Чимало експертів кажуть, що остаточний мир в Україні настане не після припинення вогню та повного виведення російської армії з території нашої країни, а лише в разі розпаду росії, адже, доки вона існуватиме в сучасних кордонах, загроза нового нападу не зникне. Як саме путінська імперія може розвалитися і за яких умов?
“Російська імперія, радянський союз, російська федерація (назва неважлива) — це штучне, нежиттєздатне утворення, велика в’язниця народів. І рано чи пізно вона розвалиться, — вважає Павло Лакійчук, член координаційної ради Громадської ліги “Україна — НАТО”, керівник безпекових програм Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”. — РРФСР, себто росія до розпаду СРСР, формально складалася з 16 автономних республік. Наприклад, Башкирська АРСР нині є Республікою Башкортостан, Бурятська АРСР — Республікою Бурятія, Північно-Осетинська АРСР — Республікою Північна Осетія — Аланія тощо. Є ще автономні області та автономні (національні) округи — Коряцький, Усть-Ординський Бурятський, Чукотський, Евенкійський та інші. Це вказує на те, що де-факто це залишки придушеного колонізатором національного державного устрою поневолених народів.
Мій знайомий Олександр Болькін, відомий як ерзянський поет Сиресь Боляєнь, — лідер ерзянського народу, голова громадського руху “Вільний Ідель-Урал”. Його мрія і мета його побратимів — свобода поневолених фіно-угорських народів Ідель-Уралу. І я вірю, що вона незабаром здійсниться. Не може катівня народів існувати безконечно”.
“Ми цілком обгрунтовано можемо говорити про можливий розпад росії, ймовірність якого фактично підвищив путін, почавши війну проти України, — каже Михайло Басараб, політолог та кандидат політичних наук. — Усередині росії існує багато різних соціальних проблем, і вона як держава тримається винятково завдяки кремлівському авторитарному режиму. Там є і нерівномірність розвитку регіонів, і несправедливий розподіл благ між ними. Через те що москва неспроможна належно утримувати таку велику територію, провінції отримують значно менше благ, центр обдирає їх. До того ж вони переважно складаються з територій корінних народів, які підкорила московська держава. І, попри тривалу асиміляційну політику, центру не вдалося подолати традиції, самобутність, національну ідентичність цих народів. Тому на тлі соціально-економічних проблем, які вже підсилені санкціями Заходу, ця етнічна розрізненість росії тільки посилюватиметься. За моїми прогнозами, розпад станеться якщо не найближчими місяцями, то у найближчі кілька років”.
— З якого регіону може розпочатися розпад росії та які народи будуть боротися за власну незалежність?
П. Лакійчук:
— Майже всі впевнені, що розпад росії почнеться з Північного Кавказу, бо вже занадто багато злочинів скоїла імперія проти гірських народів. Кров вільних людей Чечні ще не застигла. Проте найбільший потенціал (економічний, людський, культурний) мають народи Уралу. Впевнений, що вільний Татарстан стане після розпаду росії важливим гравцем на Північно-Азійському (нині Євразійському) політичному полі. Казань може стати не тільки однією з впливових столиць Азії, але й центром притягнення нової групи постросійських держав.
Майбутнє пригноблених народів Східного Сибіру може виявитися не таким щасливим. Доля їх закинула на міжкордоння двох тоталітарних систем — путінської московії та комуністичного Китаю. Нічого доброго це не обіцяє. Хіба лише новий переділ світу — пожирання Китаєм теперішніх російських територій. У будь-якому разі доля російської імперії, яка пережила свій імперський вік, незавидна.
— Частковий або повний хаотичний розпад росії на багато дрібних частин станеться у найближчі три-п’ять років, — каже Сергій Пархоменко, директор Центру зовнішньополітичних досліджень ОПАД імені Олександра Никонорова. — Можна спрогнозувати відхід Північного Кавказу, насамперед Чечні та Інгушетії. Поки що в Чечні керує Кадиров, але багато людей прагне його усунути й досягти незалежності від росії. Втім вони бояться, бо режим тотального страху путінської росії наразі їх пригнічує. Схожа ситуація і в Інгушетії. Вони ненавидять нащадків сталіна та прибічників його політики, оскільки ця репресивна машина депортувала в 1944 році інгушів до Центральної Азії. Тому їхній процес відходу від імперії неминучий.
