Уже пів року на українському кордоні працюють мобільні тепловізійні комплекси Torsus Preetorian — новітні установки, створені в Чехії парою українських емігрантів. У Львівському прикордонному загоні таких чотири, ще два — на Волині. Прикордонники вважають, що використання цих комплексів розширює їхні можливості, адже завдяки ним вони, зокрема, можуть вільно пересуватися як обладнаними шляхами, так і бездоріжжям. То як же діють ці диво-комплекси? Їду на кордон, аби з’ясувати це.
Я — у Раві-Руській, на прикордонному пункті, що веде до Польщі. Разом із тутешніми фахівцями вирушаю на полювання на нелегалів. Поки ми їдемо, поля змінюються лісосмугами, дерева — новими полями. Здалеку помічаю щось, схоже на вагон — тільки з антеною на даху. Під’їжджаємо ближче. За імпровізованою перегородкою з кількох палиць на бетонній платформі стоїть велика автівка кольору хакі, що нагадує видовжений мікроавтобус. Це і є комплекс Torsus. З-за нього в бік нашої автівки виглядають декілька прикордонників у бойовій амуніції. Знайомимось і заразом обговорюємо вміння новітнього комплексу.
“Вартість одного такого мобільного комплексу — майже 10 мільйонів гривень. Власне автобус вагою понад 13 тонн коштує більш як 5 мільйонів, мультисенсорна оптична система — майже 3 мільйони, серверне обладнання — 68 тисяч гривень, одне автоматизоване робоче місце — 67 тисяч, — розповідає старший прикордонного наряду, прапорщик Богдан Сало. — Для роботи в спецавтомобілі 15 прикордонників пройшли навчальні курси”.
Мобільний тепловізійний комплекс оснащений мультисенсорною оптичною системою на підйомній телескопічній щоглі, яку можна підняти до 5,2 метра. Вона складається з камери видимого спектру та тепловізійної, а також системи периметрального відеоспостереження, до якої входять чотири камери. З вигляду — сучасно і потужно.
Установка розвиває швидкість до 117 кілометрів на годину та долає різні перешкоди.
Усередині комплексу працюють два оператори. Вони сидять за робочим столом, над яким розміщені чотири монітори. На кожному — зображення місцевості з різних камер.
І БРАКОНЬЄРИ ТЕЖ НЕ СХОВАЮТЬСЯ
“Ми стежимо за місцевістю протягом цілої доби, — каже один із операторів. — Коли якийсь датчик фіксує живу істоту, ми перевіряємо, хто це. Якщо людина і вона наближається до кордону, направляємо туди загін з кількох чоловік та собаки. Захоплюємо порушника, привозимо на базу та допитуємо”.
Апаратура, яка є в установці, дає можливість виявляти осіб на відстані у понад 4 кілометри, а транспортні засоби — за 12 кілометрів від місця перебування прикордонників. А на відстані понад 500 метрів уже можливо розпізнати людину, легкову автівку ж — за півтора кілометра.
“За пів року праці з цією установкою тут намагались перетнути нелегально кордон п’ятеро осіб, усіх їх вдалося спіймати. Двоє з них — нелегали з Молдови та Ірану, які хотіли потрапити до Польщі, — ділиться старший наряду. — Контрабандистів поки що не траплялося, проте інші загони повідомляли про кількох порушників. Ті намагалися вивезти цигарки з України. Крім того, ми здійснюємо не лише контроль за нелегалами та контрабандистами, а й виявляємо браконьєрів. До прикладу, нещодавно зафіксували кількох чоловіків, які застрелили зайчицю. Затримали їх та відправили у відділок”.
Завдяки комплексу, кажуть прикордонники, вони часто спостерігають за рисями, кабанами, зайцями, оленями. “Де ще таке побачиш?” — усміхаються вони.
20 ГОДИН ПРАЦІ, 4 ГОДИНИ ВІДПОЧИНКУ
У сусідньому відділі спецкомплексу — два ліжка купейного типу, полиці та ящики для речей, стіл, мікрохвильовка та електрочайник.
