На початку вересня минулого року юнак пройшов ВЛК, яка визнала його придатним до служби. Хлопцеві під особистий підпис вручили мобілізаційну повістку. Але в зазначені час та дату на пункт збору волинянин не прийшов. За ухилення від мобілізації проти нього розпочали кримінальне провадження.
Утім на суді підозрюваний своєї вини не визнав, бо був певен, що до 27 років є призовником і не підлягає мобілізації. Зауважив, що в ТЦК його не викликали, він прийшов з власної ініціативи, позаяк потрібна була довідка в ДРАЦС для укладання шлюбу. Стверджував: те, що є військовозобов’язаним, йому стало відомо від його адвоката вже в суді. І начебто ні працівники ТЦК, ні правоохоронці не роз’яснили йому причини притягнення до кримінальної відповідальності.
У тому, що хлопця не мали б мобілізувати, була переконана і його бабуся. За її словами, внука в 2021 році звільнили від призову на строкову військову службу через те, що його батько, а її син став інвалідом під час виконання завдань із захисту Батьківщини в зоні АТО.
Однак це заперечив у своїх свідченнях працівник ТЦК, який зазначив, що хлопець був звільнений від призову на строкову військову службу та взятий на облік військовозобов’язаних, а отже, згідно із законом підлягає призову під час мобілізації. Тим паче що обвинувачений у січні 2022 року звертався до ТЦК із заявою про видачу йому саме тимчасового посвідчення військовозобов’язаного, а не приписного свідоцтва призовника. А згодом ще й проходив медичну комісію саме як військовозобов’язаний. Ухвалюючи вирок, суд акцентував на тому, що обвинувачений, не маючи передбачених законодавством підстав на відстрочку від призову чи інших поважних причин, у період воєнного стану умисно проігнорував конституційний обов’язок із захисту Батьківщини. І скоєний ним нетяжкий злочин “становить значну суспільну небезпечність, тому звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя та безкарності”. Тим паче під час запровадженого на всій території України воєнного стану з проведенням мобілізації. Тож своїм вироком Ківерцівський районний суд позбавив 20-річного хлопця волі на три з половиною роки.
— З погляду законодавства такий вердикт цілком справедливий, — коментує Роман Лихачов, адвокат громадської приймальні Української Гельсінської спілки. — Адже громадяни, яким вручили бойову повістку, зобов’язані з’явитися до військових частин або на збірні пункти територіальних центрів комплектування у строки, зазначені в отриманих ними документах. Бо в іншому разі настає кримінальна відповідальність. Але в цій справі є деякі моменти, пов’язані з недосконалістю законодавства.
— Про що мова?
● Р. Лихачов:
— Зокрема, згідно із законом “Про військовий обов’язок і військову службу”, від призову на строкову військову службу звільняються громадяни, батько або мати, рідний брат чи сестра яких загинули, померли або стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби або зборів військовозобов’язаних. На цій підставі рішенням призовної комісії хлопця звільнили від строкової служби. Якби він далі продовжував залишатися призовником, то не підлягав би мобілізації до 27 років. Але позаяк був переведений у статус військовозобов’язаного й отримав тимчасове посвідчення, то незалежно від того, проходив громадянин строкову службу чи ні, його мають повне право мобілізувати навіть з 18-річного віку.
Зауважу, що раніше згідно із законом “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” не підлягали призову на службу ті, хто має дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю або одного зі своїх батьків чи батьків дружини з числа осіб з інвалідністю I чи II групи. Та після внесення змін до закону можуть звільнити від мобілізації лише в тому випадку, коли особи з інвалідністю не мають інших працездатних членів родини, зобов’язаних їх утримувати. Не підлягають мобілізації лише ті чоловіки та жінки, чиї близькі родичі загинули або пропали безвісти під час служби в АТО чи при стримуванні збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Водночас у законі “Про військовий обов’язок та військову службу” зазначено, що під час дії воєнного стану звільняють зі служби мобілізованих у зв’язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю або одного із своїх батьків чи батьків дружини із числа осіб з інвалідністю I чи II групи. Тобто, якби обвинувачений прибув у визначений час за повісткою на збірний пункт, то його мали б звільнити зі служби відразу наступного дня після прибуття у військову частину.
— Невже тепер для того, щоб одружитися, дійсно треба брати довідку з ТЦК?
— Такої довідки в ДРАЦСі ніхто не вимагає, — пояснює Катерина Аніщенко, членкиня Асоціації правників України та Національної асоціації адвокатів. — Але в заяві про державну реєстрацію шлюбу обов’язково зазначається відношення до військової служби, зокрема, де людина перебуває на обліку або служить, яке має звання, серія і номер військового квитка (тимчасового посвідчення) чи дані приписного свідоцтва.
Якщо у військовозобов’язаного чи військовообов’язаної є військовий квиток чи приписне свідоцтво незалежно від того, коли вони видані, то в ТЦК йти не потрібно. Якщо ж такого документа немає, слід стати на облік і отримати військово-обліковий документ, а тоді вже з ним подавати заяву на одруження. Іноді працівники ДРАЦСу можуть попросити надати такий документ для звірки. Але водночас сам громадянин має право вирішити — надавати його чи ні. Навіть за відсутності військового квитка в реєстрації шлюбу не мають права відмовити. Якщо ж у заяві про шлюб внести неправдиві відомості, то особу притягнуть до адміністративної відповідальності. Зауважу, що ДРАЦСи зобов’язані у семиденний строк після проведення реєстрації шлюбу військовозобов’язаних або призовників повідомити про це в ТЦК (колишні військкомати) за місцем перебування таких осіб на обліку. Це не нововведення на період воєнного стану. Такі вимоги були запроваджені ще з 2000 року правилами державної реєстрації актів цивільного стану.
