Президент США, який обіцяв закінчити війну за 24 години, не спромігся цього зробити за понад чотири місяці перебування у владі. Не зумів домогтися навіть домовленості про припинення вогню. Ба більше, час від часу він заявляє, що вийде із переговорів, якщо прогресу не буде.
У травні та червні представники Росії й України уперше за останні три роки провели два раунди перемовин у Стамбулі за посередництва Туреччини. Але зрушень у справі припинення війни не сталося. Українська сторона, яка ще у березні погодилася на всеосяжне перемир’я, визнає: Росія зупинятися не хоче, вона готова воювати далі. З огляду на це, багато хто нині вважає, що досягти мирної угоди нам не вдасться. І що Трамп, якби хотів натиснути на Путіна, давно б це зробив. Чи справді шансів на результативні переговори про припинення війни немає? І як довго сторони збройних конфліктів у минулому домовлялися про мир?
— Мирні переговори під час війни — це не завжди пошук шляхів виходу з конфлікту, — каже історик, експерт Центру інформаційної безпеки і стратегічних комунікацій Максим Майоров. — Часто це ще одна сфера протиборства ворожих сторін. Мирні переговори починають, зокрема, і щоб ввести ворога в оману, виграти час, справити потрібне враження на зовнішніх гравців, аби заручитися їхньою підтримкою. Усе це спостерігаємо і під час російсько-української війни. У цьому наша війна аж ніяк не унікальна.
У російсько-українській війні умови для сталого миру ще не настали. Вони можуть настати, якщо росіяни зазнають воєнної поразки чи це станеться з нами або якщо вони чи обидві сторони відчують, що продовження бойових дій безперспективне. Такого на сьогодні немає. Росіяни впевнені у намірі та спроможності знищити Україну. Українці переконані, що здатні чинити опір, доки ресурси Росії вичерпаються. Москва веде переговори, щоб затягти час та поліпшити своє тактичне і стратегічне становище перед подальшими битвами.
— Чи відомі випадки у світовій історії, коли з початком переговорів війни припинялися?
— Так, це стається, по-перше, тоді, коли одна зі сторін зазнає очевидної поразки, — зауважує історик Олександр Палій. — По-друге, коли є значний дипломатичний тиск, зокрема великих держав або міжнародних організацій. По-третє, коли сторони, що воюють, взаємно зацікавлені у припиненні конфлікту.
Візьмімо, для прикладу, Зимову війну — між СРСР і Фінляндією, яка розпочалася в листопаді 1939 року. Мирні переговори стартували в лютому 1940-го. А вже 12 березня того ж року був підписаний Московський мирний договір. Тобто війна тривала трохи більше як три місяці. Фіни зазнали територіальних втрат, але зберегли незалежність.
Ще один приклад — війна 1967 року між Ізраїлем і коаліцією арабських країн: Єгиптом, Сирією та Йорданією. Сторони вели воєнні дії лише шість днів — з 5-го по 10 червня. Перемир’я було погоджене під тиском ООН відразу після активних бойових дій. Переговори відбувалися паралельно. Швидко завершити конфлікт вдалося завдяки дипломатичним зусиллям великих держав.
Недовго тривала і Фолклендська війна 1982 року — конфлікт між Великою Британією і Аргентиною за Фолклендські острови. Усього 10 тижнів. Діалог про капітуляцію Аргентини розпочався наприкінці активних бойових дій у червні 1982-го. Буенос-Айрес капітулював 14 червня, власне, одразу після активізації дипломатичних переговорів.
Щоправда, є ще більше прикладів, коли переговори тривали роками.
— Чому мирні перемовини часто затягуються на роки?
● О. Палій:
— Зазвичай це стається через складність конфлікту, тобто коли ситуація патова, через непримиренність сторін або через зміну політичних режимів. Візьмімо Першу світову війну, яка розпочалася у липні 1914-го. У листопаді 1918 року Антанта та Німецька імперія підписали Комп’єнське перемир’я. А Версальський договір між державами-переможцями був укладений лише 28 червня 1919-го. Тобто самі перемовини тривали понад пів року. Подальше ж вирішення усіх питань, зокрема й укладення окремих мирних договорів з іншими центральними державами, які воювали на боці Німецької імперії, затягнулося на десятиліття.
