Пропонуємо вашій увазі новий випуск спецпроекту газети “Експрес” про життя в українських селах. Раніше ми розповідали вам про особливості господарювання в різних регіонах країни, про ставлення людей до
влади. А сьогодні на черзі — репортажі про релігійні погляди українців із різних куточків України.
Навколо храму — козацькі могили із кам’яними хрестами.
“Ото церков Богданова. Там-то він молився, щоб москаль добром і лихом з козаком ділився”. Ці слова Тараса Шевченка — про Іллінську церкву в Суботові. Її звели за наказом гетьмана Богдана Хмельницького. Храм досі стоїть у селі. А чи лунають тут молитви багатьох вірян?
Іллінська церква (ПЦУ) величіє на пагорбі, її бані видно здаля. Біля неї — величезні старовинні кам’яні хрести, на яких викарбувано букви, а також слова давньоукраїнською мовою. Заходжу всередину храму. Тиша. Ані душі. У дальньому поставнику крихітним вогником виблискує похилена самотня свічка. Можливо, людей нема, тому що нині будень? Хоча моя колега була в Суботові влітку у неділю вранці — за її словами, на богослужінні було близько 15 людей.
Протоієрей Володимир Гладковський, який є настоятелем Іллінської церкви, розповідає, що найбільше вірян у цьому храмі — на свята. А особливістю церкви є те, що під час кожної служби тут моляться за упокій Богдана Хмельницького.
“А ще завдяки історичній вагомості храму до нас часто приїжджають молодята з інших населених пунктів, аби провести тут таїнство шлюбу. А ще часто приїздять, аби охрестити дитину”, — каже настоятель.
Оглянувши храм, іду до центру Суботова, аби поспілкуватись із його мешканцями про релігію. Місцева продавчиня пані Оксана розповідає, що більшість у селі зберегли віру Богданову — себто православні. “Є ще греко-католики, вони ходять до нас у ПЦУ, а є ще суботніки (адвентисти, течія у християнстві, коли субота вважається сьомим днем тижня. — Авт.). Їх десь чоловік 30, мають свій молитовний дім”.
Пані Оксана каже, що відвідує церкву “за можливості” у неділю, але переважно — на великі свята. “А моя мама, якій 80, ніколи службу не пропускає, — веде далі жінка. — Вона мене тоже завжди з собою закликає. Кажу їй часом: “Мамо, чого ж ви так летите до тої церкви?” А вона мені: “Доцю, ти б знала, яка то для мене радість. Там так спокійно на душі стає. А за молодості моєї то ж все було під запрєтом...”
Відчутно, що для старшого покоління Суботова храм і віра — атрибути, які стали особливо цінними через те, що колись їм доводилось виборювати право на відкриту молитву в українській церкві. Тому вони й частіше відвідують храм, ніж молодші люди.
“Останніми роками віряни стали менше ходити до сповіді, а серед тих, хто часто сповідається, переважно — старші люди, — каже священник. — Молодь же робить це рідше — перед Великоднем, Різдвом чи Трійцею. Утім така активність вірян не є поганою. Адже річ не в кількості сповідей чи відвідин храму, а у якості практикування віри. Є люди, яких ти бачиш в церкві рідко або й уперше, проте відчуваєш, що їхня молитва, покаяння у скоєних гріхах — дуже щирі. Саме на таких орієнтується Церква”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про нелегку долю патріоток, яких ув’язнили в ГУЛАГу вагітними або з немовлятами на руках
