Українські партизани та учасники руху громадського спротиву борються за звільнення України від ворога на окупованих територіях. Вони організовують мітинги, поширюють проукраїнську символіку, зривають російську, надають людям правдиву інформацію (зокрема — щодо фейковості псевдореферендумів), ба більше — знищують колаборантів та ворожу техніку.
Нещодавно в тимчасово захопленому Маріуполі сили спротиву підірвали патруль окупантів. У Пологах, що у Запорізькій області, знищили будинок, у якому проживали російські військові. Також антиросійський рух опору атакував базу окупантів, розташовану в приміщенні одного з районних військових комісаріатів Херсона. І це далеко не весь перелік успішних операцій українців.
Як працюють сучасні партизани? Ми поспілкувалися з ними й дізналися найцікавіше. Імена героїв у тексті змінено з міркувань безпеки.
“РАШИСТИ РОЗШУКУЮТЬ НАС, АЛЕ ЇМ НІЧОГО НЕ ВДАСТЬСЯ”
“Жовта стрічка” — так називається рух громадянського опору рашистам, який виник у Херсоні в перші дні повномасштабного вторгнення. “Ми з друзями вивезли свої сім’ї у безпечні місця і повернулися у Херсон — боротися з ворогом, — розповідає 23-річний Іван, учасник руху громадського спротиву. — Ми розуміли, що треба об’єднати зусилля і подарувати людям надію і символ мирного спротиву. Так і виникла “Жовта стрічка”.
У березні активісти руху брали активну участь в антиросійських мітингах. У квітні через соцмережі закликали жителів чіпляти прапори України та жовті стрічки в громадських місцях (і у місті назло окупантам майоріли сотні жовтих стрічок та синьо-жовтих стягів!). А одну з найбільших акцій учасники руху влаштували влітку, провівши онлайн-мітинг на підтримку Херсона в Instagram. Акція зібрала приблизно 40 тисяч осіб!
Іван розповідає: на Херсонщині вже понад 800 учасників руху “Жовта стрічка”. “Це здебільшого люди від 18 до 30 років: айтівці, маркетологи, дизайнери, працівники банків, заводів, касири магазинів, — каже хлопець. — Але й старше покоління допомагає нам у діяльності — є бабусі й дідусі, які регулярно долучаються до нас.
У всіх різні завдання: хтось стежить за ворогом, доповідає ЗСУ про пересування техніки через різноманітні додатки, телеграм-канали, інші ж розвішують плакати, малюють патріотичні графіті...”
Як реагують окупанти на партизанів? “Спершу вони нас висміювали, зривали наші плакати, замальовували українську символіку, створену нами, але паніки в них не було. Але тепер вони розуміють, що наш рух розростається з кожним днем! Тож розшукують активістів, проводять рейди, обшукують квартири, підривають гаражі, — каже Іван. — Але здолати нас їм не вдасться!”
До речі, партизани з жовтими стрічками з’явилися і в інших містах України — в Олешках, Мелітополі, Новій Каховці, Бердянську, Ялті, Сімферополі, Керчі, Саках, Донецьку, Луганську, Генічеську, Алушті...
“Наприклад, у Криму тепер приблизно тисяча учасників нашого руху, — каже Іван. — У нас там були знайомі, які підтримують Україну. Вони, дізнавшись про нашу ідею спротиву, швидко організувались на півострові.
У Криму тепер приблизно тисяча учасників нашого руху.
Насамкінець хочу попросити всіх — підтримуйте населення на окупованих територіях, розповідайте про них, пишіть їм у соцмережах. Повірте, цим людям потрібно знати, що Україна про них не забула. Разом нам вдасться здолати ворога!”
“ЛЮДИ СПІВАЮТЬ ГІМН УКРАЇНИ НА ВУЛИЦЯХ МІСТА”
Потужний партизанський рух виник у перші місяці війни й на території окупованої Запорізької області — в Мелітополі. Днями там влаштували вибух біля будинку, в якому проживав колаборант, окупаційний голова КП “Водоканал” Юрій Онищук...
“Рух спротиву в нашому місті розпочав діяльність фактично 24 лютого, — каже Іван Федоров, міський голова Мелітополя. — Спочатку це були публічні акції, які відбувались на центральних площах та вулицях нашого міста. А після того, як рашисти почали викрадати наших людей, брати їх у полон, стріляти, публічні протести зупинились і почав діяти справжній партизанський рух”.
Нині партизани Мелітополя — це близько сотні людей різного віку, здебільшого чоловіки. “Хтось має за плечима службу в армії чи спецструктурі, хтось ні, — каже Іван Федоров. — Цим людям активно допомагають місцеві жителі, які усіляко підтримують рух спротиву”.
Чим саме займаються партизани в цьому місті? “Загалом я б поділив дії мелітопольських партизанів на декілька груп. Перша — перешкоджає пересуванню ворожої техніки, зокрема перекриває шляхи, які окупанти використовують для транспортування, доставки боєприпасів, важкого озброєння безпосередньо до Мелітополя (звідси його доправляють на лінію фронту), — пояснює Іван Сергійович. — Наприклад, партизани пошкодили залізничні колії, які окупанти використовували для перевезення техніки та особового складу.
Друга група відповідає за інформування українських спецслужб щодо місць перебування ворожої техніки, особового складу. А третя — робить усе, щоб ворог не почувався комфортно на нашій території: розповсюджують антиросійські листівки, виходять на вулиці співати гімн України...”
За словами Івана Федорова, як тільки наші партизани досягають успіху в якійсь справі, то одразу починаються пошуки організаторів. “Окупанти проводять обшуки квартир, — каже посадовець. — Якщо виявляють у когось українську символіку, то можуть їх взяти в полон, викрасти для допитів та тортур”.
Але це не лякає партизанів. “Мелітопольці хочуть жити в європейській державі, в демократичній Україні, а тому вони боротимуться за це до останнього!” — каже Іван Федоров.
