обумовлені суттєвим — майже вдвічі — ростом цін усередині країни на пшеницю другого класу, яка є сировиною для борошномельного виробництва. Якщо у жовтні 2019 року середня ціна пшениці 2 класу в Україні становила 4635 грн/т, у жовтні минулого року — 7499 грн/т, то станом на жовтень 2021 року вона становить 8530 грн/т. За нашими прогнозами, у поточному сезоні в Україні буде вироблено не більше як 1 млн 700 тисяч тонн борошна.
— А скільки нині вартує борошно?
— Влітку борошно коштувало 8,5 тисячі гривень за тонну, а нині — 10,5 — 11 тисяч. Найближчим часом, за нашими прогнозами, ціна на нього підвищиться до 12 тисяч за тонну.
— То як у підсумку може змінитись ціна на хліб?
І. Томич:
— За моїми прогнозами, з вересня 2021-го до вересня 2022 року українська хлібина збільшиться у ціні на 25 — 35%. Ба більше. Наступного року можемо мати й дефіцит зерна загалом. Адже, якщо глянути на поля з озимою пшеницею, то лише 20% з них мають добрі сходи через суху осінь.
— I як зарадити ситуації, що виникла?
— По-перше, треба обмежувати експорт зерна 2 класу, яке йде на виробництво хліба. По-друге, державі варто закуповувати таку пшеницю у держрезерв, формуючи “хлібну подушку”. Якщо ціна на зерно й надалі йтиме вгору, то, викидаючи на внутрішній ринок дешевше зерно із невеликою націнкою, можна стабілізувати цінову ситуацію з хлібом. Так, до речі, діє Китай. Але в нашій країні багатьох фермерів, трейдерів і саму владу цікавить одне — якомога швидше й дорожче продати за кордон зерно, бо ж світові ціни на пшеницю тепер б’ють рекорди — вартість зерна 3 класу перевищує 300 доларів за тонну.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, чим загрожує нам розміщення на півночі російських "Іскандерів"