Також серед перших, хто захоче від’єднатися, буде Далекий Схід. Адже демографічний фактор може перетворити територію Хабаровського краю та Приморського краю фактично в колонію Китаю. А російська агресія проти України поставила під загрозу оборонну здатність східних кордонів. Також є Японія, яка претендує на законне повернення Курильських островів. Крім того, варто згадати й про регіони Сибіру. В якому форматі вони будуть існувати чи співіснувати з імперським центром — передбачити важко, але є висока ймовірність, що пласт регіонів від республіки Саха (Якутії) до Тюмені, Омська та регіонів Приуралля захоче заявити про свою окремість.
На незалежність може також претендувати Татарстан, а також Надволжя, Приуралля, Башкортостан та республіки фіно-угорських народів. Згадаймо й про південну росію — території колишніх козацьких військ. Зокрема, Терське козацьке військо, Велике військо Донське та Кубанське козацьке військо. Вони колись мали свої республіки, тож можуть оголосити про особливий статус у складі росії як частини конфедерації.
— Які регіони, на вашу думку, не зможуть відділитися?
— Навіть корінні народи росії, які були поневолені, дуже сильно постраждали від імперського впливу, зокрема етноциду та лінгвоциду. Наприклад, на Кубані все українське знищували. Так асимілювали й малі народи. Зокрема, у Карелії народ дуже асимільований з росіянами, там немає такої кількості етнічних жителів, щоб проголосити незалежність. Але ця територія може повернутися до складу Фінляндії.
Варто згадати й про республіку Тува, яка розташована на кордоні з Монголією, недалеко від Байкалу та Бурятії. Там домінують корінні етноси — буряти й тувинці. Хоч вони й мають іншу релігійну точку зору, ніж росіяни, вони теж прихильники ідеї “руского міра”. Тому в їхню державність я мало вірю.
— Що може пришвидшити розпад росії?
С. Пархоменко:
— Кінець путіна й початок боротьби за владу між різними угрупованнями, які були в орбіті путінського режиму: олігархією та силовиками. Поки вони будуть гризтися між собою, економічна ситуація лише погіршуватиметься. На цьому тлі з’являтимуться народні губернатори, кожне угруповання буде шукати можливість помиритися зі Заходом.
М. Басараб:
— Війна проти України вже запустила процес розпаду рф. Серед значної кількості загиблих і поранених більшість людей — із російської глибинки, зокрема дагестанці та буряти. З одного боку, кремль намагається уникати масового призову в москві та петербурзі, бо це може викликати масові протести. З іншого — люди, які живуть у провінції, не мають засобів до існування, і зарплата в збройних силах для їхніх родин — єдиний спосіб вижити.
Війна проти України вже запустила процес розпаду рф.
— Які плюси і мінуси розпаду росії?
С. Пархоменко:
— Усі західні держави бояться розпаду росії, бо він може спричинити неконтрольованість її ядерного арсеналу. У цій ситуації вбачаю один вихід: процес проголошення самостійності повинні здійснювати під наглядом міжнародного співтовариства з урахуванням інтересів місцевого населення. Воно має заручитися згодою, що інші ядерні держави надішлють міжнародний контингент для контролю та подальшого виведення ядерних об’єктів зі створених республік. Серед очевидних плюсів — ми позбудемося імперії, яка гвалтувала нас століттями. Це буде найвищим виявом справедливості.
М. Басараб:
— Внаслідок розпаду росії ймовірність того, що московська держава таки збережеться, залишається. Щодо ядерного статусу, то це питання повоєнного порядку денного. Росія має понести покарання за той злочин, який вона скоїла. А одним із пунктів відповідальності рф може бути позбавлення ядерного статусу.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також розповідь Ганни Зайцевої, яка евакуювалася з "Азовсталі" разом із шестимісячним сином