Під час Другої світової війни перші спроби говорити про припинення вогню були ще 1940 року, після поразки Франції. Але тоді британський прем’єр Вінстон Черчилль категорично відкинув будь-які пропозиції Німеччини про мир. Далі деякі нацистські лідери намагалися встановити контакт через посередників — Іспанію, Швецію та Ватикан, однак серйозного діалогу не вийшло. Згодом, у 1943 — 1944 роках, німецькі генерали й чиновники вели таємні перемовини з Британією та США. Офіційні ж переговори про капітуляцію Німеччини активізувалися аж у березні 1945 року.
— Діалог про припинення вогню у Кореї затягнувся майже на два роки, — додає директор Українського інституту політики Руслан Бортник. — Уперше сторони сіли за стіл переговорів 8 липня 1951 року. А угода про припинення вогню була укладена аж 27 липня 1953-го. Причому Південна Корея взагалі не брала участі в підписанні цього документа. Це зробили американські військові, які там були, та керівництво Північної Кореї. Мирного договору сторони не уклали досі.
Переговори про припинення вогню у В’єтнамі, коли ця країна була розділена на Північний і Південний В’єтнам, тривали також декілька років, але завершилися військовою операцією Північного В’єтнаму проти Південного. Діалог між США й Північним В’єтнамом під час В’єтнамської війни стартував у травні 1968 року. Прорив стався аж у 1972 році, коли було підписано Паризькі мирні угоди. Тоді США погодилися на виведення військ, а Північний В’єтнам — на припинення вогню.
Непростими були переговори й в ірано-іракській війні 1980 — 1988 років. Сторони розпочали діалог 1982 року, коли Ірак зазнав невдачі, але результату досягли лише 1988 року. Переговори між Вірменією та Азербайджаном стосовно Нагірного Карабаху тривали десятиліттями зі ситуативними ескалаціями, і все це закінчилося перемогою Азербайджану у війні.
Врегулювання ізраїльсько-палестинських відносин триває вже понад 30 років і не завершилося досі. Навіть переговорна фаза, яка відбувалася в Осло з 1993 року по 1995-й, не увінчалася успіхом. Перемовини щодо Кіпру між представниками грецької та турецької громад, які розпочались у 1968 році, тривають дотепер. Як і переговори між Пакистаном та Індією, що стартували в 1948-му, тобто 77 років тому.
— Як довго можуть тривати перемовини в нашому випадку? Чи може російсько-українська війна закінчитися без укладення мирного договору?
● Р. Бортник:
— Хочу нагадати, що Мінські переговори для припинення російської агресії тривали приблизно з травня 2014 року до вересня 2021- го, тобто сім років. Сторони зустрічалися десятки разів між собою, було оголошено десятки перемир’їв, підписано документи, зокрема й резолюцію Ради Безпеки ООН про виконання Мінських угод, була серйозна міжнародна медіація у цьому процесі. Але перемовини не завершилися успіхом. Тому й нині сподіватися на швидкі домовленості про мир не варто. З таких тривалих конфліктів виходять дуже довго.
Думаю, нинішня фаза перемовин про припинення вогню триватиме щонайменше до середини осені, коли сторони зрозуміють, чого вони досягли й чого не змогли досягти в межах літньої наступальної чи оборонної кампанії. А переговори про закінчення війни можуть затягнутися на роки.
● М. Майоров:
— Більшість війн так чи інакше завершуються формальними угодами, навіть якщо ця угода — акт про капітуляцію. У випадку з Росією така угода може бути, а може й не бути. Це навіть не важливо. Угоди з Москвою не варті паперу, на яких вони написані. Набагато важливіше, чи збереже РФ потенціал для відновлення чи продовження агресії. Сталий мир може гарантувати не якась угода, а фізична неспроможність Росії до ведення воєн.
