Чимало українців сподівається на те, що відразу після інавгурації Дональда Трампа, яка відбудеться 20 січня, розпочнуться перемовини про закінчення війни і вдасться досягти угоди про мир. Тим часом у Євросоюзі наполягають, що поспішати з переговорами не варто. Зокрема, висока представниця ЄС з питань зовнішньої політики та політики безпеки Кая Каллас заявила, що передчасні переговори між Росією і Україною можуть призвести до поганої угоди для Києва.
“Усі гравці у світі уважно стежать за тим, як ми діємо, — зазначила вона. — Нам треба бути сильними. Сирія показує, що Росія не непереможна, і ми не маємо недооцінювати свою силу”. На переконання Каї Каллас, країни ЄС повинні надати Києву вагомішу військову підтримку для кращої позиції на полі бою і в переговорах.
На тому, що треба посилити Україну, наголошує і канцлер Німеччини Олаф Шольц, який, за його ж словами, уже двічі розмовляв із Дональдом Трампом. “Трамп хоче припинення війни, — заявив лідер Німеччини. — І у мене склалося враження, що він так само, як і ми, певен, що це вдасться лише за умови, якщо Україна буде сильна у військовому сенсі”.
— Якщо західні партнери, зокрема США, поспішатимуть з переговорами, то є ризик, що до кінця не буде пропрацьовано всі вимоги України, а буде просто досягнуто ключової мети — припинення бойових дій, — пояснює політолог Ігор Рейтерович. — Ітиметься про домовленості тактичного характеру, а не стратегічного. А це означає, що Росія просто матиме перепочинок, а потім може повторити агресію, але вже в більшому масштабі — проти країн ЄС. Тому спершу треба узгодити позиції як мінімум трьох сторін — України, Євросоюзу та США, а потім висувати вимоги Росії. Тоді угода може бути вигіднішою для нас.
— Заклики не поспішати з переговорами нічого не вирішать, — каже голова правління Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимир Фесенко. — Потрібні конкретні дії. Варто посилювати Україну — не лише у політичному та економічному сенсі, а й у військовому. Стратегія “допомагатимемо вам стільки, скільки буде потрібно”, яку сповідувала адміністрація Байдена, — це стратегія “killing Ukraine softly”, тобто повільного вбивства України. Це війна на виснаження, війна в інтересах Росії, а не України, бо вона веде до нашої поразки.
Насправді немає ніяких переговорів, ніякого поспіху. Минуло вже півтора місяця, як Трамп переміг на виборах. Про “24 години”, за які він обіцяв зупинити війну, якщо і згадують, то з іронією. Навіть сам Трамп нічого про це не каже. Немає жодних домовленостей про майбутні переговори. І не відомо, коли будуть. Можливо, щось зміниться після візиту в січні спецпредставника Трампа Кіта Келлога до Києва. Тому проблема не в тому, що Київ чи Трамп поспішають із переговорами. А в тому, що немає чіткої позиції щодо закінчення війни ні у Трампа, ні у ЄС, на жаль.
— Коли варто розпочинати переговори про закінчення війни?
— Перемовини можна розпочинати уже, — зазначає політолог Вадим Денисенко. — Бо у нас відносно непогані позиції. Ми контролюємо частину Курської області, у нас не посипався фронт, як багато хто вважає. Ситуація складна, але контрольована.
Однак проблема в тому, що Путін не готовий до переговорів. Вустами Лаврова він заявив, що Україна має офіційно відмовитися від окупованих територій. Росія просуває такий собі фінський сценарій, коли Фінляндія поступилася своїми територіями на користь СРСР. Зрозуміло, що ми на це не підемо. І таких вимог з боку Москви може бути безліч. Тому не варто вважати, що 20 січня розпочнуться перемовини й що вони швидко закінчаться.
— Не бачу жодних передумов з боку держави-окупанта йти на якісь перемовини, — зауважує політичний експерт Андрій Смолій. — Так, формально РФ може сказати: “Ми готові до перемовин”. Однак ми добре розуміємо їхню позицію. Вона базується на умовних Стамбульських домовленостях. Це відмова України від НАТО, денацифікація, демілітаризація і так далі. Якщо ми ставитимемо перед собою мету завершити війну за будь-яких умов, то це фактично буде капітуляція України. Для Росії є два варіанти капітуляції України: або воєнного характеру, або через усілякі гібридні домовленості.
