У парламенті розглядають законопроект про мобілізацію. Наразі до нього внесено понад чотири тисячі правок. Водночас ситуація на фронті важка, ворог активно наступає на кількох напрямках. Щоб стримати його, нашому війську потрібні не тільки зброя, але й свіжі сили.
Раніше президент Зеленський заявляв, що військові запропонували йому на засіданні Ставки додатково мобілізувати 450 — 500 тисяч осіб. Водночас новий головком Олександр Сирський вважає, що спершу треба провести аудит у Силах оборони України, щоб виявити тих, хто за два роки повномасштабної війни не був на фронті. А тоді й визначати обсяги додаткової мобілізації. Втім бійці на передовій кажуть: якщо війна затягнеться на кілька років, то служити доведеться чи не всім чоловікам призовного віку.
...На вулицях Лисиничів — безлюдно. “Раніше так не було. Тепер хіба що дітей чи жінок можна побачити. Навіть хліб не можемо весь продати, — ділиться пані Марія, продавчиня одного з магазинів. — Чи не щодня чую від покупців, що військкоматівські буси стоять у кінці села, за поворотом і біля озера. Багато наших чоловіків уже позабирали. Я розумію — війна, страшна біда. Але мобілізація має бути справедливою. Тим часом вони бідних беруть, а багаті відкуповуються. Та нехай би спершу ті можновладці самі йшли і своїх дітей посилали на війну. А то своїх сховали по закордонах, а чужих їм не шкода”.
У центрі Солонки встановлено пам’ятник із написом: “Борцям за волю України”. Повз нього проходить пенсіонер міцної статури. Питаю, чи багато односельців стало на захист країни. “Дуже багато! А ще скільки втекло, — зітхає пан Михайло, вказуючи рукою в західному напрямку. — Їх треба повертати, бо живуть там з допомоги, ще й заробляють, поки наші рідні воюють. Якби був молодший, взяв би до рук зброю. Але мені вже поза 90 років”.
У сквері прогулюється молодий чоловік, попиваючи каву. Цікавлюся його думкою. “Ловити людей на вулиці точно не треба. Варто діяти у межах розумного, — твердить 36-річний Ігор. — Після початку повномасштабної війни такого не було! Тоді мені принесли повістку, я оновив дані у військкоматі, пройшов медкомісію, сказали чекати дзвінка. Чекаю, коли покличуть. Нікуди не ховаюся і не тікаю”. На його думку, мобілізацію можна проводити у значно простіший спосіб. “Є електронна база даних військовозобов’язаних, зокрема й номери телефонів. Тож можна зв’язатися з кожним, це не велика проблема”, — зауважує чоловік.
Село Зимна Вода — одне з найбільших в Україні за чисельністю населення. Перша ж перехожа, яку зустрічаю, щиро каже: “Це просто жесть, що зараз відбувається. Найбільше чоловіків забирають із сіл. Скоро на землі не буде кому працювати”. Познайомилися. 63-річна пані Галина розповіла про сусідку, в якої один син помер від хвороби, а другого опісля мобілізували, і жінка залишилась сама. Вважає, що несправедливо забирати єдиного сина, якщо рідних більше немає.
Неподалік сільради зустрічаю іншу місцеву жительку. “Мій 38-літній зять служить уже більше року, — розповідає 81-річна пані Ірина. — Недавно на Запорізькому напрямку потрапив під мінометний обстріл, був поранений у ноги. Спершу йому надавали допомогу в Дніпрі, недавно переправили до Києва. На щастя, ноги вдалось врятувати. Заміна військовим потрібна. Ті, хто вже два роки на передовій, — не залізні. У них також є сім’ї, діти, батьки. Вони мають відпочити”. При тім вважає, що мобілізацію нині проводять гідно.
“Питання в іншому, — долучається до розмови ше одна мешканка, пані Людмила. — У селі — все як на долоні, чутки розходяться швидко. Багато хто купив собі “білой квиток”, хоч усе життя ті чоловіки були здорові. А тих, хто не має грошей, щоб відкупитися, забирають. Треба зробити порядок з тими липовими довідками”.
28-річний водій Сергій розповідає, що багато знайомих служить, але він наразі не має бажання. І пояснює, що його друг дитинства прийшов до військкомату одразу після того, як отримав повістку, запевнив, що не відмовляється служити, просив взяти до уваги його спеціальність і досвід. “А він — айтівець, — зауважує. — Його послухали й відправили у... піхоту. Я розумію, що люди потрібні всюди. Але було б більше користі, якби він, наприклад, керував дронами, а не штурмував лісосмуги”. Тому, на думку молодика, такі методи мобілізації відлякують, їх треба змінювати.
Наостанок навідуюсь до одного з магазинів, куди заходить чоловік у цивільному, виявилось — військовий. “Мобілізація потрібна! Бо два роки поспіль на війні — це дуже важко, — каже 48-річний Богдан. — А мотивація може бути лише одна — вільна та незалежна Україна. Бо іншої країни у нас нема. Якщо усі відмовлятимуться воювати, то завтра путінські війська будуть і під Києвом, і під Львовом. Так що вибір у нас невеликий”.
