На новий рік ми зазвичай покладаємо нові сподівання. Українці нині готові відмовитися від особистих мрій заради спільної мрії про мир. Хочуть, щоб війна закінчилася якнайскоріше. І, безперечно, нашою перемогою. Наскільки ймовірно, що це станеться у 2024 році? Чи можемо ми сподіватися на таку ж військову та фінансову підтримку міжнародних партнерів, яку мали досі? Наскільки високий ризик вибуху Третьої світової війни? І чи витримає усі випробування наша економіка?
ЧИ ЗАКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА НАСТУПНОГО РОКУ?
● Дмитро Снєгирьов, співголова Громадської ініціативи “Права справа”, військовий експерт:
— Війна в 2024 році не закінчиться. Економіка Росії має запас міцності. За оцінками фахівців, РФ може активно вести бойові дії ще як мінімум два роки. Володимир Путін на останній пресконференції дав зрозуміти, що ця гра — надовго. Наступного року війна може закінчитися лише якщо Україну змусять підписати так звані мирні домовленості з територіальними поступками.
Вочевидь, наступного року варто чекати посилення ворожого наступу. Армія РФ намагатиметься взяти під повний контроль Донецьку та Луганську області. Чи будуть наступати ЗСУ? Можливо, що так, на окремих ділянках фронту. Якщо Україні нададуть винищувачі F-16 і буде певна перевага над ворогом у повітрі. А отже, наші Сили оборони матимуть можливість більше використовувати як бронетехніку, так й інженерні засоби розмінування. Але широкомасштабний наступ ЗСУ навряд чи побачимо. Українські війська будуть здебільшого в обороні.
● Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив”:
— Бойові дії у 2024 році відрізнятимуться від дій у 2022 і 2023 роках. Це буде нова фаза війни. ЗСУ намагатимуться знищити ворога у таких кількостях, які б не дали йому відновитися, зміцніти і здійснювати операції як наступального, так і оборонного характеру.
Складаються умови для звільнення наступного року лівобережжя Херсонщини. Сьогодні ми можемо спостерігати, як група російських військ “Дніпро”, виснажена постійними передислокаціями та браком повноцінного матеріально-технічного забезпечення, не може нейтралізувати плацдарм розширення СОУ на лівому березі Херсонської області.
● Павло Лакійчук, керівник безпекових програм Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”:
— Очільник Головного управління розвідки Кирило Буданов, з огляду на наявну оперативну інформацію з російського генштабу, заявив, що на сьогодні Росія не має планів вести війну у 2025 році. Тому наступний рік може стати останнім роком війни. Думаю, що наші Сили оборони будуть виснажувати противника та готувати резерви. Це дасть змогу перейти до контрнаступальної операції та звільнення нових територій. Але її успішність залежатиме від наданої нам західної допомоги.
ЧИ НЕ ВТРАТИМО ПІДТРИМКИ ЗАХОДУ?
● Андрій Золотарьов, політолог:
— Навіть той факт, що республіканці та демократи не домовилися про пакет допомоги Україні і пішли на канікули, сигналізує про те, що підтримка буде, але в менших обсягах. Замість обіцяного 61 мільярда доларів можемо сподіватися на 30 — 40 мільярдів. США нині розраховують на те, що європейські країни розділять з ними тягар підтримки України. Але в Європи справи не дуже добрі. На виборах у європейських країнах дедалі частіше здобувають перемогу праві та націоналісти, які не готові підтримувати нас. Крім того, у 2024 році відбудуться вибори до Європарламенту. Це означає, що питання допомоги України накладеться на низку політичних проблем у Європі.
● Андрій Миселюк, директор Інституту соціально-політичного проектування “Діалог”:
— Україна вже є важливою ланкою у системі безпеки колективного Заходу. І просто кинути нас напризволяще ніхто із західних партнерів дозволити собі не може. Америка не дуже швидко, але все ж дійшла розуміння, що потрібна системна протидія всім руйнівним планам автократичних країн. Саме тому президент США Джо Байден об’єднав допомогу і Україні, і Ізраїлю, і Тайваню в одному пакеті. Не тільки для того, щоб підвищити шанс на ухвалення цього пакета, а й тому, що це має бути комплексний план дій.
Навіть якщо на президентських виборах у США переможе Дональд Трамп (чи інший кандидат від Республіканської партії), він буде змушений зважати на позицію американських еліт і не зможе, як каже у передвиборчих деклараціях, за 24 години припинити війну та віддати українські території Росії.
Загрозу з боку РФ і продовження її агресії глибоко усвідомили також у Європі. Там розуміють, що після України об’єктом російського нападу можуть стати країни НАТО. Саме тому Німеччина, Норвегія та інші країни, зокрема наші традиційні партнери зі Східної Європи (за винятком Угорщини), вносять зміни у свою стратегію безпеки й готові посилювати підтримку України.
Зауважу, що Велика Британія уже підготувала меморандум, відповідно до якого зобов’язується підтримувати Київ у боротьбі проти Росії, а саме надавати нам військову та фінансову підтримку, а також ділитися з нами розвідданими.
ЧИ ВСТОЇТЬ НАША ЕКОНОМІКА І СКІЛЬКИ КОШТУВАТИМЕ ДОЛАР?
