Строковик Артемій Рябчук відкрив вогонь по своїх колегах-військовослужбовцях із Нацгвардії, які охороняли режимний об’єкт завод “Південмаш”. Четверо бійців та одна цивільна жінка загинули, а ще п’ятеро — отримали поранення і перебувають у лікарні. У цьому тексті ми розповімо всі подробиці трагедії, а також порушимо важливе питання про те, як (і чи) можна запобігти подібним ситуаціям.
ЩО СТАЛОСЬ НА “ПІВДЕНМАШІ”?
Строковик Артемій Рябчук розстріляв караул військовослужбовців і втік з автоматом. Майже через шість годин його затримали. Він сам зв’язався з правоохоронцями — попросив випадкову жінку зателефонувати на 102.
На оперативному відео допиту Артемія Рябчука він докладно розповідає, як розстрілював своїх жертв. “Автомат з двома ріжками, в кожному з яких було по 10 патронів, узяв у підсобному приміщенні, — каже військовослужбовець. — Я зарядив перший магазин і вистрілив по строковику та контрактнику, які були в кімнаті для видачі зброї. Знав, що операторка зв’язується з частиною кожні 30 хвилин і повідомляє про ситуацію. Щоб не доповіла, я вистрілив їй у голову”.
З автоматом солдат намагався втекти з території підприємства. Але на КПП йому завадила це зробити 36-річна контролерка відомчої воєнізованої охорони Віра Лебединець. Він вистрілив їй у голову.
ЩО СТАЛО МОТИВОМ ЗЛОЧИНУ?
Офіційних версій наразі правоохоронці не повідомляють. Тим часом Юлія Яцик, голова парламентського підкомітету з питань кримінального процесуального законодавства та оперативно-розшукової діяльності, отримала від своїх джерел деяку інформацію. “Свого часу військовослужбовець втрутився у бійку між солдатами й повідомив про неї керівництву частини, — каже “Експресу” депутатка. — Однак там не вжили жодних заходів, а хлопця стали називати донощиком і цькувати. Він два місяці чекав нагоди помститись за цькування”.
Інформацію про ймовірне цькування Рябчука перевіряє ДБР. Тим часом у зв’язку з трагедією командувач Нацгвардії Микола Балан подав у відставку.
“МЕНЕ ТЕЖ ЦЬКУВАЛИ ТУТ”
“У частині, де сталась трагедія, я служив у 2006 році, — каже Роман Силков з Дніпра. — Нинішній командир, який тоді був у званні майора, всіляко принижував, гнобив підлеглих. Зокрема, мене переконував залишитися на контрактну службу. А після моєї чергової відмови через добу посилав мене в наряд, спати доводилося по три години. При найменшій нагоді офіцер принижував мене. Я був на межі психологічного зриву й ледь дотягнув до звільнення в запас”.
ЩО ВІДОМО ПРО САМОГО РЯБЧУКА?
20-річний Артемій родом із села Броска на Одещині. “Батько Артемія потрапив у ДТП і після тривалої хвороби помер у 2018 році, — каже Світлана Москвич, сільська староста. — Уся “чоловіча” робота вдома по господарству звалилася на плечі хлопця. Щоб допомогти матері, він підробляв також на місцевій свинофермі. Не пив, не курив. Помітно було, що не любив несправедливості. Після дев’ятого класу вступив у коледж механізації сільського господарства й успішно закінчив за спеціальністю агронома. Щойно минулої осені виповнилося 20 років, сам пішов у військкомат і попросився на строкову службу”.
Марина Щербина, колишня класна керівничка Артемія, пригадує, що юнак часто допомагав їй у підготовці виховних годин, цікаво говорив під час них на релігійні теми. “Хлопець раніше був віруючим та відвідував громаду однієї із протестантських церков. А потім перестав”, — зауважує Світлана Москвич.
Артемію Рябчуку вручили підозру за навмисне вбивство двох і більше людей, вчинене з особливою жорстокістю, дезертирство й викрадення зброї та боєприпасів. Йому загрожує довічне ув’язнення.
Під час обрання запобіжного заходу в суді хлопець сказав: “Мені щиро шкода тих людей, яким завдав болю своїм вчинком. Я винний і повністю визнаю свою провину. Мені важко згадувати ту ніч”.
ЧОМУ НІХТО НЕ ПОБАЧИВ, ЩО АРТЕМІЙ ЗДАТЕН НА ТАКЕ?
Рябчук має пройти судово-психіатричну експертизу. Вивчатимуться й обставини проходження ним військово-медичної комісії, його психічний стан на момент видачі допуску до зброї. Адже Артемій служив у тривожній групі, якій видають автомати. А як відбувається психологічна робота у військових частинах?
“У військових підрозділах України проводяться дослідження, за допомогою яких визначаються лідери, аутсайдери та інші ролі в колективі, а також аналізують особистість солдата, аби виявити порушення, через які йому, наприклад, не можна мати доступу до зброї, — розповідає Марина Прищепа, ветеранка АТО/ООС та військова психологиня. — Вивчити особистість солдатів — копітка робота. В її процесі виокремлюють групу посиленої психологічної уваги, за якою пильно стежать, і не надають доступу до зброї, якщо немає певності у безпечності такого рішення. Проте, звісно, психологи не всесильні. Іноді навіть найкраща система дає збій і стаються непоправні трагедії”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, які подарунки отримують нардепи від своїх рідних
