Після масованих атак Росії Україна отримала першу з чотирьох систем протиповітряної оборони IRIS-T від Німеччини. Американці нададуть два комплекси NASAMS. Є домовленості з Францією та Італією про постачання сучасних ЗРК SAMP/T. Водночас колишні американські високопосадовці закликали Білий дім та союзні країни посилити безпекову допомогу Києву — і надати ЗРК Patriot. Як загалом працює система ППО? Найцікавіше про це — у нашому тексті.
— ППО складається із засобів виявлення об’єктів, які потрібно знищити, та із засобів їх вогневого ураження, — розповідає військовий експерт Дмитро Снєгирьов. — Тобто перший компонент — це радіолокаційні станції (РЛС). Другий — зенітні ракетні комплекси малої, середньої і великої дальності. Третій — безпосередньо літаки, як-от МіГ-29.
Щойно РЛС, тобто радар, фіксує ворожу ракету чи літак у повітряному просторі України, надходить сигнал підрозділам зенітних ракетних військ або авіації, і там, у центрах управління, ухвалюють рішення щодо засобів нейтралізації об’єкта. Так само повідомлення одразу ж отримують місцеві адміністрації, які сповіщають громадян про загрозу, вмикаючи сирени.
Україна розбита на 10 зон відповідальності регіональних підрозділів протиповітряної оборони.
— Які засоби повітряного нападу ворога простіше збивати, а які — складніше?
— Це залежить від розміру об’єкта. Значно легше фіксувати літак, аніж БпЛА (безпілотний літальний апарат), — каже координатор групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко. — Складно знищувати ракети П-800 “Онікс”, оскільки вони на деяких етапах свого польоту мають швидкість більш ніж 3000 кілометрів за годину. Ці ракети росіяни запускали з берегових протикорабельних комплексів “Бастіон”, розміщених у тимчасово окупованому Криму. Час польоту до материкової України — лічені хвилини. Та за час війни вироблено алгоритм дій у разі польоту “Онікса”, відтак у деяких випадках сили ППО знищували навіть 100% цих ракет.
— Які ще складнощі виникають зі знищенням ракет?
— Крилата ракета “Калібр” може здійснювати політ на низьких висотах. А що нижча висота польоту, то нижчаймовірність, що РЛС зафіксує об’єкт. Таку здатність мають також різні БпЛА, дрони, зокрема той самий іранський безпілотник Shahed-136.
Так само літаки, буває, використовують маневр low pass, тобто летять на вкрай низькій висоті — 50 — 100 метрів від поверхні землі. РЛС просто не помічає літака.
— Скільки осіб входить до складу екіпажів зенітних ракетних комплексів чи зенітних самохідних установок?
— Якщо ми говоримо, наприклад, про С-300 (це комплекс середнього радіуса дії), то маємо на увазі обслуговування не тільки пускової установки, а й РЛС, заряджальної машини. Тут потрібно 20 — 30 чоловік особового складу. Якщо ж візьмемо ЗРК “Гепард” (малого радіуса дії), то для його обслуговування досить трьох людей.
— Скільки часу потрібно на те, щоб опанувати роботу сучасних зенітних ракетних комплексів?
— Опанування комплексів малого радіуса дії може дватри тижні, середньої дії — приблизно стільки ж, можливо, до місяця, а великої дії — вже три-чотири місяці. Тут треба знати не лише характеристики комплексу, а й алгоритм дій проти того чи іншого об’єкта.
— Які засоби ППО нам конче потрібні нині?
●О. Коваленко:
— Безумовно, потрібні комплекси малого та середнього радіуса дії. Це IRIS-T, NASAMS, а також ракети ASPID. США нададуть Україні дві батареї NASAMS (батарея — це три пускові установки, кожна має по 6 ракет). Двох батарей вистачить для прикриття такого міста, як Харків, Миколаїв, Запоріжжя, Суми, Чернігів чи Дніпро. Наголошую: дві батареї — на одне місто. А міст багато. Нам хоча би по дві батареї на кожне місто в зоні ураження російською авіацією та російськими ракетними засобами.
NASAMS мають Литва, Іспанія, Нідерланди, США, Австралія, Фінляндія. Можна було б зібрати по батареї від кожної країни й передати нам. Адже сьогодні Україна — буфер безпеки для всього ЄС і не тільки. Але цей процес гальмується.
Що ж до таких комплексів великого радіуса дії, як ЗРК Patriot, то не варто наполягати на їх негайному постачанні. Бо буде велика проблема з інтеграцією цих комплексів у нашу фактично радянську систему ППО.
●Д. Снєгирьов:
— Система Patriot — дуже дорога. Польщі вона коштувала 4,7 мільярда доларів, Румунії — 5,2 мільярда. Це фактично річний оборонний бюджет України. Ми навряд чи можемо собі дозволити таку систему. Хіба що нам передадуть її у ленд-ліз.
— Яка ймовірність того, що Україна все-таки може закрити небо?
●Д. Снєгирьов:
— Українська ППО добре прикриває небо. Про це свідчить статистика 10 жовтня: із 84 ракет було збито 43. Плюс ми знищуємо до 70% безпілотників.
●О. Коваленко:
— Жоден зенітний ракетний комплекс не має 100-відсоткової гарантії знищення об’єкта, проти якого його використовують. Тому казати, що небо може бути закрите повністю, не можемо. Водночас треба сказати, що наші оператори ППО — найпрофесійніші у світі, адже мають неабиякий досвід із протидії великій кількості різноманітної ракетної зброї.
