Існують припущення, що Христос народився між 6 і 4 роком до нашої ери. У цей період випадає час смерті царя Ірода. Також відомо, що Марія, мати Ісуса, та її чоловік Йосиф жили у Назареті. А Спаситель прийшов у цей світ у Вифлеємі. То що відомо про час і місце народження Месії?
— Про Різдво Ісуса Христа пишуть двоє з чотирьох євангелістів — Матвій і Лука, — розповідає отець Петро Балог, віцедиректор Інституту релігійних наук св. Томи Аквінського РКЦ. — Лука, зокрема, згадує про перший перепис за правління Квірінія у Сирії. Це правління припадало на 6 рік нашої ери. І перепис, який провів Квіріній, був уже другим, а не першим, як пише святий Лука. Деякі історики твердять, що перший перепис, про який ніхто із сучасників не згадує, відбувся за Ірода Великого. Та й археологічні розкопки якось нібито натякають, що Квіріній міг бути двічі намісником Сирії. Та цікаво, що Ірод Великий був царем Юдеї (призначений Римом) з 37 по 4 рік до нашої ери. Відповідно, Христос, найімовірніше, не народився у 1 році нашої ери, а в 4 або й у 6 році до нашої ери. Помилку в обчисленнях допустив винахідник “нашої ери” святий Діонісій Малий, монах з Балкан, який жив у Римі у першій половині VI століття. Він порахував, що Христос народився у 753 рік після заснування Риму. І власне тут помилився на 4 — 6 років.
— Тож точного дня, коли народився Христос, ми не знаємо, — додає отець Олег Кіндій, доктор патристичного богослов’я, доцент кафедри богослов’я УКУ, священник УГКЦ. — Зрештою, немає свідчень, що ізраїльтяни у ті часи відзначали свої дні народження.
— У Святому Письмі, справді, не зазначено дати Різдва Христового, — зауважує протоієрей Михайло Сивак, кандидат богословських наук, ректор Львівської православної богословської академії, клірик Свято-Покровського кафедрального собору ПЦУ. — І в перші віки християни не святкували його окремо. Та є згадки, що сягають ІІ століття, про Богоявлення — свято на честь народження Ісуса Христа і подій, які супроводжували його. У IV столітті, коли християнство стало дозволеною релігією у Візантійській імперії, почався розвиток богослужбового уставу й формування свят. Тож пізніше Богоявлення поділили на два свята.
— То чому святкуємо Різдво саме 25 грудня?
● о. Олег:
— На Ефеському соборі у 431 році ухвалено рішення про розділення свята Богоявлення і Різдва Христового. Тут варто згадати Антіохійську богословську школу, яка, на противагу Олександрійській школі, наполягала на буквальному тлумаченні Біблії. У богословів, які досліджували життя Ісуса, з’явилося зацікавлення різними подіями. Через це, починаючи з IV століття, поступово виокремлювали свято Різдва Христового, Хрещення, Благовіщення, Преображення та інших. За аналогією, якщо вже вшановували день смерті й воскресіння Ісуса, вирішили святкувати і день Його народження, а також Його зачаття (Благовіщення).
Для Різдва Христового визначено дату святкування 25 грудня, що випадала рівно через дев’ять місяців після Благовіщення. Давні римляни 25 грудня відзначали свято Нескореного сонця. Християни ж інкультурували й трансформували його, надали нового значення цьому святу.
До слова, у час, коли було лише свято Богоявлення, християни відзначали одразу декілька подій — прихід Месії у цей світ, поклоніння мудреців (волхвів) Ісусові, хрещення Христа в Йордані і чудо в Кані Галілейській. Усі ці події знаменують об’явлення Бога світу. Спершу Син Божий приходить у цей світ. Згадка про мудреців-волхвів свідчить про об’явлення Христа всім народам світу. Хрещення Ісуса в Йордані — це перше публічне й символічне об’явлення Бога в трьох Особах. А на весіллі в Кані Галілейській Христос об’явив себе учням як Чудотворець. Хронологічно це різні події, але вони всі пов’язані з об’явленням Бога світу. І щоразу Господь являється нам у якийсь дуже особливий спосіб.
● прот. Михайло:
— Щодо дати 25 грудня існує декілька теорій. Перша пов’язана з днем народження Івана Хрестителя. У Священному Писанні згадується, що він був старшим від Ісуса Христа рівно на пів року, тобто шість місяців. Дослідники, визначаючи дату народження Івана Хрестителя, намагалися з’ясувати також дату народження Ісуса Христа.
Батько Івана Хрестителя — священник, звершував кадіння у храмі, коли йому явився ангел і повідомив про народження сина. Є припущення, що Захарій був первосвященником. А первосвященник лише раз на рік входить у храм на певне свято. Відповідно, цей день вважається днем зачаття Івана Хрестителя. Відтак день зачаття Ісуса Христа випадає 25 березня, а Різдво через дев’ять місяців — 25 грудня. Все ж ця теорія малообгрунтована. Адже немає жодних вказівок, що батько Івана Хрестителя був справді первосвященником.
