Ви колись задумувались, чому люди стають жорстокими та чинять насильство? Може здатись, що це питання якесь суто філософське. Але ні — наука знає пояснення того, чому хтось із звичайної дитини виростає тираном, а хтось — стає жертвою. Психологи називають стосунки між першими і другими аб’юзивними. Аб’юз — це, власне, і є насильство в різних його проявах. У рамках проекту газети “Експрес” “Жінки. Неслабка стать” розповідаємо більше про психологію насильства.
— За агресію в мозку людини відповідає декілька ділянок, — розповідає "Експресу" Євген Заїка, кандидат психологічних наук, професор кафедри Харківського національного університету імені В. Каразіна. — Це гіпоталамус, поясна звивина та лобова частка. Що краще від народження розвинута й узгоджена робота цих ділянок, то, як правило, менше агресії виказує людина. І навпаки.
— А що може впливати на розвиток і узгодженість роботи цих ділянок?
— Гіпоталамус починає формуватися вже на другому місяці ембріонального розвитку. Психологічні стреси, які пережила вагітна, фізичні травми, що також супроводжуються викидом стресових гормонів, можуть мати негативний вплив на розвиток нервової системи майбутньої дитини. Це стосується і вживання психоактивних речовин під час вагітності — алкоголю, наркотиків, нікотину, певних ліків.
Розвиток гіпоталамуса триває до семи років. І якщо в ранньому дитинстві людина недоотримує материнської уваги або ж її надто рано відлучають від грудей, чи виховують у дуже стресовій атмосфері — це також негативно позначається на розвитку нервової системи.
Також аб’юзивну поведінку нейрофізіологи пов’язують з мигдалеподібним тілом. Це округле скупчення сірої речовини всередині кожної півкулі скроневої частки головного мозку, частина лімбічної системи головного мозку, що відповідає за емоції і найбільш інтенсивно розвивається із початком статевого дозрівання. Досліджено, що порушення роботи мигдалеподібного тіла є причиною як зникнення страху в людини, так і надмірної боягузливості, покірності. Зменшені від народження розміри мигдалеподібного тіла спостерігають у злочинців і осіб із неврівноваженою психікою.
Зменшені від народження розміри мигдалеподібного тіла спостерігають у злочинців і осіб із неврівноваженою психікою.
— Що провокує зменшені розміри мигдалеподібного тіла?
— Причинами можуть бути гормональні проблеми матері, вплив медикаментів чи інших хімічних речовин на вагітну, брак певних вітамінів чи мікроелементів (йоду, фолієвої кислоти) — особливо у першому триместрі вагітності.
— А які фактори провокують збій у підлітковому віці? Ви згадували, що саме в цей час мигдалеподібне тіло активно розвивається...
— Знову ж таки мова про брак вітамінів, мікроелементів, таких, як йод чи вітаміни групи В. Також певну роль відіграє гормональний дисбаланс — наприклад, проблеми зі щитоподібною залозою.
— Чи є фізіологічне пояснення того, чому жертви агресорів тривалий час терплять насильство?
— Як правило, у цій ситуації йдеться про вплив на структури мозку певних травматичних ситуацій — переважно тих, які трапились у дитинстві. Спогади про пережите залишаються у пам’яті назавжди через біологічно запрограмовану реакцію мозку на травму. Через них людина починає сприймати агресію щодо себе як норму.
— Аб’юзер і його жертва узалежнені одне від одного, — пояснює нейропсихолог Андрій Васін. — Аб’юзера поряд із партнером, якого він принижує, тримає страх, адже він насправді дуже невпевнена у собі людина. Він, наче наркоман, живе від дози до дози нейромедіаторів, зокрема дофаміну, який отримує самостверджуючись коштом жертви.
Жертві піти від агресора часто заважає занижена самооцінка. Аб’юзер знецінює все, чого вона вже досягла. Він постійно маніпулює жертвою, а в моменти, коли до неї “добрий”, вона дістає винагороду — дофамін, якого їй також бракує.
Аб’юзер і його жертва узалежнені одне від одного.
— Як виникає дофамінова залежність?
Є. Заїка:
— Цей нейромедіатор виробляється в організмі природним шляхом у відповідь на корисні (з погляду мозку) дії: наприклад, під час споживання солодощів, прослуховування музики. Сприяють його утворенню секс, спорт, словесне схвалення. Але дофамін виробляється у більшій кількості також у відповідь на наркотики, нікотин, алкоголь, азартні ігри, агресію. З часом мозок адаптується до штучно активованого рівня дофаміну, виробляє його дедалі менше природним способом. Тому і людина з узалежненістю, і некерований агресор — це дофамінові наркомани.
— Як аб’юзивні стосунки впливають на здоров’я членів такої сім’ї?
— Нервова система людини здатна адаптуватися до короткочасного стресу, а ось постійний стрес призводить до розвитку метаболічних порушень, до негараздів із серцево-судинною системою, психікою. Це стосується і насильника, і жертви, і дітей, які стають свідками аб’юзу, адже всі вони переживають стрес, — каже Сергій Солдатов, кандидат психологічних наук, експерт Європейської конфедерації психоаналітичної психотерапії. — До речі, науковці з Американської медичної асоціації пропонують ставитися до сімейного насильства як до інфекційної хвороби. Адже діти з родин, де насильство стало нормою, відтворюють його у шкільних чи професійних колективах, у власних сім’ях. Аб’юз поширюється і вражає нових жертв.
Є. Заїка:
— Додам, що аб’юз — це також економічне насильство (ситуація, коли агресор маніпулює жертвою, що матеріально від нього залежить) і вербальна тиранія (вживання нецензурщини, приниження словами, вигадування гидких прізвиськ чи знецінювання досягнень жертви). У цих видах аб’юзу за частотою використання майже рівні і жінки, і чоловіки.
— Якщо схильність до агресії закладена в людях біологічно, то чи можна навчитися з нею жити так, аби якнайменше завдавати шкоди оточенню?
— Вроджену агресію можна тримати під контролем. В ідеальному варіанті почати працювати над цим потрібно ще в юності. Дитину із такими проблемами варто залучати до спорту. Він дає можливість скерувати агресію у правильному напрямі, стимулювати вироблення природного дофаміну.
Коли агресор відчуває наближення нападу люті, то краще попередити про це людей довкола і покинути їх. Мовляв, зараз мене не чіпайте! І важливо, аби людину справді не зачіпали. Іноді це спрацьовує. Проте не завжди, на жаль.
— На формування особистості впливає не лише фізіологія, а й атмосфера в сім’ї, чи не так?
— Так, атмосфера у сім’ї, оточення, методи виховання дитини також мають часто непоправний вплив на її майбутню поведінку. Найбільше шкоди собі та іншим завдають особи, які з жертви стали насильниками. Психологічні і фізичні травми дитинства залишають у душах дуже глибокі рани, озлобленість формує особливий тип характеру. Історія криміналістики знає чимало прикладів, коли із зацькованих дітей виростали безжальні маніяки. Якщо зазирнути в минуле сімейного тирана, то напевне там знайдете хлопчика, якого мати карала за найменшу провину. А сварлива жінка, яка отруює життя чоловікові постійними докорами, у глибині душі нерідко — дівчинка, яка здригалася від кожного кроку батька, який її постійно принижував. Ці люди у дорослому житті намагаються компенсувати біль свого дитинства, завдаючи болю іншим.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також текст про жінку, яка, переживши насилля з боку чоловіка, знайшла в собі сили і вирвалася з пекла
