Перемовини між країнами щодо угоди тривали більше як 15 років. Згідно з договором, українці зможуть безмитно завозити до Туреччини понад 10 тисяч товарів і заощаджувати на цьому приблизно 370 мільйонів
доларів річних митних платежів.
Влада запевняє, що угода щорічно даватиме +2,2% до українського ВВП і +2,6% до доходів домогосподарств та відкриває чимало можливостей для українських підприємців. Однак не весь вітчизняний
бізнес радіє цій угоді. Чому? Про її подробиці й перспективи дискутуємо з Олександром Савченком, ректором Міжнародного інституту бізнесу, Веронікою Мовчан, директоркою з наукової роботи Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, Катериною Маркевич, провідною експерткою економічних і соціальних програм Центру Разумкова, та кандидатом економічних наук Олександром Хмелевським.
— Які плюси отримає від угоди український бізнес і країна?
К. Маркевич:
— Оскільки Україна має експортно-орієнтовану економіку, розширення ринків збуту позитивно впливатиме на неї. Насамперед йдеться про перспективу зростання експорту, що супроводжуватиметься припливом валютної виручки. У рамках угоди Туреччина обнулить мита на 10 337 товарних позицій (95% загальної кількості експортованих до Туреччини товарів), а на 1348 видів продукції діятимуть знижені мита.
Від початку російської агресії на Сході країни та з необхідністю переорієнтуватися на нові ринки турецький вектор зовнішньоекономічної діяльності України став одним із перспективних. За результатами минулого року, турецький ринок збуту українських товарів вийшов на третє місце (після Китаю та Польщі), на який спрямовується майже 6% нашого експорту. Порівняно з 2020 роком обсяг двосторонньої торгівлі зріс на 67% — з $4,68 до $7,42 млрд. Зокрема, експорт збільшився на 43% до $2,9 млрд, імпорт — на 87% до $4,52 млрд. Є підстави стверджувати, що завдяки зоні вільної торгівлі (ЗВТ) товарообіг між країнами в найближчі роки збільшиться і може перевищити заявлені урядом $10 мільярдів.
— А які українські галузі можуть отримати найбільші переваги від ЗВТ із Туреччиною?
К. Маркевич:
— Насамперед сільське господарство, адже знижено мита на курятину та яловичину, молочну та органічну продукцію. Також Україна зможе закуповувати сировину, наприклад, турецькі добрива та засоби для захисту рослин, або ж турецькі тканини та комплектуючі за нижчими цінами для внутрішнього виробництва чи для їх подальшого продажу в інші країни. Це дозволить нашим виробникам зменшити собівартість готової продукції. Перспективним залишиться сектор металургії завдяки скасуванню імпортних мит на 510 українських металургійних товарів та зниженню на 130 видів продукції. Це підвищить конкурентоздатність вітчизняних металургів, посунувши російських з турецького ринку, та збільшить шанси продажу їх продукції до Туреччини.
— Чи матимуть вигоду від ЗВТ із Туреччиною українські споживачі?
В. Мовчан:
— Безперечно. Будь-яка зона вільної торгівлі — це насамперед більша конкуренція. Українські споживачі матимуть кращий вибір продукції, адже турецьких товарів побільшає на полицях наших магазинів. Є надія, що внаслідок цього ціни на внутрішньому ринку не зростатимуть так швидко.
Українські споживачі матимуть кращий вибір продукції, адже турецьких товарів побільшає на полицях наших магазинів.
— Чи є ризики від підписання угоди? Адже Україна скасовує мита на 99,6% товарів із Туреччини.
О. Хмелевський:
— Підписання угоди завдасть значної шкоди економіці України. Відкриття українського ринку для іноземних товарів, підписання з низкою країн угод про зони вільної торгівлі вже призвело до захоплення українського ринку іноземною продукцією та банкрутства багатьох вітчизняних підприємств. Україна перетворилася з колись розвиненої країни, яка володіла передовими технологіями, провідною галуззю якої було машинобудування, на відсталу аграрно-сировинну державу. Основні статті нашого експорту нині — зерно, олія та метал. Хоча Туреччина є одним з головних торгових партнерів України, на якого припадає приблизно 5% українського експорту, проте майже весь цей експорт — сировина. Продукція машинобудування у структурі експорту становить лише 3%. Натомість Туреччина експортує в Україну різноманітну продукцію, у якій частка машинобудування, приміром, становить 24,1%, легкої промисловості — 16,1%. Також це продукти нафтопереробної промисловості, фармацевтичні препарати, хімічна продукція. Згадаймо нещодавню історію про те, як Україна купила в Туреччини борошно, яке було виготовлене з українського зерна. Аналогічна ситуація відбувається з українським металом, коли Україна експортує необроблений метал, а потім імпортує металеві вироби. Майже всі види товарів, які Україна імпортує з Туреччини, ми можемо виробляти самі.
— Які галузі можуть постраждати?
В. Мовчан:
— Я не погоджуюся з цими аргументами. Коли Україна підписувала Угоду про вільну торгівлю з ЄС, то у нас теж були такі страхи. Але натомість ніякі галузі не зникли. Ба більше. Експорт до ЄС активно зростає, зокрема товарів із доданою вартістю. Якщо у 2013 році частка перероблених товарів у структурі експорту до ЄС становила третину, то сьогодні — 45 — 49%. Зона вільної торгівлі з Туреччиною не тільки активізує торгівлю, але й стимулює наших виробників покращувати виробництво. Зауважу, що в Росії і Туреччини немає угоди про ЗВТ. Тому наші товари на турецькому ринку будуть у вигіднішому становищі, аніж російські.
— Уряд запевняє, що через ЗВТ із Туреччиною українська економіка зросте щонайменше на 2,2%. Зважаючи на те, що ВВП України збільшується лише на 3% щорічно, ця цифра виглядає фантастичною. Що скажете?
О. Савченко:
— Такі прогнози свідчать про некомпетентність влади. Бо 2% ВВП — це приблизно $3 — 4 мільярди. Щоб отримати такий приріст, наш експорт до Туреччини має зрости десь удвічі, а імпорт із Туреччини — у 1,8 раза. Наразі це неможливо.
О. Хмелевський:
— Влада чомусь вважає, що збільшення обсягів зовнішньої торгівлі сприятиме економічному розвитку. Проте збільшення збиткової торгівлі лише породжує нові збитки, а економіка країни занепадає все більше.
Як показує історія з укладанням аналогічних угод про вільну торгівлю та вступ України до СОТ, попри обіцянки зростання ВВП, насправді ми отримуємо падіння, а сотні українських підприємств при цьому банкрутують. За розрахунками українських промисловців, запровадження зони вільної торгівлі з Туреччиною призведе до сповільнення темпів зростання українського ВВП на 1,5%, а в переробній промисловості на 8,8%. Такі цифри виглядають більш реалістичними, аніж урядові. Угода про зону вільної торгівлі вигідна Туреччині та невигідна Україні. Очевидно влада пішла на поступки Туреччині в економіці, щоб здобути політичну підтримку з боку Ердогана. Проте політична ситуація зміниться, а зона вільної торгівлі залишиться й продовжуватиме шкодити українським підприємствам.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як працюють ковід-шахраї
