В одному з інтерв’ю заступник міністра оборони Віталій Дейнега заявив, що в Україні служить мільйон осіб, але лише близько 40 тисяч військовослужбовців мають статус учасника бойових дій.
“Це дуже неправильно. Ми не маємо цей мільйон змушувати стояти в черзі. А якщо вони прийдуть і стануть у чергу за своїм УБД, що буде? Ми демотивуємо цих людей. Процес отримання УБД настільки неприємний, що відбиває бажання служити цій державі”, — сказав заступник міністра. Чиновник зазначив, що Міноборони хоче оцифрувати процедуру набуття статусу учасника бойових дій. Щоправда, коли це станеться — не відомо.
Тим часом військовослужбовцям, які більш ніж рік провели на передовій, доводиться проходити крізь бюрократичне пекло, збираючи документи. Але навіть зібравши всі папери, захисники не отримують статусу УБД, а отже, позбавлені пільг, які передбачені законом.
“У ГРУДНІ НАМ СКАЗАЛИ ЗРОБИТИ ФОТО”
46-річний Володимир Романів зі Львова, художник і музикант, разом із друзями пішов до військкомату на другий день повномасштабного вторгнення. Чоловік записався у ТрО і вже 13 березня склав військову присягу.
Після кількамісячного навчання, 6 червня, у складі 125-ї окремої бригади Територіальної оборони ЗСУ він поїхав на передову.
“Ми перебували на Харківщині на різних ділянках, а в січні 2023 року поїхали у Донецьку область, — розповідає Володимир. — Після того як окупанти розбили наш батальйон, наприкінці лютого нас відвели у Конотоп, що на Сумщині, де ми перебували до 20 квітня. Після цього наш батальйон прикомандирували до 54-ї окремої механізованої бригади і перевели на Соледарський напрямок ”.
Бійці з батальйону Володимира понад рік перебували на фронті, але досі не мають статусу учасника бойових дій.
“У грудні нам сказали зробити фото для УБД, — каже військовий. — У березні 2023-го ми зібрали пакет потрібних документів, зокрема копії ідентифікаційного, паспорта і так далі. Процес дуже затягувався бюрократично. Адже копії документів мали бути конкретного розміру, і, якщо у когось вони були на 10% менші, доводилося переробляти.
Ми навіть підганяли один одного, щоб здати всі документи якомога швидше! Але від березня ніхто нічого не каже. УБД досі нема, і така проблема не лише у нас, а й в інших бригадах. Попри все, що пережили на фронті, ми не можемо домогтися того, що належиться нам по праву!”
“ЦІ ГРОШІ ПІДУТЬ КОМУСЬ У КИШЕНЮ”
Чоловік Олени Щекодіної з Бахмута за професією інженер. Коли почалося повномасштабне вторгнення, він зрозумів, що мусить стати на захист своєї країни.
“Чоловік пішов добровольцем і ще на початку березня 2022 року записався у Бахмутську ТрО, — розповідає пані Олена, дружина військовослужбовця. — Більш як рік воював у складі 104- ї бригади, постійно брав участь у бойових діях. Однак ніхто з командування навіть не згадував про документи, які необхідні для отримання статусу УБД. Навесні чоловік перейшов в іншу бригаду, де військовослужбовцям таки сказали зібрати документи, але статусу досі немає. Пояснюють, що документи “обробляються”. Прикро, що так довго. Наші рідні виконали свій обов’язок — пішли захищати країну, а держава свій чомусь не виконує”.
Не отримали посвідчення УБД і сини Вікторії зі Львова.
“Старшому — 21 рік, а молодшому — 19. 24 лютого обоє пішли в ТрО, а 22 березня вже склали присягу, — розповідає пані Вікторія. — Пройшовши навчання, сини поїхали на Донецький напрямок, на лінію зіткнення”.
За словами матері, документи на отримання статусу УБД старший син подав приблизно пів року тому.
“Однак йому не надають статусу, мотивуючи це тим, що він у певний період перебував на лікуванні, — каже Вікторія. — У сина почалися проблеми зі спиною, з підшлунковою залозою, у нього надірвані колінні меніски, защемлення у шийному відділі, впав зір. Але не один місяць він перебував у зоні бойових дій та й нині воює... Щоразу з’являються якісь нові положення, постанови, аби максимально ускладнити процес видачі УБД. Таке враження, що процес блокується на державному рівні”.
