У вівторок, 15 лютого, у міноборони Росії повідомили, що відводять частину військ від українських кордонів. Тим часом Держдума ухвалила звернення до президента Володимира Путіна щодо визнання незалежності самопроголошених “ЛНР” та “ДНР”. Експерти кажуть: скидається на те, що очільник Кремля робить це з відчаю — адже російські ультиматуми не спрацювали. Водночас повністю відступити Путін не може — аби не втратити обличчя, як мінімум, на внутрішньополітичній арені. Докладніше про те, які мотиви переслідує Росія у визнанні “Л/ДНР”, чому вдається до такого кроку саме тепер, а також як має реагувати Україна, — читайте у спецтемі “Експресу”.
“Якщо Росія визнає “Л/ДНР” незалежними державами, то це створить нову реальність, яка свідчитиме про документальне підтвердження окупації цих територій, — каже політолог та кандидат політичних наук Михайло Басараб. — Коли Росія офіційно розмістить свої збройні сили на окупованих територіях, це означатиме, що фактично Мінські домовленості та все, що ними породжено, — Нормандський формат, Тристороння контактна група, — мертві. Ймовірно, це стане початком нового процесу перемовин, в якому Росія може вимагати, приміром, позаблокового статусу України, постійно погрожуючи збройною ескалацією на лінії розмежування”.
“Такий крок лише розширить можливості РФ для тиску на світ і Україну, — зазначає виконавчий директор Центру політичних досліджень “Пента” Олександр Леонов. — Це стане юридичним оформленням статусу кво. Бо, як відомо, на окупованих територіях давно є і російські війська, і російська зброя та гроші”.
“Водночас, визнання Росією незалежності “ЛНР” та “ДНР” — це ознака того, що до великої війни Путін не готовий, — вважає політолог-міжнародник Вадим Трюхан. — В іншому разі він не став би займатися такими “дрібницями”. Це означає, що ми можемо видихнути і маємо ще одну паузу, яку потрібно використати для підвищення обороноздатності та збільшення економічної міцності держави”.
— Які конфлікти у світі мали схожий сценарій?
О. Леонов:
— У 2008 році Росія визнала два самопроголошені регіони Грузії — Абхазію та Південну Осетію — незалежними державами. Проте майже ніхто в світі (крім Нікарагуа, Венесуели, Науру і Сирії) не підтримав такого кроку.
— В Абхазії та Південній Осетії таке визнання стало причиною того, що й досі не спостерігається ніяких кроків щодо відновлення територіальної цілісності Грузії, — переконаний Олександр Краєв, експерт із зовнішньої політики аналітичного центру “Українська призма”. — Для таких квазі-держав, а насправді терористичних об’єднань визнання незалежності є щитом від будь-якого міжнародного впливу.
— Чому РФ вирішила вдатися до такого кроку саме тепер, на восьмому році війни?
— На мою думку, окупація й анексія українського Криму від самого початку була спрямована не так проти України, як проти НАТО і зміни безпекового балансу в Чорноморському регіоні, — каже кандидат політичних наук, директор Центру досліджень проблем національної безпеки Національного університету “Острозька академія” Тарас Жовтенко. — А “ДНР” та “ЛНР” задумувалися як інструмент впливу на українську внутрішню і зовнішню політику, зокрема як страховка від можливого вступу України в НАТО.
За вісім років Кремлю так і не вдалося заштовхати ці “республіки” до складу України на своїх умовах. Навпаки, офіційний Київ за підтримки Берліну і Парижу успішно обстоював свою логіку виконання Мінських домовленостей. А що протягом усього цього часу Україна дедалі більше наближалася до НАТО (і політично, і організаційно, і технічно), то РФ вирішила діяти з позицій шантажу силою і погроз масштабною війною. Але російські ультиматуми не спрацювали, отож залишився “план Б” — визнання “республік” і отримання в такий спосіб формальних причин по максимуму “накачати” ці території вже офіційними російськими військами.
М. Басараб:
— До того ж через те, що сумнівна спецоперація Путіна з примусу України до капітуляції провалилася, Росії потрібно вийти з цієї ситуації зі збереженою репутацією хоча б для власного населення.
— Погоджуюся. Кремль боїться репутаційних втрат, — зазначає Гліб Парфьонов, політолог-міжнародник, координатор напрямку безпекової політики Центру політичних студій “Доктрина”. — Як на мене, визнання цих республік перш за все потрібне Росії задля збереження обличчя перед власним населенням. Частина російських еліт може сприйняти програш у цьому дипломатично-інформаційному протистоянні як слабкість. Тому Росії не залишається нічого іншого, як визнати ці “республіки” та ввести війська на лінію розмежування.
Частина російських еліт може сприйняти програш у цьому дипломатично-інформаційному протистоянні як слабкість.
— Якою має бути реакція України на визнання Росією “ЛНР” та “ДНР”?
О. Леонов:
— Україна повинна на різних майданчиках на рівні наших союзників заявити про свою позицію, а також вимагати суворіших санкцій для РФ. Проте треба бути обачними з Радою Безпеки ООН, адже там тепер якраз головує Росія.
Т. Жовтенко:
— Таке одностороннє “визнання” цих “республік” з боку РФ — однозначне порушення міжнародного права. Це дає Україні підстави використовувати абсолютно всі доступні міжнародні політичні та судові майданчики для відстоювання власної позиції. Однак ми повинні розуміти, що це довгий і важкий шлях.
О. Краєв:
— Ми мусимо переконати міжнародну спільноту, що, визнаючи ці квазі-об’єднання, Росія створює новий кластер протистояння в Європі та посилює свої позиції, створюючи небезпеку для континенту. А отже, реакція на визнання має бути такою ж, як і на початок прямої агресії (бо це і є один з її різновидів), — застосування анонсованих пакетних санкцій, які здатні знищити російську політичну і економічну системи як такі.
М. Басараб:
— Водночас якщо Росія визнає “ЛНР” та “ДНР”, то це в жодному випадку не повинно впливати на наші плани щодо звільнення Донецької та Луганської областей. Так, саме тепер це не на часі. Але те, що Росія визнає “ЛНР” та “ДНР”, може спростити нам дипломатичну гру. Таким рішенням РФ лише посилить підстави для своєї міжнародної ізоляції.
— Як визнання Росією “ЛНР” та “ДНР” можна трактувати з погляду міжнародного права?
В. Трюхан:
— Це грубе порушення міжнародного права, оскільки окуповані території — частина України. Вони входять до міжнародно визнаних кордонів нашої держави. Тому те, що Росія може піти на їх визнання, означатиме одне: вона ще раз підтверджує, що давно наплювала на міжнародне право, а також діє винятково в руслі своєї імперської політики.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про новації у законі, які стосуються продавців паїв