Представники європейських держав та українського політикуму, як і наші військові, наполягають, що перемовини можливі тоді, коли у сторін є принаймні паритет. На сьогодні ми цього паритету не бачимо. Росія щодня просувається, захоплює нові території й далі нарощує свій військово-промисловий комплекс. Якщо ми хочемо, щоб домовленості були для України вигідними, то цивілізований світ повинен зробити так, щоб ми мали сильніші позиції, ніж Росія, — і у політичному, і у військовому сенсі.
● В. Фесенко:
— Щоб відбулися переговори з позиції сили й щоб домовитись хоча би про припинення бойових дій, треба зупинити наступ росіян на Донеччині, не допустити наступу на Запорізькому напрямку й так далі. Це завдання номер один. Також нам потрібні рішення щодо ефективнішої організації військових дій, ефективнішої стратегії і тактики. Безумовно, потрібна ефективніша зброя. Тобто потрібні швидкі й конкретні дії, а не просто політичні заклики.
— Як вважаєте, чи будуть готові наші союзники до таких дій?
● В. Фесенко:
— Над цим треба працювати. От, для прикладу, з’явилася ідея про миротворчий контингент європейських країн після завершення війни. І що ми бачимо? Деякі наші партнери кажуть: “Ні, це ризиковано для нас”. Якщо це ризиковано для вас, то як ви будете воювати, коли Росія на вас піде війною? Я вважаю, що тут не можна зволікати. Якщо в Європі не будуть готові допомогти нам, тоді ми, на жаль, вийдемо на переговори зі слабких позицій.
● А. Смолій:
— Для того, щоб забезпечити Україні вигідну перемовну позицію, США та ЄС повинні збільшити нам постачання зброї. Має йтися про надання нам вагоміших дозволів, які стосуються ударів далекобійних ракет — не лише на 300 чи 350 кілометрів, а, можливо, на 500, 600, 700 і так далі. Це мають бути сотні чи навіть тисячі таких ракет (за даними американської преси, їх у нас залишається декілька десятків). Мають бути потужні санкції проти Росії у сфері торгівлі нафтою та газом. А ще — повноцінні каральні заходи проти Китаю, Індії та інших держав, які торгують сьогодні з РФ. Це першочергові кроки, які має зробити Трамп, якщо він хоче досягти якоїсь угоди.
— А чи будуть США рішучішими?
● В. Фесенко:
— У Штатах готові завершити війну. Але не готові, як на мене, до ефективного тиску на Росію. Вони, я маю на увазі адміністрацію Трампа, навпаки, готові до певних поступок Росії.
● А. Смолій:
— Трамп може завдати Росії нищівних ударів або ж у разі невдалих перемовин відсторонитися і взагалі почати ігнорувати українське питання, переклавши відповідальність на Європу. Він уже говорить про те, що Європа повинна більше фінансувати Україну, ніж США. Це дуже поганий сигнал, адже ми розуміємо, що в Європи навряд чи є ресурси, щоб достатньо забезпечувати Україну. Навіть якщо є, то Європа сьогодні розрізнена в багатьох питаннях, і ми не знаємо, хто прийде до влади в тій чи тій країні в наступні місяці та роки.
Не відкидаю, що Трамп може просувати певні вимоги росіян для того, щоб перед своїми виборцями відзвітувати про завершення війни. Трампу насправді не потрібно багато. Йому досить того, щоб просто перестали стріляти, щоб не літали ракети й щоб фронт завмер. Він тоді зможе сказати: “Дивіться, люди перестали гинути”. Трамп не акцентує уваги на тому, що потрібна перемога України, що потрібно знищити Росію чи поставити Путіна на місце. Він постійно каже про те, що гинуть люди по обидва боки, що зруйновані міста й що потрібно це жахіття завершувати. Найімовірніше, це така собі підводка до його намагання заморозити війну.
● В. Денисенко:
— Дадуть чи не дадуть нам США стільки зброї, щоб ми здобули перевагу на полі бою, наразі важко сказати. На сьогодні наше завдання — домогтися прямого діалогу з Трампом і єдиного курсу в переговорах. Я вважаю, що перемовини можуть розпочатися не раніше, ніж у лютому. І якщо до травня ми не вийдемо на якісь результативні домовленості, то війна продовжиться ще як мінімум на рік.
