У ніч із 5 на 6 грудня серце 36-річного активіста та волонтера Артема Мирошниченка перестало битися. Він помер у лікарні, так і не прийшовши до тями. 8 грудня його поховали у прифронтовому Бахмуті, що на Донеччині. Зі словами “Слава Україні”, “Герої не вмирають”, з національною символікою в руках з ним прощалися сотні людей.
ЩО СТАЛОСЯ ТОГО ДНЯ
29 листопада об 11.12 Артем Мирошниченко писав у соцмережі про красу української мови і багатство народних пісень. Через десять годин після цього на нього напали й безжалісно побили двоє молодиків. Питали: “А ти можеш разгаварівать на нармальнам язикє?”
“Я досі не можу повірити у те, що сталося, — каже Сергій Мирошниченко, брат загиблого. — Удень брат був у нас в гостях. Потім пішов із братом моєї дружини на 16.00 на фільм — у місцевому кінотеатрі розпочався тиждень патріотичного кіно. Настрій у нього був дуже гарний! Після показу Артем знову забіг до нас, розповідав про фільм, пив каву.
“Бувай, завтра побачимося!” — сказав. Пішов додому пішки. Близько дев’ятої вечора на вулиці Горького, в районі зупинки тролейбуса “Вулиця Шевченка” на нього напали. О десятій мені зателефонував батько. Стривожено сказав, що брата дуже сильно побили, — згадує Сергій. — Артема знайшла сусідка. Вона проходила повз, впізнала його і зателефонувала нашому батькові. Тато вибіг до Артема, викликав поліцію, “швидку”... Далі — реанімація, кома”.
Тато вибіг до Артема, викликав поліцію, “швидку”... Далі — реанімація, кома.
КОГО ПІДОЗРЮЮТЬ У ВБИВСТВІ АРТЕМА?
За словами Сергія, напад зафіксували камери відеоспостереження.
“На них чітко видно, що Артема били двоє, хоч один з них у суді виправдовувався, ніби не чіпав брата, — каже Сергій Мирошниченко. — Зловмисників знайшли за добу. Це місцеві підлітки, хулігани. Микола Барабаш (спортсмен зі змішаних бойових мистецтв. — Авт.) і Олександр Баришок, уже суджений за пограбування. Навчалися в училищі. Втім знаю, що Баришка вигнали із закладу, бо у творі написав, що хоче стати кілером! Кілером!
Я працюю у виконкомі, є членом комісії, яка розподіляє кошти сиротам на придбання житла від держави. Ось одному з них раніше ми виділили фінансову допомогу, він жив неподалік від моїх батьків. Також є інформація, що дід одного з підозрюваних був начальником СІЗО — впливова людина...”
За рішенням Артемівського міськрайонного суду, 17-річний Олександр Баришок проведе два місяці в СІЗО без права внести заставу. Його підозрюють в умисному завданні тілесних ушкоджень, що спричинили смерть постраждалого.
16-річному Миколі Барабашу також інкримінували статтю 121 Кримінального кодексу України “Умисне тілесне ушкодження”. Але згодом справу перекваліфікували за іншою частиною цієї статті, адже постраждалий помер. Утім Барабаша відправили під домашній арешт. Нападникам загрожує від 7 до 10 років ув’язнення.
Родина загиблого подала апеляцію на таку міру запобіжного заходу. Скаргу мали розглянути в Донецькому апеляційному суді в Бахмуті 9 грудня. Але того дня суд “замінували”. І вже не вперше. За словами місцевих жителів, як тільки у цьому суді мають розглянути важливу справу, з’являється інформація про небезпеку. Вони вважають це спробою затягнути справу.
“Думаємо, що Артема побили через те, що він говорив українською мовою, — каже Сергій. — На суді 16-річний Микола Барабаш навіть вимагав перекладача, бо начебто не розуміє української мови. А його адвокатка, порушивши норми, виступила у суді російською, виправдовуючись, що в нас російськомовний регіон. На адвокатку також будемо готувати скаргу, адже вона мала б користуватися державною мовою.
На суді 16-річний Микола Барабаш навіть вимагав перекладача, бо начебто не розуміє української мови.
Є ще одна версія — релігійна ненависть. Ходять чутки, ці підлітки звертали увагу на те, що Артем носить бороду, кепкували, що він священник...”
“ТЬОМА ВСІМ ДОПОМАГАВ”
“Із 2014-го Артем принципово говорив українською! Він не пропускав жодних акцій — чи то до Дня пам’яті жертв Голодомору, чи то до Дня мови. Завжди допомагав усе виставити, організувати, — каже Катерина Мирошниченко, дружина брата. — Постійно волонтерив. Їздив у шпиталь, працював на харчоблоці, чистив картоплю, готував для військових, допомагав фінансово...
Не знаю, як він усе встигав. Тьома всім допомагав! Досі не віримо, що він уже не з нами... Артем принципово говорив українською, та він ніколи не тиснув на людей, був спокійний, врівноважений. Нікому нічого не вказував, просто подавав приклад. У нас народився син, ми хотіли, щоб ріс в україномовній сім’ї, тоді всі перейшли на рідну мову за прикладом Артема. Нині вся родина говорить українською”.
За словами Катерини, Артем ніколи не був одружений, дітей не мав. Декілька місяців тому розстався з коханою.
“Мріяв про сім’ю, про те, щоби дачу підготувати до зими, закінчити господарські справи. Та не встиг, — тихо каже Катерина. — Тепер у нас одна мета: знайти свідків, довести, що в нього забрали життя через його позицію. Хочеться тицьнути докази під ніс тим, хто каже “какаяразніца”.
“За освітою брат — лісничий. Та лісу в нас нема, тож працював у стоматологічній поліклініці охоронцем. А поза тим — волонтерив, провадив активну громадську діяльність. Уболівав за Україну, за мир, за справедливість”. — додає Сергій.
“Ми з Артемом дуже часто спілкувалися. Він був активним членом громадської організації “Бахмут український”, — каже Віктор Зіпір, голова організації. — Про його мрії та погляди я можу сказати впевнено: Україна для нього була понад усе. Коли ми кажемо “гордість нації” — то це про Артема та його родину.
За ці роки багато з нас зрозуміли, що мова — це зброя. І саме тому, почувши: “Какая разніца, какой язик?” — згадайте про Артема і таких, як він”.
Активісти вимагають негайних дій від Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ. “Злити цю справу вам не вдасться”, — кажуть вони.
“Наразі не доведено, що мотивом для злочину була відповідь Артема українською. Навіть пресслужба нашого суду спростовує цю інформацію, — каже Катерина Мирошниченко. — Як сказав слідчий, на його думку, це взагалі не впливає на кваліфікацію злочину і покарання. Та це було важливо для Тьоми. Це важливо для нас!”
“У нашій країні триває війна, питання мови дуже важливе, — каже Віктор Буслов, знайомий Артема. — Хоча правоохоронці заперечують ненависть на грунті мови, є свідки, які чули, що конфлікт почався зі слів: “Ми тєбя не понімаєм, ти можеш разгаварівать на нармальнам язикє?!” Тому, думаю, цей факт буде доведено.
А про Артема скажу... Брате, коли ти був поруч, я не завжди усвідомлював, що таких людей небагато. Коли тебе не стало, я відчув у грудях порожнечу. На таких тримається наша Україна. Ти назавжди залишишся для мене прикладом того, як ми всі повинні ставитися до нашої мови та до нашої Батьківщини. Герої не вмирають!”
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, з яких причин людина стає тираном
