У Києві знову гаряче. Поліція побила активістів, що зібралися на акцію протесту під приміщенням суду, де обирали міру запобіжного заходу активістові Сергію Стерненку — його звинувачують у навмисному вбивстві. Потім палали фаєри і в урядовому кварталі. У справі Стерненка — дуже багато запитань. Деякі важливі з них ми обговорюємо в цьому тексті.
Нагадаємо, два роки тому на Стерненка напали двоє чоловіків. Це був вже третій напад на активіста. Відбиваючись, Сергій поранив нападників ножем. Іван Кузнецов, поранений у живіт та серце, помер. Інший нападник — Олександр Ісайкул — втік, був затриманий поліцією. Його опитали як свідка і відпустили. Після цього він виїхав з України. В активіста ж після нападу діагностували струс мозку та ножове поранення руки.
Стерненко наполягає на тому, що діяв у межах необхідної оборони і навіть викликав “швидку” для Кузнецова. Тим часом слідчі твердять, що Кузнецова він смертельно поранив, наздогнавши майже за сто метрів від місця нападу, — отож це вже була не оборона. Основним доказом обвинувачення є висновок судово-медичної експертизи, де вказано, що з пораненнями у серце Кузнецов не зміг би так далеко забігти, а отже, Стерненко смертельно поранив його не обороняючись, а навмисно наздогнавши.
Однак щодо цього є сумніви — висловлені вони у заяві членів Тимчасової слідчої комісії ВРУ для здійснення парламентського контролю за розслідуваннями нападів на Катерину Гандзюк та інших громадських активістів протягом 2017 — 2018 років щодо винесення підозри Сергієві Стерненку у вчиненні умисного вбивства. Зокрема, у ній йдеться: “За наявною у ТСК інформацією, отриманою від свідка <...>, та експертиза, на яку посилається СБУ, не дає підстав робити висновки щодо послідовності та часу нанесення Івану Кузнецову ран, а також щодо конкретного місця вчинення нападу на Сергія Стерненка і здатності Івана Кузнецова подолати певну відстань із проникаючим ножовим пораненням”.
Далі обставини справи з’ясовуватиме суд. А ми тим часом розбираємо: чи є можливість, що смертельно поранений чоловік міг ще якийсь час рухатись?
— Так, людина з пораненням серця, за певних обставин, може пробігти ще певну відстань, — стверджує Віктор Бачинський, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри судової медицини та медичного правознавства БДМУ. — Усе залежить від глибини поранення: наприклад, ніж може тільки кінчиком проникнути в серце, а може й усім лезом.
— Якщо йдеться тільки про кінчик ножа, то отвір буде не дуже великим, серце не перестає працювати, кров перебуває в серцевій сумці — такий поранений може досить далеко забігти, — каже далі Віктор Бачинський. — Так само, наприклад, вважають, що поранення в сонну артерію — це смерть на місці. Але в нас був випадок, коли людина затиснула ушкоджену артерію і зуміла пробігти пів кілометра. Тож усе залежить від конкретної ситуації.
— А поранення в живіт одразу знерухомлює людину?
— Якщо це паренхіматозний орган — наприклад, печінка чи селезінка, то людина ще досить тривалий час може пересуватися, доки в черевну порожнину не виллється два з половиною літри крові. Тоді поранений непритомніє. А якщо ударом у живіт ушкоджена аорта, то смерть настає через декілька хвилини.
— Яку роль відграє судово-медична експертиза у розслідуванні таких проваджень?
— Вона вирішальна. Від того, як правильно будуть описані ушкодження, залежить те, що можна говорити про механізм їх заподіяння.
Від того, як правильно будуть описані ушкодження, залежить те, що можна говорити про механізм їх заподіяння.
— У які терміни має бути проведена експертиза?
— Поліцейські після прибуття на місце пригоди викликають судмедексперта. Він бере участь в складанні протоколу огляду місця події. Там же виносять постанову про проведення судово-медичної експертизи. Експерт разом зі слідчим окреслює коло питань, на які має відповісти під час експертизи.
Труп транспортують разом із постановою і протоколом огляду місця події в бюро судмедекспертизи. Протокол потрібен, бо стоятиме питання про давність заподіяння тілесних ушкоджень та смерті, а в ньому зазначено, які трупні явища були зафіксовані на місці пригоди.
Після цього експерт проводить розтин тіла. А далі протягом одного місяця може проводити судово-медичну експертизу. Чому так довго? Тому що він бере низку зразків. А це і судово-медична токсикологія, і гістологія, і імунологія, і цитологія. Рани показують криміналістам, щоби встановити, яким ножем їх завдано. Судово-медичний експерт, коли отримає ці дані, формулює висновок.
ОБОРОНЯВСЯ ЧИ ВБИВАВ?