● Андрій Новак, голова Комітету економістів України:
— Наші партнери, а це понад 60 країн світу, допомагають нам не тільки озброєнням, а й фінансами. Принцип підтримки в економічній сфері такий же, як у військовій: Україна отримає стільки допомоги, скільки буде потрібно. Це означає, що хоч би який був дефіцит нашого держбюджету (а він сягає 50%), його покриватимуть наші партнери. Так само вони забезпечують поповнення золотовалютних резервів НБУ, що дозволяє нам навіть в умовах війни мати стабільний курс гривні.
Завдяки Збройним силам України, які деблокували російську морську облогу, ми цього року змогли частково відновити експорт — не лише аграрний, а й промисловий. І це дає нам більше валютних надходжень, що також допомагає тримати курс гривні стабільним. Переконаний, що долар у 2024 році не коштуватиме більше ніж 40 — 42 гривні, як закладено у бюджеті.
Українська економіка перейшла зі стадії падіння, яке в нас було 2022 року, коли ми втратили третину ВВП, у стадію зростання. На кінець цього року маємо хай невеличке, але збільшення ВВП — на 4,5 — 5%. Така сама тенденція, як на мене, збережеться і в 2024 році. Додам, що країни Великої сімки погодилися відтермінувати для нас виплату державного боргу до 2027 року. Це дозволить знизити навантаження на бюджет до кінця дії програми МВФ.
● Олександр Хмелевський, кандидат економічних наук:
— На жаль, очікувати поліпшення економічної ситуації у країні в новому році не варто. Хоч держбюджет на 2024 рік передбачає зростання ВВП на 4,6%, проте треба пам’ятати, що 2022 року ВВП знизився на 29,1%. Тобто навіть заплановане зростання — лише невелика компенсація втрат минулого року, і про якесь відновлення економіки України говорити зарано.
За офіційними даними, на кінець 2024 року зростання ВВП може становити 3 — 4%. Але є низка ризиків, які можуть призвести до зниження ВВП. Це — охоплення бойовими діями нових регіонів, руйнування критичної інфраструктури та припинення або істотне скорочення міжнародних кредитів та грантів.
Забезпечити курсову стабільність у 2023-му вдалося завдяки міжнародним кредитам і грантам. Проте перспективи міжнародного фінансування у новому році не надто оптимістичні. Не відкидаю, що до кінця 2024 року курс може знизитися до 50 гривень за долар.
Загалом очікую, що ЄС все-таки ухвалить рішення про виділення Україні 50 мільярдів євро на 2024 — 2027 роки. Однак це фінансування на чотири роки — в середньому 12,5 мільярда євро на рік. Нагадаю, що 2023 року Україна отримала від ЄС 18 мільярдів євро, що в 1,5 раза більше. Також незрозумілою залишається ситуація з отриманням фінансування від США.
ЧИ МОЖЛИВА ТРЕТЯ СВІТОВА?
● Тарас Загородній, керуючий партнер Національної антикризової групи:
— Як на мене, світ рухається до конфлікту, який матиме ознаки глобальної війни. Ми вже бачимо формування антагоністичних блоків країн. А світові війни розпочинаються тоді, коли з’являються блоки, які протистоять один одному і які більш-менш рівноцінні за економічним, військовим та демографічним потенціалом. Нині по одному боці виступають Китай, Росія, Іран, Північна Корея та Сирія, до них можуть приєднатися ще деякі країни. По другому боці — демократичні держави.
Китай обрав стратегію створення якомога більше точок напруги по всьому світу, щоб розпорошити сили НАТО і завдати ударів туди, де буде тонко. Росія виконує для Пекіна роль тарана проти НАТО та США. Китай фактично не дає РФ програти й активно сприяє їй у налагодженні відносин, наприклад, із Північною Кореєю. Не відкидаю, що вони взагалі можуть створити такий собі збройний хаб, коли росіяни дадуть гроші, Китай — обладнання, а КНДР зажене на заводи 500 тисяч чи навіть мільйони людей, які працюватимуть просто за продуктові картки.
Ми вже бачимо точки напруги. Це Близький Схід, зокрема Ізраїль та Палестина, це Латинська Америка, зокрема Венесуела та Гаяна. Далі Китай може здійснити провокацію проти Філіппін або проти Тайваню, Росія — проти країн НАТО Естонії та Латвії, КНДР — проти Південної Кореї. Ситуація дуже тривожна.
● Ігор Рейтерович, кандидат політичних наук, керівник політикоправових програм Українського центру суспільного розвитку:
— Якісь додаткові конфлікти у світі можуть спалахнути. Але говорити про Третю світову війну не варто з двох причин. По-перше, на сьогодні не завершено формування двох таборів, які би могли виступати один проти одного. Як це було, наприклад, під час холодної війни, коли радянський блок виступав проти НАТО. Китай щойно починає формувати таку систему, але вона далека до завершення.
По-друге, ключові гравці, які теоретично могли би взяти участь у новій світовій війні, просто не готові до неї. Скажімо, той же Китай. Зрозуміло, що до війни ніколи не можна бути повністю підготовленим, але китайці не готові зовсім. У них переозброєння армії заплановано до 2030-го або навіть 2035 року (дати постійно змінюються).
Те саме стосується і деяких інших країн, які потенційно можуть виступити агресорами. Вони не мають достатніх ресурсів, щоб розпочати війну. Зауважу, що Сполучені Штати чи країни Європейського Союзу теж не мають наміру воювати. Вони готуються радше до оборонної війни. Отже, ймовірність глобального збройного конфлікту у 2024-му вкрай низька.