Тут прикордонники проводять чотири години на добу, передбачені для відпочинку. Інтернету в комплексі немає, використовуються лише спеціалізовані канали зв’язку.
“Ця машина укомплектована системами кліматизації (опалення, вентиляція, кондиціонування) та електрозабезпечення, що гарантує автономну роботу протягом 72 годин. Цього достатньо для повноцінного перебування тут протягом трьох діб”, — каже Роман Павленко, помічник начальника Західного регіонального управління прикордонної служби.
За словами підполковника Павленка, серед переваг такого комплексу — не лише високочутливе обладнання, а й висока прохідність.
“Torsus може долати пагорби, болотяну місцевість та навіть убрід глибиною до пів метра, а максимальна його швидкість — 117 кілометрів на годину, — каже він. — Роботі комплексу не заважає ні негода, ні відсутність освітлення”.
Тим часом один із прикордонників витягує невеликий ящик, схожий на дорожню валізу, відкриває його та дістає дрон. Декілька хвилин налаштовує прилад та запускає у небо. Той злітає і вирушає на пошуки порушників. Це теж значно спрощує роботу, кажуть прикордонники, бо тепер не доводиться прочісувати ділянку власноруч. Високочастотні камери дозволяють зближувати зображення, тож нелегала чи контрабандиста можна навіть розпізнати за обличчям.
У кожній з чотирьох установок є дрон, за допомогою якого можна розпізнати обличчя порушника.
Прикордонники вирішили показати, як саме вони виявляють та затримують порушника. Оскільки реального контрабандиста чи нелегала в ту мить не виявилось — роль зловмисника виконав один із них. Раптом на екрані планшета, на якому транслюється зображення з камер дрона-розвідника, ми й помічаємо його.
За сигналом оператора група захоплення збирає необхідне спорядження, відкриває багажник, куди застрибує пес, сама сідає в іншу автівку та вирушає в напрямку потенційного порушника. За 500 метрів від пункту перебування авто зупиняється, прикордонники вибігають з нього та затримують “нелегала”.
Під час запуску дрона оператор через монітор стежить за територією.
НАЧУВАЙТЕСЬ ПОРУШНИКИ — ЛОРД ІДЕ!
Собаку-прикордонника, який працює тут, звуть Лорд. Йому майже два роки. “Він закріплений за мною із самого початку своєї кар’єри у прикордонному загоні, — пояснює наставник собаки Назар Василенко. — Ніхто, крім мене, не має права працювати з ним. Багато часу ми приділили для того, аби навчити Лорда брати слід. До речі, нашого чотирилапого прикордонника залучають і до розслідування крадіжок, розбоїв та інших злочинів”.
Прикордонник каже, що собаки теж значно полегшують роботу, бо можуть вистежити злочинця там, де слідів немає, а пес орієнтується по запаху. Крім того, вони чудові захисники. Якщо людина збирається нашкодити комусь з прикордонників, пес кидається захищати своїх наставників. “Собака кидається на нападника й кусає його. Що більше той пручається, то більше отримує болю”, — кажуть прикордонники.
Назар та Лорд охороняють кордон вже два роки.
Для служби в прикордонному загоні відбирають ще малих цуценят. Охоронці кордону переконують — у собак, як і в людей, є різні типи характеру: меланхоліки, флегматики, сангвініки та холерики. “Цуценят із двома першими типами до служби не залучають, бо ті надто в’ялі та безініціативні. Натомість холериків доводиться тривалий час привчати до дисципліни, а найоптимальніші — сангвініки, — каже наставник Лорда. — Після відбору собаці дають наставника, який декілька місяців проводить із ним, аби виховати необхідні вміння”.
...Я провів із прикордонниками декілька годин. Побачивши, як працює Torsus, додому вирушаю з думкою — повз цього залізного монстра навіть заєць не прошмигне, не те, що нелегал чи контрабандист.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також подробиці візиту держсекретаря Америки Ентоні Блінкена до Києва