Молодший син Вікторії подав необхідні документи два місяці тому, але статусу теж ще не отримав.
“Мої сини, як й інші військовослужбовці, повинні отримати УБД, — переконана Вікторія. — Адже в бюджет закладаються відповідні витрати. Якщо в нас тих, хто має право на УБД, умовно 200 тисяч, то на ці 200 тисяч щороку будуть виділятися кошти. І потрібно користуватися передбаченими пільгами. Бо я сумніваюся, що зекономлені гроші направлятимуть на зброю для ЗСУ, на нові садочки чи на ремонт доріг. Ймовірно, ці гроші підуть комусь у кишеню”.
ЧОМУ СТВОРИЛАСЯ ТАКА СИТУАЦІЯ?
“Ніхто не готувався до того, що в Україні буде така велика кількість людей, які матимуть право на статус УБД, — каже Назар Олексюк, ветеран російсько-української війни. — За попередніми підрахунками Мінветеранів, після закінчення війни чи активних бойових дій у нас буде приблизно п’ять мільйонів пільговиків — це УБД, люди з інвалідністю внаслідок війни, члени родин загиблих воїнів та інші. Держава просто не знає, що робити з тією кількістю пільговиків!
У перші місяці війни ніхто взагалі не думав про збір якихось документів для УБД. А поки наші сили оборони збільшувалися з кожним днем, влада, мабуть, собі думала, що якось воно буде. Однак після успішного контрнаступу ЗСУ на Харківщині та Херсонщині, коли ситуація трохи стабілізувалася, військові почали запитувати у командирів про УБД.
Тож невдовзі з’явилася нова система отримання цього статусу. Уже не треба бути 30 днів у зоні бойових дій, не потрібно документів, які підтверджують вхід у зону бойових дій і вихід. Достатньо мати, наприклад, витяг з журналу бойових дій або ж матеріали розслідування щодо поранення. Але! У журналі бойових дій зазвичай не пишуть прізвищ, а загалом лише дані про підрозділ. Максимум можуть записувати прізвища поранених чи загиблих. А проводити розслідування по кожному пораненню у нинішніх умовах нереально — поранення є щодня. Тож від нововведень військові були у ступорі. Невдовзі в Міноборони зрозуміли, якщо керуватися новим положенням, то ніхто УБД не отримає. Далі знову думали-гадали декілька місяців, що ж їм робити, й вирішили, що можна подавати й узагальнений витяг про те, що такий-то підрозділ брав участь у бойових діях, а в складі підрозділу такі-от військовослужбовці. Документи почали подавати по-новому. Але віз і нині там. Чому? Пояснюють, що комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій не можуть швидко розглянути справи. Бо, мовляв, їх дуже багато. Хоч законом відведено на розгляд 30 днів. На мою думку, процес просто саботується”.
Адвокат Юрій Айвазян виокремлює три причини такої ситуації — бюрократія, легковажне ставлення командирів до цієї проблеми та важка економічна ситуація у країні.
“Військові розповідають, що коли звертаються до командира щодо УБД, то у відповідь чують: “Тобі нема що робити? Йди займайся справами”. Вважають, що це не головний статус, який має мати військовослужбовець у їхньому підпорядкуванні, — каже Юрій Айвазян. — Але, на мою думку, найголовніша причина цього затягування — економічна. Очевидно, що економіка в скрутному становищі і будь-яке додаткове навантаження може призвести до катастрофічних наслідків. Поясню. Статус УБД передбачає велику кількість пільг.
Наприклад, це 75-відсоткова знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією й іншими послугами), на квартплату. Також передбачено безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, безплатний проїзд громадським транспортом. Крім того, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога в розмірі, який визначається Кабміном. І це ще не всі перелічені пільги. Розуміємо, які це величезні кошти! Тож, якщо є можливість затримати процес навантаження на бюджет хоч на день, тиждень, місяць, — цю можливість наші чиновники використовують. Можливо, державі треба чесно сказати тим, хто воює, що УБД буде після завершення війни. Бо тепер усі гроші йдуть на підвищені зарплати військовим і зброю”.
