Моніторингова місія ООН з прав людини після скандалу в Кагарлику (нагадаємо, двох поліцейських підозрюють у згвалтуванні жінки, яку викликали до відділка як свідка) закликала парламент України привести статтю 127 ККУ у відповідність до Конвенції проти тортур. Що саме потрібно змінити і навіщо?
— Стаття про катування українського Кримінального кодексу не повною мірою відповідає визначенню катування у статті 1 Конвенції ООН 1984 року, а цей документ Україна ратифікувала, — констатує Микола Гнатовський, президент Європейського комітету із запобігання катуванням, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню. — У ній бракує визначення того, що злочин, яким є катування, скоюють саме представники держави (посадові особи), за їхнім наказом або з їхньої мовчазної згоди.
— Уперше стаття 127 була введена у кримінальний кодекс 2001 року, — пояснює Євген Захаров, голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини. — Тоді не було зазначено кваліфікаційної ознаки, що злочин скоюють саме працівники правоохоронних органів. А це — принципово.
У 2005 році ввели таке визначення: спеціальний суб’єкт скоєння злочину — працівник правоохоронного органу. Тоді цю статтю застосовували доволі часто, покарання було суворе, аж до довічного ув’язнення. А в 2008 році це визначення з Кодексу прибрали, замінивши на “службову особу”, ще й зменшивши покарання — від 3 до 7 років позбавлення волі.
— Чому?
— Про це подбало міліційне лобі. Вони не вміли інакше розслідувати злочини, аніж як перевищувати межі влади, вчиняти незаконні дії, вимагаючи в такий спосіб визнання вини. І хоч новий Кримінально-процесуальний кодекс (2012 року) забороняє це робити, а здобуті в такий спосіб докази не вважаються доказами, такі методи залишились.
Далі — гірше. У 2009 році “службову особу” взагалі прибрали. Відтак стаття 127 фактично повністю втратила відповідність статті 1 Конвенції проти тортур, адже більше не переслідує випадки, коли катування вчиняють представники правоохоронних органів чи інші з їхньої мовчазної згоди, наказу. Доки цього не буде вказано, статтю 127 не можна застосовувати за призначенням.
Стаття 127 фактично повністю втратила відповідність статті 1 Конвенції проти тортур.
— Яку ж статтю застосовують нині у випадках катування в поліції чи установах відбування покарань?
— Провадження розпочинають за статтею 365 КК — перевищення службових повноважень чи зловживання владою. Про звинувачення у тортурах не йдеться. Тоді як таких випадків багато. Останніми роками, щоправда, це більше стосується установ для відбування покарання.
— Про які саме випадки йдеться?
Є. Захаров:
— У кількох колоніях діялися жахливі речі. Приміром, на сідниці ув’язненого палили папір — фактично розпалювали на людині вогнище. А на початку цього року в іншій колонії людину зв’язали так, що вона не могла рухатися взагалі, лише ледве дихала, і залишили так на тиждень! Сім днів людина нічого не їла (її лише поїли чаєм), перебувала в знерухомленому стані, справляла природні потреби під себе...
Наразі щодо цього випадку ведеться розслідування. Сподіваюся, ми зможемо довести справу до суду. Але, на жаль, про звинувачення у катуванні через цю прогалину у ККУ поки що йтися не може. Хоча це, згідно з Конвенцію ООН, тяжкий злочин.
М. Гнатовський:
— Потрібно також забезпечити ефективне розслідування будь-яких тверджень про катування та інші види поганого поводження з боку правоохоронних органів.
Ефективним розслідування випадків катування буде тоді, коли відповідатиме вимогам незалежності та неупередженості, повноти та ретельності, оперативності й адекватності повноважень органів розслідування, участі жертв та громадського контролю. Рекомендації щодо цього не раз надавав Європейський комітет із запобігання катуванням у доповідях за підсумками візитів до України.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як відпочивати на природі в умовах пандемії