— Це залежить від багатьох обставин — послідовності дій того, хто позбавив життя, спрямованості його умислу та конкретних дій того, хто загинув, — пояснює Олег Мицик, адвокат. — За звичних обставин дії людини, яка позбавила життя іншу людину, повинні кваліфікуватися за частиною першою статті 115 ККУ, а саме як умисне вбивство, за що передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років. Якщо є певні мотиви, з яких вчинено вбивство, чи обставини, за яких його скоєно (корисний чи хуліганський мотив, особлива жорстокість, приховання іншого злочину, вбивство на замовлення чи за попередньою змовою групи осіб), то такі дії слід кваліфікувати за частиною другою цієї ж статті, де передбачено покарання аж до довічного позбавлення волі.
— А що пом’якшує відповідальність убивці?
— Обставини, які істотно зменшують ступінь суспільної небезпеки вчиненого. Наприклад, умисне вбивство у стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК), вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК), умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони чи заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118 КК), та вбивство через необережність (ст. 119 КК).
— У яких випадках за позбавлення життя відповідальність не настає?
— Є низка обставин, що виключають злочинність діяння особи, яка спричинила смерть іншої особи, захищаючись. Це — необхідна оборона (ст. 36 КК), уявна оборона (ст. 37 КК), дії при затриманні особи, що скоїла злочин (ст. 38 КК), крайня необхідність (ст. 39 КК) тощо.
— А що сталося у випадку Стерненка?
— Це могла бути необхідна оборона (ч. 1 ст. 36 КК). В умовах реальної небезпеки той, хто обороняється, завдає нападникові шкоди, необхідної і достатньої в таких умовах для відвернення чи припинення зазіхання.
В умовах реальної небезпеки той, хто обороняється, завдає нападникові шкоди, необхідної і достатньої в таких умовах для відвернення чи припинення зазіхання.
У цьому випадку є грань, яку не слід переступати: шкоди нападникові можна завдати лише для відвернення нападу, а не після його завершення. Можна застосовувати і зброю у певних випадках.
Також законодавець у частині 5 статті 36 КК чітко визначив, що не є перевищенням меж необхідної оборони: позбавлення життя нападника шляхом застосування зброї чи інших засобів для захисту від нападу озброєної особи або групи осіб, відвернення насильницького протиправного вторгнення у житло, незалежно від тяжкості шкоди.
Законодавець передбачив окремий випадок (ч. 4 ст. 36 КК), коли через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним зазіханням, особа не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності зазіхання. У такому випадку вона взагалі не підлягає кримінальній відповідальності.
Це актуально, зважаючи на наявність попередніх погроз Сергієві Стерненку, нападів на нього, постійного очікування нового нападу тощо. Але наявність такого особливого стану встановлює лише експерт, що на практиці буває досить рідко.
— Коли тому, хто оборонявся, доведеться відповідати?
— Якщо особа заподіяла нападникові шкоду, що явно не відповідає небезпечності зазіхання або обстановці захисту (ч. 3 ст. 36 КК), такі дії слід кваліфікувати як перевищення меж необхідної оборони, за що відповідальність настає за ст. 118 КК (максимальне позбавлення волі — на строк до двох років). Наприклад: нападник хотів вдарити в обличчя чи зламати носа, а у відповідь при захисті його позбавили життя.
Усі події мають відбуватися одночасно — напад і захист. Якщо ж вони рознесені в часі, місці, то мова не про необхідну оборону, а про перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ч. 2 ст. 38 КК). У такому випадку кримінальна відповідальність повинна наставати за ст. 118 КК, згідно з якою максимальне покарання знову ж таки не перевищує двох років позбавлення волі.
Однак часто перевищення меж, необхідних для затримання злочинця, межує з банальною помстою, коли недавній потерпілий вчиняє над нападником самосуд. Між обома цими випадками є вузька грань, яку розмежовують фахівці залежно від багатьох обставин.
ДО РЕЧІ
Судмедексперти не завжди чесні
У Дніпропетровській області засудили до трьох років завідувача відділу Дніпропетровського бюро судово-медичних експертиз. Посадовець налагодив схему систематичного вимагання грошей від потерпілих за отримання висновків судмедекспертизи, потрібних для порушення кримінальної справи. Співробітники СБУ схопили працівника бюро на гарячому. Він отримав 1000 доларів від приватної особи за видачу їй висновку щодо середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
У Вінниці було повідомлено про підозру керівникові обласного бюро судово-медичної експертизи. Користуючись службовим становищем, працівник вимагав неправомірну вигоду в розмірі 500 доларів за те, що оформить позитивний для особи висновок із зазначенням природної причини смерті. У подальшому це допомогло б їй уникнути кримінальної відповідальності.
Ще один судмедексперт із Вінниччини визначив причину смерті, не оглянувши небіжчика. За грошову винагороду він склав та видав завідомо неправдиве лікарське свідоцтво про смерть людини, в якому вказав, що причиною смерті є геморагічний інсульт, набряк головного мозку. Прокуратура Калинівського району направила до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як колишні топчиновники уникають відповідальності за недостовірне декларування