Є ще інша гіпотеза щодо дати Різдва. В її основі — давньоєврейське передання про те, що Адам був створений у день весняного рівнодення (у кінці березня). І Христос, як новий Адам, теж був зачатий у цей день. Щоправда, ця теорія не дуже популярна.
Найпоширеніша гіпотеза про те, що в Римській імперії 25 грудня відзначали народження бога сонця. У християнську добу це свято неможливо було викорінити. Відтак Церква, вдаючись до місіонерського підходу, вклала у це святкування свій сенс. Щоб показати, що справжнім сонцем і світлом для світу є Христос, у цей день почали вшановувати народження Ісуса.
Та варто розуміти, що ми відзначаємо не дату, а святкуємо конкретну подію — Різдво Христове. Якби у Святому Письмі точно вказувалася дата народження Ісуса, то люди, схильні до язичницького світогляду, почали б сакралізувати не подію, а саме дату. Щоб цього не було, в Біблії описана лише подія — народження Христа.
● о. Петро:
— Слід додати, що теорія про просте заміщення християнами дня язичницького свята Народження нескореного сонця Різдвом Христовим є лише теорією. Про цю заміну не згадує жоден з християнських авторів. Тож дата 25 грудня, хоча й досить давня і має свою традицію, все ж символічна.
— Ісус Христос народився у Вифлеємі. Чому саме у цьому місті?
● о. Олег:
— Є старозавітні пророцтва, у яких згадується місце народження Христа. Про місто Вифлеєм писав пророк Міхей, який жив приблизно за 700 років до народження Ісуса: “А ти, Вифлеєме-Єфрате, хоч малий ти у тисячах Юди, — із тебе Мені вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі...” І згодом євангеліст Матвій підтвердить факт народження Ісуса Христа у Вифлеємі Юдейськім (бо є ще Вифлеєм Галілейський, розташований за декілька кілометрів на північний захід від Назарету. — Авт.).
● о. Петро:
— За наказом кесаря Августа при правлінні Тиберія у місті Вифлеємі проводили перепис єврейського народу за місцем їхнього народження. Тому, згідно з римським законом, кожен єврей мав пройти цю процедуру. І так до Вифлеєму прибули Йосиф-тесля з Марією.
● прот. Михайло:
— Вифлеєм згадується у Святому Письмі як “будинок Давида”. Цар Давид походив з цього міста. А Йосиф та Марія були з роду Давидового. Тож коли кесар Август видав наказ про проведення перепису, всі, хто були нащадками царя Давида, йшли записуватися у Вифлеєм. Відповідно, Ісус Христос народився у цьому місті.
До слова, назва міста Вифлеєм з єврейської перекладається як “дім хліба”. А Ісус Христос — це хліб, який зійшов з неба. Власне тут є вказівка на Євхаристію. З арабської Вифлеєм перекладається як “дім м’яса”. І це також опосередковано вказує на тіло Христове.
Загалом існує три місця, які називають містами Ісуса Христа. Перше — Вифлеєм, де Ісус народився. Друге — це Назарет, де зростав Христос. А третє — Капернаум. Туди Спаситель переселився під час свого відкритого служіння людям.
— А чому Ісуса Христа називали Назарянином?
● о. Олег:
— “Назарянин” — це той, хто жив у місті Назарет. Там сталося Благовіщення і минули дитинство та юність Ісуса. У Святому Письмі згадується напис на хресті, на якому розіп’яли Христа, — INRI (лат. Iesus Nazarenus Rex Iudaeorum), що перекладається як “Ісус Назарянин, Цар Юдейський”. Вказівка на походження з Назарету була наче зневагою, адже йшлося про провінційне містечко. Донині християн на Близькому Сході, від назви цього міста, називають “назарянами”.
— У Вифлеємі є Печера Різдва. Чи справді це те саме місце, де народився Iсус Христос?
● о. Олег:
— Так, під Храмом Різдва Христового у Вифлеємі є Печера, або ж Грот Різдва, що позначає місце, де народився Ісус Христос. Сам храм почали будувати в IV столітті за правління імператора Константина Великого, який фактично зупинив переслідування християн.
До того часу Євсевій Кесарійський (відомий також як Євсевій Памфіл і “батько церковної історії”) у своїй книзі “Ономастикон” систематизував список географічних назв, які згадуються у Старому і Новому Завітах. Він написав про населені пункти Святої Землі, про відстані між ними, про чисельність мешканців. Це щось на зразок туристичної мапи Ізраїлю. Євсевій їздив містами й селами, де люди ще щось пам’ятали про часи, коли жив Христос. В античному світі в людей була дуже розвинена історична пам’ять. Крім того, Євсевій як історик фіксував дані, опираючись на документи, листи.
Тож, беручи до уваги твори архієпископа Кесарії та інших ранніх християнських істориків, можна припускати з дуже високою ймовірністю — понад 70 — 80% — що Христос народився десь поблизу того місця, де зведено Храм Різдва у Вифлеємі. Та й постійно проводяться археологічні дослідження, які підтверджують біблійні дані, а не спростовують їх.
