У 2019-му сума закупівель обмундирування для ЗСУ становила 3,4 мільярда гривень. А торік витрати на шоломи, бронежилети, форму та інше забезпечення впали більш ніж удвічі — до 1,6 мільярда. Чим зумовлені такі зміни?
— Під кінець минулого року організація закупівель Міноборони скотилася до кризи, — каже Гліб Канєвський, голова організації StateWatch. — Наприклад, у 2021 році МО оголошувало тендер на придбання 16 тисяч захисних шоломів очікуваною вартістю 111 мільйонів гривень, однак на нього не подалася необхідна для торгів кількість учасників. Відповідно шоломів не закупили. Також не було закуплено тактичних бронежилетів, різних елементів форми та взуття.
— А які потреби ЗСУ в обмундируванні?
— Це секретна інформація, до якої ми не маємо доступу, однак якщо кошти були передбачені в річному плані закупівель, наприклад, на закупівлю шоломів, але вони не закуплені, то це означає, що у випадку загострення ситуації на фронті ЗСУ відчують цю нестачу. Ну й те, що волонтери й далі продовжують збирати кошти для наших військових на придбання необхідних речей, свідчить, що Міноборони не може проводити закупівлі якісно.
— Які причини невиконання плану закупівель?
— Я б виокремив три причини. Перша — плинність кадрів. За останні три роки в Україні змінилося три міністри оборони. Кожен з них мав своє бачення, що робити із закупівлями. Й відповідно кожен новий міністр змінював організаційну структуру проведення тендерів усередині Міноборони. Водночас ніхто з міністрів, крім Андрія Загороднюка, який мав ідею, але не встиг її втілити, не намагався централізувати закупівлі Міноборони. А як доведено на практиці Міністерством охорони здоров’я, в якому створили спеціалізовану організацію “Медичні закупівлі України”, централізація закупівель гарантує вчасне проведення закупівель й економію бюджетних коштів. Натомість часта зміна міністрів призводить до того, що в Міноборони не можуть налагодити ефективну роботу з планування, організації та подальшого моніторингу закупівель.
Часта зміна міністрів призводить до того, що в Міноборони не можуть налагодити ефективну роботу з планування, організації та подальшого моніторингу закупівель.
— Які ще причини?
— Друга причина — корупція. Посадові особи, котрі займаються закупівлями, розуміють, що вони на посаді будуть недовго, тож не шукають шляхи організації закупівель, а думають, як би на них заробити. Про це свідчать кримінальні справи, котрими нині займається Держбюро розслідувань. Зокрема, щодо ексзаступника міністра Міноборони щодо монополізації закупівель харчування. Наприкінці минулого року детективи НАБУ повідомили якомусь заступникові начальника управління Міноборони про підозру за хабар розміром у 24 мільйони гривень. Зверніть увагу, чиновник на далеко не найвищій посаді пропонував відкат директору департаменту внутрішнього аудиту за позитивний висновок під час перевірки будівельного контракту про облаштування центру безпеки ЗСУ. З цифри відкату можна зрозуміти, яких приголомшливих рівнів досягла корупція у Міноборони. Ну а третя причина — це токсичність МО. Ніхто з чесного бізнесу не хоче зв’язуватися зобов’язаннями з Міноборони, поки не зрозуміє, чи довго пробуде міністр при владі, хто відповідатиме за закупівлі тощо.
— Як змінити ситуацію?
— Передусім виділити одну організацію в структурі Міноборони, котра б відповідала за закупівлі. Також має існувати сторонній контроль над закупівлями. Адже нині в Міноборони люди, котрі організовують тендери, їх же й контролюють. Ці функції мають бути розділені.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також репортаж із таємного притулку для жертв насильства
